Ворог продовжує підступно нищити українські будинки, школи, лікарні, культурну спадщину, цивільну інфраструктуру – все змітає на своєму шляху. На початок квітня найбільших руйнувань зазнали Маріуполь, Волноваха, Харків, Ізюм, Суми, Чернігів. Деякі з них такі, як Волноваха, практично стерті з лиця землі. Залишилися самі руїни. За попередніми підрахунками уряду загальні втрати, завдані війною, в найближчі роки перевищать 1 трильйон доларів. Відтак країна потребує чіткого плану дій, як відбудовувати зруйновані міста й де брати на це ресурс.
Кілька днів тому уряд подав на розгляд глави держави указ про створення Фонду відновлення України. Він буде функціонувати як консультативно-дорадчий орган при Президентові й забезпечуватиме координацію накопичення фінансових ресурсів для післявоєнного відновлення нашої держави. Крім того, Кабмін вирішив направити з резервного фонду перший мільярд гривень на відбудову звільнених від російських військ територій: 400 млн грн – для Київської області, по 250 млн грн – Чернігівській та Сумській областям. Ще 100 млн грн отримає Житомирщина. Кошти будуть спрямовані на ремонт інженерних мереж і систем для відновлення тепла, газу, води, електроенергії. Також на розбирання руйнувань, ремонт покрівель, заміну вікон і дверей, ліквідацію вибоїн на дорогах та інші першочергові потреби. Розпорядниками коштів стануть військово-цивільні адміністрації в кожній області. З боку уряду координувати процес буде Міністерство розвитку громад та територій. Такі кроки уряд називає першим етапом і не поспішає говорити про загальну концепцію відбудови країни. Хоча ще в березні Президент України Володимир Зеленський наголошував, що для кожного українського міста, яке постраждало від російського вторгнення, буде створена програма відбудови. За словами глави держави, після її реалізації Чернігів, Суми, Охтирка, Житомир, Ізюм, Маріуполь та інші українські міста не бачитимуть навіть сліду від російського вторгнення, бо над їхнім відновленням працюватимуть найкращі архітектори, найкращі компанії, це будуть найкращі проєкти.
Національна спілка архітекторів разом з військовими вже почали опрацьовувати концепцію відбудови міст з урахуванням усієї інфраструктури, а головне – безпеки. Готові долучитися до роботи й представники Архітектурної Палати НСАУ, які опублікували Маніфест архітекторів України на своїй фейсбук-сторінці з підписами понад 20 архітектурних бюро й об’єднань. Однак наразі ані перші, ані ні другі не отримали завдання від влади щодо напрацювання концепції з відбудови України. Хоча саме зараз варто створювати робочу групу, агенцію чи координаційний центр з відновлення країни, принаймні визначити керівництво, наглядові органи, організаційну структуру та головні процеси так, щоб вона могла розпочати роботу одразу після закінчення війни. На цьому наголошували архітектори, які зібралися на онлайн-зустріч, щоб поділитися своїми думками щодо повоєнної відбудови України. Нагадаємо, «День» нещодавно писав про іншу подібну ініціативу.
ДОСВІД: АДАПТАЦІЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКИХ РЕАЛІЙ ДО ПОТРЕБ НИНІШНЬОГО ЧАСУ
Україна вже мала історію відбудови й розселення людей на інших територіях. Це досвід 1986 – 1988 років, періоду після Чорнобильської аварії, коли сотні тисяч людей опинилися у зоні радіаційного зараження. Тоді, як згадує архітектор, керівник майстерні, голова Рівненського осередку Архітектурної палати НСАУ Валентин ДЕМ’ЯНОВ, перед Україною постало завдання переселити з зони ураження велику кількість людей з багатьох населених пунктів, забезпечити їх дахом над головою та належними умовами до початку зимових холодів (майже за пів року). Він входив до проєктної групи, яка працювала на Київщині та Житомирщині, і майже два роки займався будівництвом нових поселень для переселенців на Київщині, Житомирщині та Чернігівщині. Зважаючи на отриманий досвід, архітектор наголошує, що житло для людини – це лише 25% її середовища. Решта – це культурні, соціальні, побутові, інфраструктурні аспекти. Тому якщо говорити про повоєнну відбудову України, то слід враховувати, що забезпечення житлом – це часткове розв’язання проблеми, бо важливими є й інші рівні: первинні – це садочки, школи, гаражі, магазини; вторинні – це великі об’єкти загальноміського й районного значення, третинний рівень – це дороги, зв’язок, сучасні технології тощо.
