2020го року в Україні вперше за часи незалежності створено оперу на фактичному історичному матеріалі, названо на честь конкретної історичної постаті й реалізовано на сцені державного академічного театру приватною ініціативою.
Ажіотаж навколо постановки опери Алли Загайкевич на лібрето Сергія Жадана у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Миколи Лисенка не вщухатиме ще довгий час. Безумовно, плідна праця протягом кількох років (від задуму до прем’єри минуло 4 роки) дала свої унікальні плоди і винесла проєкт далеко за межі суто сценічного дійства, натомість, трансформувалась у розгалужений мультимедійний контент: сучасну, концептуальну, місцями еклектичну, постановку європейського рівня, динамічну режисуру (режисер Ростислав Держипільський), сповнену символів і психологічних прийомів, виразну акторську гру і самовіддачу кожного з артистів.
«Вишиваний» - це вже не просто український прорив, це стрибок цілої індустрії в якісно новий простір сучасного оперного світу. З появою цієї опери, можливо, буде важко відповідати цій планці всередині країни. Проте надзвичайно цікаво й ефектно виходити на міжнародний рівень (на замовлення продюсерки проєкту Олександри Саєнко над перекладом опери для європейської авдиторії працюватиме одна з найвідоміших перекладачок української літератури в Німеччині Клаудія Дате).
Загайкевич, будучи абсолютно вільною як мисткиня і композиторка, завдяки потужній продюсерській складовій проєкту, створила довершене, цілісне, сенсово багатогранне і разом з тим прозоре музичне полотно. «Саме можливість створення нової музичної мови, пошуку «нового голосу» була найцікавішою для мене в роботі над оперою на лібрето Сергія Жадана», - зазначає композиторка.
Дійсно, тут вона змогла сповна використати увесь свій досвід експериментів із вільним «пересуванням» звукових потоків між електронікою і акустикою: залученням української музичної автентики, в якості лейтмотивів і лейттембрів, монтаж звуків, записаних інструментів великого симфонічного оркестру та шматків «арій»-голосів у реальному часі, їх обробку, синтезаторне звучання, «гру» із шумами, словами, музичними сенсами. Добиваючись усім цим багатим арсеналом можливостей 50-ти відтінків свого електросимфонізму (композиторка володіє ним не просто майстерно, а ще й із насолодою, немов купаючись у цьому поліфонізмі), - як тої оперної експресивності так і певної інтимності.
Усі тонкощі партитури точно відчув, зміг донести величезному виконавському складу постановки (200 артистів трупи) і майстерно втілив диригент Юрій Яковенко, завдяки якому музика Загайкевич засяяла сотнями барв і відтінків. Яковенко розрізнив і розпізнав «людський голос» Вишиваного і Загайкевич.
Отже, здорова і продуктивна конкуренція серед національних оперних театрів України, про яку ще якихось років п’ять тому годі було й мріяти, - цілком закономірно породила принципово сучасну українську оперу. Вищого ґатунку, якщо міряти актуальними західноєвропейськими лекалами. «Це саме та сучасна опера, що не пориваючи з канонами, тим не менш, представляє актуальне оперне мистецтво».
Від цього, як виявилося, играли всі, але найперше – театр, який усвідомив, що «Вишиваний» - нова опанована ним реальність. ХНАТОБ, як єдиний, великий творчий колектив, зі всіма своїми бекграундами, сталими консервативними традиціями відношення до всього нового, на перший погляд, незрозумілого і незбагненного - подолав сам себе. Це не тільки свідоцтво вірно обраного шляху і щоденної копіткої роботи останніх років трупи і керівництва – це розуміння своєї місії і творча самоідентифікація в мистецькому просторі.
Як зазначає музичний критик Ліза Сіренко, «поява «Вишиваного. Короля України» прецедентна з трьох причин: опера стала культурно-політичним містком, мистецьким та дипломатичним кроком зближення України та Австрії; історично віддалений, але тематично близький сьогоденню наратив твору повернув соціально-актуальну функцію опері на сцені українського державного театру; опера ознаменувала можливість звучання сучасної - технічно прогресивної та мультиінструментальної - музики із нелінійним лібрето з кінематографічними елементами в українському державному театрі із виключно українськими авторами і виконавцями».
Відзначаючи, цю постановку «Короною «Дня», завмираємо в очікуванні наступного показу, попередньо на запланованого другу половину травня 2022 року.
