Візит виконуючого обов’язки президента Молдови Маріана Лупу до української столиці і його бесіда з президентом Віктором Януковічем вельми показові. Для Києва і Кишинева сьогодні дуже важливо продемонструвати активність на придністровському напрямку.
Інцидент з російським миротворцем і загибель на лінії поділу жителя молдавського села Пирита викликали досить різку реакцію. Не лише у Кишиневі, але і в Бухаресті. Знов з’явилися вимоги замінити російських миротворців на цивільних міжнародних спостерігачів.
Новий президент Придністров’я Євген Шевчук з перших днів, коли він став на посаду, прагне додати динамізму переговорному процесу і віднайти точки зіткнення з Кишиневом. Хоча свій перший візит він зробив до Москви, але практично відразу приїхав до Києва і вів переговори з міністром закордонних справ Костянтином Грищенко. Мабуть, до чогось удалося домовитися, оскільки буквально через декілька днів на береги Дніпра завітав і Маріан Лупу.
Звичайно, офіційно йшлося про те, що сторони обговорили широке коло питань двосторонньої співпраці. У першу чергу — у сфері енергетики. Тут у наших молдавських сусідів з Росією та її Газпромом проблем не менше, ніж у нас з ним. Про їх гостроту можна зробити висновок із зауваження міністра Юрія Бойка, зробленого в передачі «Велика політика» Євгена Кисельова на телеканалі Інтер, що Україна в разі виникнення проблем з газом готова підставити плече сусідам.
При всій важливості енергетичних питань, безсумнівно, основними на переговорах у Києві були відносини з Росією і роль України у придністровському врегулюванні. Маріан Лупу високо оцінив позицію України у придністровському врегулюванні. Водночас український президент заявив, що наша країна «готова брати активну участь у дискусіях з демілітаризації придністровського регіону і трансформації нинішнього миротворчого формату на Дністрі».
За деякими повідомленнями, сторони домовилися про проведення в Одесі тристоронньої зустрічі на рівні глав МЗС Молдови, Придністров’я і України, які обговорять ситуацію у регіоні, а також можливості відновлення переговорів з врегулювання конфлікту у форматі «5+2» (Молдова, Придністров’я — сторони, Росія, Україна, ОБСЄ — посередники, ЄС і США — спостерігачі). Раніше міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко після зустрічі в Києві з Євгеном Шевчуком заявив, що Україна сьогодні відіграє важливу роль у процесі врегулювання і саме завдяки Києву нещодавно були відновлені переговори Кишинева і Тирасполя на рівні експертів. Хоча тут же заступник міністра закордонних справ Молдови Андрій Попов заявив, що нічого не чув про нібито заплановану в Одесі тристоронню зустріч глав МЗС трьох країн. Коментуючи в інтерв’ю молдавському інформаційному агентству Infotag інформацію, що вже стала відомою, про майбутню зустріч, Попов заявив, що «недавно перебував у Києві у складі офіційної делегації, але про зустріч там мови не було».
Таке різноголосся, ймовірно, виникло з двох причин. По-перше, така зустріч вимагає певного часу для підготовки, тож повідомлення про те, що її планують провести наприкінці поточного тижня, не відповідають дійсності із суто технічних причин.
По-друге, досить різко відреагувала Москва. На своїй прес-конференції міністр закордонних справ Сергій Лавров висловився проти зміни формату миротворчої операції за участю російських військовослужбовців. Тим самим він дав зрозуміти, що імовірні домовленості трьох в Одесі або десь іще для Москви не мають істотного значення. Напевно, були й інші сигнали з Першопрестольної за дипломатичними каналами приблизно такого ж змісту.
Сепаратизм трьох особливо непокоїть Москву у зв’язку з активізацією ролі Німеччини, яка все частіше заявляє про своє бажання брати участь у врегулюванні конфлікту. У молдавській столиці спеціальний представник Міністерства закордонних справ ФРН по Східній Європі, Кавказу і Центральній Азії Патриція Флор підтримала ініціативи Кишинева та Києва і заявила, що Німеччина готова й надалі сприяти остаточному розв’язанню придністровського питання з дотриманням суверенітету і територіальної цілісності Молдови. Про це вона сказала на зустрічі з віце-прем’єром з реінтеграції Євгеном Карповим. Як повідомляє молдавське агентство Interlik, у ході дискусії віце-прем’єр відзначив необхідність зміни нинішньої миротворчої операції, підкресливши, що це закріплено також у програмі діяльності молдавського уряду. Патриція Флор підтвердила підтримку ідеї ініціювати консультації з питання зміни статусу миротворчої місії.
Донедавна Київ у придністровському врегулюванні займав відверто пасивну позицію, надаючи Росії роль ведучого і спонсора придністровських сепаратистів. Ситуація дещо змінилася, коли президент Дмитро Медведев на зустрічі із західними лідерами висловився про необхідність погашення конфлікту на Дністрі. Реальним кроком у цьому напрямі була цілеспрямована діяльність російських посадових осіб з усунення від влади колишнього беззмінного президента сепаратистського регіону Ігоря Смирнова. Хоча як такого Євгена Шевчука на цій посаді Москва бачити не хотіла, але його перемогу там прийняли як об’єктивну реальність.
Проблема в тому, що президентський строк Медведєва добігає кінця, і роль головного у російській зовнішній політиці, судячи з усього, перейде до Володимира Путіна. А як він дивитиметься на перспективи придністровського врегулювання при явному західному ухилі в Кишиневі і досить складних відносинах з Україною, цілком можна спрогнозувати. При його нав’язливій ідеї інтегрувати держави СНД, що, зокрема, знайшло віддзеркалення на його передвиборному сайті, навряд чи він погодиться так просто відпустити Молдову і Придністров’я.
Ініціативу Києва на молдавському напрямку деякі оглядачі розцінюють як бічну відповідь Москві на її непоступливість під час переговорів про ціну на газ. Деякою мірою це цілком можливо. Хоча міністр Бойко на згаданій телепередачі і говорив, що в нашої делегації є важелі впливу на російських партнерів. Найімовірніше, практично такі можливості вичерпані, і тепер шукаються інші на інших напрямках.
Але є ще одна мета, набагато важливіша. Сьогодні, коли відносини з Європейським Союзом і в більш загальному сенсі із Заходом близькі до точки замерзання, а кредити МВФ терміново потрібні, саме на Дністрі шукається можливість довести Брюсселю важливість і цінність України як значного гравця у придністровському врегулюванні і взагалі у східній частині Європи.
У Москві скептично оцінюють наші можливості у цьому питанні, адже Україна не надає Тирасполю фінансової підтримки. Це так. Але не можна не враховувати і суто географічний чинник. Адже в Росії немає загального кордону як із Придністров’ям, так і з Молдовою, і зважаючи хоча б на цей об’єктивний факт Москва вимушена озиратися на Київ. Не хочеться, але доводиться. І якщо українська дипломатія нарешті прокинеться, то багато чого можна зробити. Не озираючись, як це неодноразово траплялося, на окрики з Білокам’яної. Ось тільки б політичної волі вистачило не займатися ігрищами, а відстоювати наші національні інтереси не на словах, а на ділі.
