Ця виставка є своєрідним подарунком маестро — Роману Григоровичу Віктюку до 85-річчя! На жаль, 2020 рік був дуже великим на втрати. З життя пішов Роман Віктюк — режисер, творчість якого започаткувала нову театральну епоху та й до сьогодні є натхненням для митців різних поколінь. За заповітом його поховали на Батьківщині, у Львові. Шкода, що лише так Віктюк повернувся додому. Звісно, багато написано про його театр у Москві, про найзнаковіші вистави. Втім, досить мало говорилося про київський період.
І завдяки художнику з костюмів, нині — головному художнику Національного театру ім.І.Франка Андрію Александровичу-Дочевському, ми сьогодні можемо долучитися до естетики вистави «Дама без камелій» за п’єсою англійського драматурга Т.Реттігана, прем’єра якої відбулася в 1991 році в Театр ім. Лесі Українки. На виставці представлені ескізи до костюмів та світлини їхньої сценічної реалізації. Ролі у виставі виконували талановиті актори: Ада РОГОВЦЕВА, Лариса КАДОЧНІКОВА, Людмила ПОГОРЄЛОВА, Ольга СУМСЬКА, Олег ІСАЄВ, Евген ПАПЕРНИЙ, Ксенія НІКОЛАЄВА, Станіслав МОСКВІН, Дмитро ЛАЛЄНКОВ, Володимир ЗАДНІПРОВСЬКИЙ.
Ідея цієї виставки виникла ще минулого року, коли Андрій Александрович познайомився з Катериною Віктюк, однією з найближчих родичок Романа Віктюка, його внучатою племінницею. Нині Катерина працює в тому самому театрі у Львові, де починав свій творчий шлях Роман Віктюк. Тоді це був Львівський театр юного глядача ім. М. Горького, тепер Перший театр для дітей і юнацтва. Саме там відбулося прощання з режисером у листопаді 2020 року. Наприкінці 2021 року там були організовані заходи до вшанування пам’яті Віктюка. А також 16 грудня відбулося відкриття виставки «Віктюк, vivat!» у Львівській галереї сценографії, яка нині функціонує у Львівському театрі Лесі Українки.
Відтак виставка почала свої мандри Україною. 30 січня у Музеї М.Заньковецької відбулося її урочисте відкриття. Утворилася затишна, майже сімейна атмосфера. Люди, що були особисто знайомі з Романом Віктюком, змогли висловитися, поділитися досвідом робити та спілкування з режисером. Актори Лариса Кадочнікова, Катерина Степанкова, Олексій Скляренко, режисер Юрій Одинокий (який працював асистентом режисера у Віктюка) розповідали не лише про цю виставу, а й згадували кумедні історії з гастролей та репетицій. Театрознавець Сергій Васильєв зауважив, що на виставах Р.Віктюка було виховано ціле покоління акторів, театрознавців, режисерів. Багато було сказано про вміння Віктюка створити творчу атмосферу, разом з акторами він входив у «стан потоку» і плідно працював над створенням вистав. Актори згадують, що спільний творчий процес відчувався як «політ», не інакше!
Завдяки цим історіям перед нашими очима ніби поставав живий Роман Григорович: «Доки ми пам'ятаємо його, то він живе у наших серцях. Він завжди з нами, бо забути таку людину, такого маестро — неможливо!»
Хочеться лише додати влучну рекомендацію з рецензії на виставу: «А “Даму без камелій” обов’язково подивіться — дуже, знаєте, костюмчики красиві», — Х.Валько. Виставу вже не побачити (відеозапис, на жаль, який зберігся у театрі, все ж таки не кращої якості), а на виставку завітайте!
До 20 лютого експонати можна буде побачити у Музеї Марії Заньковецької (Київ, вул. Велика Васильківська, 121). А потім, найімовірніше, виставка помандрує далі Україною.
