У багатьох європейських країнах для збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів, а також задоволення рекреаційних потреб населення створені мережі місцевих парків — регіональні, ландшафтні, природні. Статус «регіональний ландшафтний парк» підкреслює природну своєрідність регіону, зазвичай свідчить про регіональний характер джерел фінансування його діяльності.
Ще одне завдання парків — виховувати дбайливе ставлення до довкілля, розуміння вважливості його розмаїття, знайомство з природою, так би мовити, без посередників, просто серед неї.
Важливою особливістю регіональних ландшафтних парків є те, що вони більшим чином, ніж національні природні парки, поєднують у собі природоохоронні й суто соціальні функції. Саме в цій категорії найбільше зближуються дві лінії охорони — об’єктів природи та історико-культурних об’єктів.
На думку екологів, потреба в таких острівцях природи в сучасному світі надзвичайна, особливо в густо населених місцевостях, територіях з невеликою лісистістю, в дельтових частинах річок, приморській смузі. Україна має чимало напрацювань у цьому напрямку, до того ж, існує великий міжнародний досвід створення й функціонування подібних парків.
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК — «ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН»
Перший регіональний ландшафтний парк в Україні було створено 1990 року на Тернопільщині, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Це «Дністровський каньйон», який обіймає південний схил Подільського плато. Тут протікає Дністер — друга за величиною українська річка, береги якої особливо прекрасні в межах прорізання Дністром Подільської височини, де утворилася каньйоноподібна долина. Це найбільший каньйон в Україні та один із найбільших у Європі. Дністровський каньйон унікальний передусім завдяки своїм скельним відслоненням — так званим стінкам, подібних до яких у світі дуже мало. Більшість із них належать до заповідної зони.
2010 року Указом Президента України створено Національний природний парк «Дністровський каньйон», проте регіональний ландшафтний парк зберіг свій статус.
ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШИХ ЛАНДШАФТНИХ ПАРКІВ — МІЖРІЧИНСЬКИЙ
Ландшафтні парки є в різних природних зонах. Ці установи місцевого чи регіонального значення можуть бути різними за розмірами — невеликими або перевищувати площу національного парку.
Один із найбільших ландшафтних парків України — Міжрічинський, який розташований у південно-західній частині Чернігівщини, в межиріччі Дніпра і Десни.
Міжрічинський парк — величезна територія соснових лісів, піщаних дюн льодовикового походження, унікальних непрохідних боліт, заплавних лук, ділянок вікових дубів, вересових пустищ, ковилового степу, заростей оленячого та ісландського лишайників.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК КIНБУРНСЬКА КОСА / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»
У межиріччі ростуть дикі гвоздики і болотяні півники, хижі рослини, які полюють на комах, і прекрасні орхідеї, а ще багато ягід: суниця, малина, чорниця, брусниця, журавлина й чимало грибів.
Тваринний світ парку теж вражає розмаїттям: козулі, кабани, лосі, вовки, лисиці, олені, рисі, зайці, бобри, куниці, також розмаїтий пташиний світ.
На території парку працює краєзнавчий музей, діють екологічні стежки з різними маршрутами. Одна із них, яка має назву «Бондарівське болото», проходить через невелику ділянку найбільшого болота території. Інші — через ліс і по береговій терасі над Десною. Тут збереглися старовинні будівлі земських шкіл, є дві церкви ХІХ століття.
УНІКАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС РІВНИННИХ ТА ПРИМОРСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ
Популярна серед туристів та відпочивальників Кінбурнська стрілка, що на Миколаївщині, також розташована в регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса». «Кінбурнська коса» — унікальний для Європи природно-територіальний комплекс древньорічкових рівнинних піщаних та приморських ландшафтів, середовище існування багатьох видів рослин, грибів, тварин, серед яких є такі, що не трапляються більш ніде у світі.
НАДСЛУЧАНСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG
Парк охоплює західну частину Кінбурнського півострова і прилеглу смугу акваторії Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря та Ягорлицької затоки. Це важлива ланка приморського екокоридору, місце масового гніздування й концентрації птахів під час сезонних міграцій. У межах парку виокремлено пріоритетні з погляду охорони природи ділянки. Серед них «Покровська коса», урочище «Зелені Кучугури», «Ковалівська сага». На відміну від штучно створених лісових насаджень, цей природний масив має виняткове значення для збереження біорозмаїття території.
Разом з гідрологічним заказником «Солоне озеро» ландшафтний парк увійшов до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава».
ІНДИКАТОР РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
«Створення в краї національного природного парку чи регіонального ландшафтного парку зі спеціальною адміністрацією — це поява майданчика, щоб спільно розв’язувати проблеми збереження довкілля, разом вчитися заощадливо зберігати природні ресурси і розвиватися, — вважає доктор біологічних наук Сергій ПАНЧЕНКО. — Формат парку, на відміну від заповідника, передбачає диференційований режим використання земель, менше заборон та обмежень: є ділянки для сільського господарства, розбудови туристичної інфраструктури, а найбільш дикі й важкодоступні місця — для дикої природи.
СЕЙМСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG
У підсумку регіональні ландшафтні парки — найкращий індикатор для української реформи децентралізації, вони показують, наскільки ефективно місцеві громади навчаються раціонального використання природних ресурсів і призупиняють освоєння земель під сільське господарство, нові сміттєзвалища та кар’єри».
А ще — допомагають нам усім краще пізнавати улюблені ландшафти і сприяти збереженню їхньої самобутності.
