Вінницька мисткиня Юлія Васюк відтворила 120 народних пісень, які сто років тому записав на Поділлі фольклорист Гнат Танцюра від легендарної народної співачки Явдохи Зуїхи. З березня по червень поточного року вона щодня публікувала на своїй сторінці у Фейсбук власне виконання однієї-двох пісень, які були обрані рандомно. А завершила свій челендж великим двогодинним концертом за участі колективу «Мокоша», який, власне, й очолює. Особистий флешмоб Юлія Васюк приурочила 120-річчю від дня народження Гната Танцюри. У такий спосіб мисткиня не лише вшанувала пам’ять подільського фольклориста, але й відтворила пісенну спадщину Східного Поділля. Адже якщо підрахувати всі записані відео, які Юлія розмістила на своїй сторінці у Фейсбук, то загальна тривалість виконання пісень склала 4 години 18 хвилин. Найкоротший запис зайняв 17 секунд – це веснянка «Ой на горі льон, льон», а найдовший – 17 хвилин і 17 секунд – це балада «Ой високо сонце сходить». Її відеовиконання поширили 670 разів, прокоментували – 736 користувачів, пісні назбирали 10 214 вподобайок, а подивилися чи послухали їх більше 30 000 разів.
«10 червня 2021 року виповнилося 120 років від дня народження одного з найвідоміших подільських фольклористів – Гната Танцюри. Його фольклористична спадщина неймовірно багата, різнобічна, зібрана з великою увагою до дрібниць і нюансів. Тільки від однієї співачки Явдохи Зуїхи (Явдохи Сивак) із села Зятківці Гайсинського району він записав 1008 пісень, 925 з яких впорядковано в славнозвісне видання «Пісні Явдохи Зуїхи». І я довго думала, як можна було б йому подякувати. Вирішила зорганізувати власний проєкт #Танцюра120, – розповідає Юлія. – Щоправда, тоді я й не уявляла, що наступні три місяці стануть для мене неабияким викликом: щоденні дописи у Фейсбук, вибір і опрацюванням матеріалу, пошук місця виконання, дослідження пісенної спадщини Явдохи Зуїхи. Не варто і казати, що для себе я в цих пошуках таки, мабуть, переспівала чи не усі пісні, записані від неї Танцюрою. Але такою залежною від майже щоденних публікацій у ФБ я ще не була».
Юлія Васюк – художній керівник вінницького етно-фольк-гурту «Мокоша», який за унікальне виконання українських народних пісень має десятки нагород з престижних конкурсів та талант-шоу на телебаченні. Вона викладає у Вінницькому училищі культури та мистецтва імені Леонтовича і є учасницею «Етномайстерні Коло». Багато років колекціонує і вивчає давній одяг подолян, старовинні народні інструменти, виготовляє ляльки-мотанки і воскові вінки. Співати народні пісні почала в 9 років, а от із творчістю Гната Танцюри і Явдохи Зуїхи познайомилася у студентські роки, коли її запросили виступити на обласному фестивалі на приз Гната Танцюри в Гайсині. Відтоді вона почала виконувати записані ним пісні і записувати нотами мелодію, щоб музичні композиції стали доступними для усіх охочих.
«Було складно, адже мене ніхто не вчив це робити. Спочатку я записувала лише текст, а мелодію запам’ятовувала. Згодом навчилася записувати і нотами (в коледжі у мене були прекрасні викладачі з сольфеджіо і теорії музики). А з початком своєї роботи в коледжі і створенням гурту «Мокоша», ми з дівчатами почали більше відтворювати гуртовий спів із записів автентичних колективів, адже з нот неможливо відтворити специфічну колористику живого виконання, унікальність манери тієї чи іншої виконавиці, певних технічних прийомів, притаманних окремому зразку пісні, – пояснює Юлія Васюк. – Пишаюся тим, що в усьому світі я і моя команда «Мокоша» знаємо на сьогодні найбільше пісень із записів Гната Танцюри. Бо хто, як не ми?! Через ціле століття ми можемо перекинути місточок і оживити їхню працю, подарувати їхні пісні людям. Це дивовижно. Взагалі, вважаю, Поділля має пишатися тим, що наш край став осередком такого унікального явища в українській фольклористиці. І такі неординарні постаті неодмінно мають стати частиною культурного бренду Вінниччини, адже саме завдяки їм ми маємо цілий пласт збереженої культурної пісенної спадщини Поділля».
Як писав «День», (№ 42 за 11 березня) Гнат Танцюра почав записувати пісні від Явдохи Зуїхи (Явдохи Сивак), коли йому було лише 17 років, тобто ще юним хлопцем, а закінчив у віці 29 років, тобто майже 12 років він систематично писав ці пісні, формуючи народну пісенну спадщину для наступних поколінь.