«Після Чорнобильської катастрофи було створено координаційний центр, куди стікалася вся інформація, зокрема від очільників громад, які мали прийняти переселених. Уже на 20 день було зрозуміло, скільки людей слід переселити, що треба проєктувати і які інвестиції від розміщення цих людей отримають громади, – ділиться досвідом архітектор. – Питання тимчасовості розміщення відпадало, бо повертатися не було куди. Тому завдання стояло так: як зробити, щоб людина, яка переїхала з поліської зони, відчувала себе комфортно у лісостеповій. Для того, щоб така постановка завдань вирішувалася швидко, потрібні були серйозні зміни, навіть на законодавчому рівні. Система була настільки спрощеною, що за годину вирішувалося те, що могло б затягнутися на місяці. Будівництво велося фактично з коліс. Перші села почали зводити за пів року. І це були щасливі села, бо у них було все – від каналізації до садочків».
Чи вдасться так швидко відбудувати Україну, Валентин Дем’янов сумнівається. Адже на сьогодні не відомо, що потрібно буде відновлювати – житловий фонд, заводи чи інфраструктуру; скільки в країні є проєктантів, які готові включитися в роботу; відсутній банк даних про зруйновані об’єкти, не ухвалюються законодавчі рішення, які б спростили процедуру ведення проєктних робіт тощо. Він акцентує на тому, держава має визнати цілі відновлення країни, провести роботу з місцевими громадами та інвесторами.
«Я прихильник того, щоб це було капітальне будівництво, а не тимчасове, бо це не розв’язання проблеми, а її відкладення на певний час, – каже Валентин Дем’янов. – На сьогодні в Україні є чимало житла, яке не продане й не реалізоване. Але для того, щоб його побачити й порахувати, нам потрібна аналітика. Днями заплановане зібрання нашої спілки й наш керівник готує звернення до влади стосовно того, що час виходити на діалог, формувати аналітичний центр, щоб розуміти ситуацію й збирати дані, де що й настільки зруйновано. Накопичення цього матеріалу має бути відповідно до стандартів, з таблицями й розрахунками. Це показало б те, чим ми можемо займатися надалі. Але чи почують нас – це вже друге питання».
МРІЯ: НОВІ МІСТА З НУЛЬОВИМ ВИКОРИСТАННЯМ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
Думку про те, що житло для людини це не тільки її помешкання, а й зв’язки – культурні, робочі, побутові, якими вона оточена, підтримав і головний архітектор та директор проєктно-будівельної майстерні, член Спілки та Союзу архітекторів України Григорій ЛИСЕНКО. Він відзначив, що коли кажуть про зруйнований будинок – це означає зруйноване життя цієї людини, тому що вона втратила свої зв’язки, які вона будувала все життя. Відтак при відбудові варто враховувати той факт, що людям, які втратили все, легше буде адаптовуватися з тими людьми, які ці зв’язки зберегли. Це сприятиме швидшому відновленню і їхніх зв’язків. Архітектор має на увазі, що розселяти таких людей слід у наявні міста, створюючи добудови населених пунктів, які мають приносити інвестиції.
