З боку Москви до Одеси «прилетіло» напередодні Великодня. Кажуть, на уламках ракет бачили напис "Христос воскрес!" Але і без напису зрозуміло про наміри Москви сіяти смерть у свята та будні. Не виключаю, що ракета, що вбила немовля, була освячена попом московської церкви. Там люблять окропляти знаряддя знищення спочатку святою водою, а потім кров'ю. Незважаючи на речове підтвердження джерела зла, деякі одесити (скажімо м'яко) пішли святити великодню їжу до церков московського патріархату.
Ставлення Ісуса до війни є одним з найбільш суперечливих тверджень Біблії. З одного боку, Син Божий радить не братися за меч, від якого гинуть ті, хто його взяли. Підставляти щоки для ляпасів і любити ворогів не менше за друзів. А з іншого - рекомендує: «нехай той, хто не має меча, продасть свій хітон і купить меч». З цієї проблеми написано багато томів і прочитано тисячі лекцій. Людям властиво шукати однозначні відповіді на складні питання. Надаючи нам різні варіанти поведінки, Христос покладається на розум людини та її здатність знаходити причинно-наслідкові зв'язки між бажаннями та необхідністю.
Тексти святого зібрання творів (від Єврейської біблії до Нового завіту) писалися протягом не менше двох тисяч років і є унікальною пам'яткою літератури західної цивілізації. На неї вплинули Гомер, Платон, Арістотель, Цицерон, Катулл, мислителі народів кількох імперій, що існували до нашої ери, і в перших шести століттях нинішньої. Звичайно, в 46 книгах Старого завіту і в 27 книгах Нового, не може існувати «єдине вірне» вчення, на кшталт марксистсько-ленінського, який проголосив священну війну пролетаріату проти всіх, включаючи Христа.
Біблія пережила всіх філософів та всіх теоретиків, залишившись інструментом пізнання людиною самого себе. У Біблії завжди є місце для пошуку потрібного душі.
Послання жителям грецького міста Корінф – документ давнини і водночас лист з адресою сучасних країн, яким належить вибрати між війною та компромісом зі злом.
Рятуємо себе самі. Під ударами, у сховищах, у вигнанні, у праці. У чистоті та розсудливості, у великодушності та нелицемірній любові. Зі зброєю правди у правій та лівій руці. При осудах та похвалах. Ми невідомі, але про нас дізнаються. Нас вважають померлими, але ми живі, нас вбивають, але ми не вмираємо. Ми голодранці, але багатьох збагачуємо. Не підкоряємося чужому ярму, і не шукаємо миру із беззаконням. Немає спільного у світла і темряви. Немає сумісності храму божого з ідолами. Треба вийти з їхнього середовища і відокремитися, не торкаючись душею до нечистого.
Послання 2-е (св. апостола Павла) мешканцям Коринфу. Глава 6. (Злегка скорочене)
Ісус благословив єврейського юнака Савла, який став апостолом Павлом, на просування християнських ідей. Слова апостола продовжують справу Христа. Війна зі злом необхідна, а віра – допомагає людям та церквам обмінювати мантії пацифізму на зброю боротьби зі слугами диявола. Одне погано, фарисейські голови під митрами не завжди схиляються перед церквами божими. І розум паств підкоряється намовам пітьми так само, як і провидінню світла. Тому війна Ісуса у православному світі йде не за скрижалі віри, і не за душі. Христос волає до совісті.
