Російсько-українська війна, спричинена агресією Путіна (широкомасштабна з 24 лютого 2022 року), звитяжна боротьба нашого народу за свободу й саме право на життя, значною мірою вже зараз потужно впливає на майбутнє Європи і цілого людства. Більше того – стає дедалі очевиднішим, що цей вплив може бути цілком співмірним зі змінами, що відбулись у світовому устрої після закінчення Другої світової війни. Масштаби та характер таких змін зараз важко навіть передбачити.
Але автор цих рядків хотів би, бодай дуже коротко, звернути увагу на одну винятково важливу обставину. А саме: російсько-українська війна відбувається не в абстрактному «вакуумі», а у вельми конкретних умовах світової глобалізації, котра часом стрімко (наче потужна океанська течія, якій нібито годі, неможливо протистояти), часом повільно, проте невблаганно змінює картину світу. А саме: стирає грані, межі, кордони держав, ринків, культур, політичних й дипломатичних інституцій, а головне – уявлень сотень й сотень мільйонів людей про грядущий світопорядок та устрій самого буття.
Мусимо визнати, що світовий глобалізаційний процес, хочемо ми цього чи ні, робить все більш умовними такі, здавалося б, абсолютно непорушні ще вчора принципи, як недоторканність державного суверенітету (ми є свідками процесу створення наднаціональних пан*європейських інститутів у Брюсселі та Стразбурзі, що вони «забирають» собі дедалі більші частини цього суверенітету в окремих держав в ім*я благотворної справи об*єднання Європи). Причому йдеться не тільки про це. Окрім політичної надуніфікації, вже на наших очах завершується і процес становлення єдиного європейського економічного простору (цей процес розпочався ще у 50-х роках, невдовзі після закінчення Другої світової війни), а також, можливо, найбільш далекосяжний процес – уніфікація культури, створення глобальної масової культури, здебільшого англомовної , яка вже практично витіснила культуру класичну.
Враховуючи, що Сполучені Штати не лише жодною мірою не стоять осторонь цих велетенських змін, а навпаки, відіграють тут особливу роль (при тому, що транснаціональна корпоративна економіка поступово розмиває також їхній державний суверенітет, хоч це не для всіх є очевидним), беручи до уваги активну залученість до світової глобалізації Канади, Японії, Австралії та інших потужних країн – маємо зробити висновок, що йдеться саме про всесвітній, аж ніяк не локальний процес. Тобто «вільний світ» , або ж країни «великої сімки», вже тепер є величезною мірою глобалізованим, і ця глобалізація впливає й на таку потугу, як Китай, хоч він наполегливо заявляє про своє окреме бачення світоустрою.
Треба знати історичні передумови глобалізації. В якомусь сенсі цьому процесові вже понад дві тисячі років - Александр Македонський (Великий), долаючи тодішні античні уявлення про глибоку прірву між греками й варварами (якими вважались всі негреки) , котрі придатні лише для ролі рабів, мріючи про створення світової наддержави (першої в історії!), робив величезні зусилля для інтеграції Заходу (македонян, греків) та Сходу (начебто «підкорених» ним персів та інших народів Азії) в єдину світову суперпотугу. Зближення самого царя з персидськими вельможами (причому Александр став швидко переймати їхні звичаї, що викликало гостре невдоволення греко-македонського війська), створення об*єднаного греко-македонсько-азійського війська (зі зростанням останньої компоненти), змішані шлюби греків та знатних персіянок, застосування тодішнього міжнародного варіанта давньогрецької мови – койне (мови усіх Євангелій, до речі) , перша початкова культурна глобалізація, економічна інтеграція – карбування єдиної державної монети, колосальний розвиток торгівлі в межах тодішнього світу – все це робить припущення, що саме Александр був першим глобалізатором, зовсім не парадоксальним. Однак невдовзі після смерті цього володаря його велика імперія розпалась, виявившись нестійкою.
Звичайно, потім були інші колосальні наддержави – ясна річ, Римська, Монгольська, Османська, Британська (її досвід потребує окремої розлогої розмови). І ось тепер, схоже, неухильно постає непроголошена світова наддержава доби глобалізації (адже, справді, політичні, економічні, культурні, екологічні виклики стосуються зараз цілого людства – це факт). Показово, що одним з перших сам термін «глобалізація» вжив Карл Маркс, який ще 1859 року в листі до друга і соратника Фрідріха Енгельса відзначав: «Зараз світовий ринок існує насправді. З виходом Каліфорнії та Японії на світовий ринок глобалізація здійснилася!». Від часів Карла Маркса те, що починалось як економічна глобалізація, підтягнуло до себе (наче магніт металеві стружки) соціальні, політичні, культурні процеси.
Знаючи це, важливо враховувати необхідність для України якісних змін, конче потрібних для пристосування до нинішніх умов швидкоплинних течій у глобальному світі. Одне залишається очевидним та підтвердженим: відданість загальнолюдським моральним цінностям мусимо відстоювати потугою зброї, яка базується на силі духу і на розумінні того, що за своє необхідно боротися.
Ігор Сюндюков, «ДЕНЬ»