«Прем’єр-міністр говорив про три етапи забезпечення житлом з можливістю викупляти наявний житловий фонд. Ми зараз напрацьовуємо проєкт швидкозбірного житла за типом котеджних містечок, які можна буде розмістити біля великих міст. Це не буде тимчасове житло, а постійне й сучасне, – розповідає Григорій Лисенко. – При відбудові важливо зважати на те, зараз у світі велика криза з енергоресурсами. Війна показала, що треба зменшувати транзити комунікацій енергоресурсів, бо втрати енергії в комунікаціях становлять 50% (тобто від теплопункту до квартири споживача). Крім того, їх треба обслуговувати. Тому нові міста мають бути з нульовим використанням енергоресурсів і тільки на відновлювальній енергії – сонячній, вітряній, водяній тощо. Окрема тема – це сміття. У сучасних містах його дуже багато. Відтак при проєктуванні слід враховувати складування й перероблення вторсировини. Адже якщо вже відбудовувати, то треба так, щоб міста були сучасними та не потребували перероблення через якийсь час знову. Ба більше, на мою думку, зелені міста, які варто розвивати не у висоту, а ширину, на щастя, площ у нас вистачає. Усе що в місті, має бути співмасштабним до людини, щоб вона почувала себе комфортно. В ідеалі вони мають виконувати 12 функцій – це житло, праця, культура, мистецтво, безпека, екологія, медицина, спорт, освіта, торгівля, влада, наука. Якщо відбудовувати простори, то вони не мають бути однобічними (багато культури, але мало безпеки, чи навпаки). Тобто всі ці аспекти мають бути враховані».
ПРАКТИКА: НЕ ТРЕБА СТВОРЮВАТИ З НУЛЯ, ВАРТО ВИВЧАТИ ВИПРАВДАНІ УСПІШНІ КЕЙСИ
Розповідаючи про успішні світові кейси з відбудови міст, власниця архітектурного бюро, заступниця голови Архітектурної палати НСАУ Анна КИРІЙ детально зупинилися на тому, як депресивне місто Більбао стало туристичною перлиною Іспанії. Його історія сягає 1300 років. Спершу це було рибальське поселення, потім було портове містечко, а з індустріалізацією стало металургійним осередком. У 1983 році сталася руйнівна повінь, яка залишила місто на межі виживання: руйнування, безробіття та 340 га були спорожнілими промзонами. У 1986 році у Іспанії вступила до ЄС і мерія напрацювала нову стратегію до 1991 року. Це були конкретні кроки, сконцентровані не на виживанні й розселенні, а покликані знайти нові сенси, так би мовити, ДНК міста. Відтак визначили чотири стратегічні принципи: доступність міста для гостей і мобільність мешканця – тобто створення відповідної інфраструктури; переродження урбаністики, тобто відхід від індустріальної моделі; інвестиції в людей та технологічну трансформацію; ставка на культуру як драйвер змін та трансформації міста. Тобто у стратегії не було жодного фокуса на будівництво, бо це було свого року перепрошивання міста, відзначає Анна Кирій.
«Вони продали землі промзони, які спорожніли після індустріальної кризи, і почали реінвестувати кошти. Перше, що зробили – винесли порт за межі міста, побудували нову залізницю, опустили її під землю й зробили красиві набережні біля річки. Інвестиції склали 200 млн євро. Крім того, очистили річку за 800 млн євро, що створило її привабливість, а винесення порту дало можливість не заходити у місто кораблям, що спонукало до побудови пішохідних та автомобільних мостів, які прикрасили місто, – розповідає архітектор. – Які вони ставили КРІ? Перше – це збільшення зелених і публічних просторів для людей (у 1999 році було 6 метрів квадратних на людину, а в 2011 – 24,5 метра квадратних). Друге – будівництво бібліотек, концерт холів, галерей і музею мистецтва, зведення якого місцеве населення зустріло протестами, бо проєкт коштував 132 млн євро. Але за перший рік роботи заклад відвідало 1 мільйон 360 тисяч людей, що принесло бюджету 144 мільйонів євро. Звичайно, окремий музей у невідбудованому місті такого успіху не мав би. Але у світі вже є чимало успішних кейсів, які можна було б брати до уваги й Україні. Це Роттердам, Лондон, Варшава, Більбао. Річ у тім, що ми хочемо створювати з нуля, а такі приклади вже були і цим уже мали б займатися фахівці. Тому варто вже зараз вивчати їхній досвід, щоб наші міста були відбудовані з новими сенсами й збереженими ДНК».
ПРІОРИТЕТ: СІМ ЗАВДАНЬ ПОРЯДКУ ДЕННОГО
Анна Кирій відзначає, що часу чекати немає, треба кувати залізо, поки воно гаряче. Для цього влада має виконати сім завдань. Найперше – утримати інтелектуальний фаховий потенціал в Україні (читай – забезпечити їх роботою). Багато архітекторів та інженерів їдуть працювати за кордон. Друге завдання – це дослідження запитів для відбудови міст, причому в консолідації з військовими та людьми, які пережили війну. Третє – це створення інтегрованої мапи руйнувань (це мають бути фахові дослідження, якими займаються інженери та спеціалісти з культурної спадщини). Такі дані необхідні для того, щоб можна було залучати гранти, створювати проєкти тимчасового житла, мати можливість викупу квартир від забудовників у комунальну власність. До слова, у Києві (як і більшості міст України) з 2006 року немає комунального житла, саме тому люди зараз змушені жити у школах і садочках, бо місто немає комунального житла. П’яте – законодавчий напрям з важливою участю архітекторів та інженерів. Шосте – стосується напрацювання принципів і підходів, створення дорожніх мап, для того, щоб коли закінчиться війна, все було під руками. І останнє – напрацювання візій міст кросфункціональними командами, з чіткими стратегіями реалізації. Залучені мають бути й стейкхолдери, які вкладають кошти та розуміють, як будувати й фінансувати.
«Попри чіткі завдання, які ми напрацювали, я помічаю, що діалог з відбудови йде не тим шляхом, – зазначає Анна Кирій. – У мене на пошті висить 20 листів з пропозицією працювати в Європі – з житлом і контрактом. Подібні запрошення є й у колег. Ми спілкуємося у чатах і, коли дізналися з новин, що робоча група поїхала на технічне обстеження територій у Київській області, не змогли з’ясувати, а хто поїхав. Тобто зі знайомих архітекторів з різних бюро нікого не запросили. Те, що робить влада, це якась закрита структура. Ми бачимо лише тези у ЗМІ, але ніхто не знає, які проєкти за якими критеріями обирають. В Україні є дві організації – це Спілка архітекторів та Архітектурна палата, і ніхто не в курсі ситуації, що виглядає небезпечно. Якщо така ситуація триватиме, то архітектори просто змушені будуть поїхати працювати за кордон».
***
На завершення варто нагадати, що у межах програми відновлення України, яку напрацював уряд, триває залучення держав-партнерів для відбудови України. Наразі заяви про свою готовність долучитися до повоєнної відбудови зробили: італійський уряд, який пообіцяв відновити знищений російськими загарбниками драмтеатр у Маріуполі; Греція готова відбудувати пологовий будинок у Маріуполі; Данія може «взяти шефство» над відбудовою Миколаєва; Японія виділила 13,64 млн доларів міжнародним організаціям для відновлення постраждалих від бойових дій територій Донецької та Луганської областей, зокрема на інфраструктуру регіону; Польща пропонує план відбудови України на €100 мільярдів з бюджету ЄС; з Французького агентства розвитку Україна отримає 300 мільйонів євро пільгових кредитних коштів. Однак за заявами мають бути дії або хоча б напрацювання дорожніх мап з чіткими публічними кроками, які можна було б втілювати після Перемоги. Вони наразі не помітні.
ДО РЕЧІ
16 квітня за участі Президента України Володимира Зеленського відбулася нарада, присвячена питанню відбудови житлової інфраструктури, що була зруйнована або постраждала внаслідок війни з Росією. Як зазначається, зустріч відбувалася за участі керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, його заступника Кирила Тимошенка, міністра інфраструктури України Олександра Кубракова, керівництва депутатської фракції "Слуга народу" та відомих українських архітекторів.
Володимир Зеленський під час заходу наголосив, що потрібен комплексний підхід до відновлення житла в Україні з обов’язковим урахуванням потреб цивільних і військових інформує "Дом".
Були озвучені пропозиції щодо розв'язання проблем з будівництвом тимчасового житла в населених пунктах, які постраждали від війни, зокрема на прикладі Київської області. Для цього заплановано зводити спеціальні модульні містечка. Передбачається, що це буде якісне, комфортне житло, у якому тривалий час зможуть мешкати жителі постраждалих міст, поки триватиме відновлення їхніх осель чи будівництво нового житла.
Зеленський наголосив, що будь-які проєкти щодо відновлення чи розбудови житлової інфраструктури мають бути спрямовані на те, щоб українці поверталися додому. Також вони обов’язково мають передбачати можливості для розв'язання питання забезпечення постійним житлом українських військових, які героїчно захищають нашу країну.
