Головна редакторка «Дня» Лариса Івшина 29 вересня на запрошення адміністрації Острозької академії відвідала університет, щоб у колі друзів зустрітися зі студентами і представити оновлене видання «Україна Incognita». Також з Ларисою Олексіївною завітав до Острозької академії відомий журналіст і політик Микола Княжицький.
Нагадаємо, що інтелектуальна дружба Острозької академії з «Днем» триває вже понад 20 років. За цей час вдалося реалізувати низку проєктів, зокрема це Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді. Найяскравіші моменти новітньої історії Острозької академії зафіксовані на сторінках газети й у книгах Бібліотеки «Дня». Також Лариса Івшина до відродження університету залучила багатьох учених, меценатів, зокрема подружжя Віталія та Олени Гайдуків, завдяки яким в Академії з’явився оригінал Острозької Біблії, новий автобус та відреставрована наукова бібліотека.
Також із публікації в «Дні» про виш дізнався канадський меценат, на жаль, уже покійний Ераст Гуцуляк, який неодноразово надавав кошти на будівництво нового корпусу Острозької академії. З ініціативи газети «День» свого часу завітав, на жаль, уже покійний Євген Кирилович Марчук, який будучи міністром оборони, передав університету закинуті військові казарми, які невдовзі перетворились на чудове студентське містечко та військовий ліцей. Лариса Івшина провела низку зустрічей та лекцій у стінах Острозької академії, підживлюючи молоде покоління свіжими інтелектуальними думками та ідеями.
«НЕДООЦІНЕНА ІСТОРІЯ ВИМАГАЄ СВОЄЇ ПЛАТИ…»
«Книгу-іменинницю «Україна Incognita» ми називаємо бабусею наших проєктів. 20 років тому в медіа історичної теми не було. Нагадаю, що 1999 рік був рубіконом для України, адже кандидат, якого ми підтримували, на жаль, зазнав поразки. А це була якісна альтернатива вибору, яка могла нас привести шляхом країн Балтії і Польщі. Але так не сталося. Ми пішли іншими дорогами, болотами, набиваючи собі гулі, блукаючи серед трьох сосен. Я передбачала цей розвиток подій. Ми будемо довго блукати поки приєднаємося до того шляху, яким пішли інші наші сусіди, адже вони можливо мали більш підготовлену еліту. Тому я сказала собі і колективу, що ми будемо займатися суспільством. Для того, щоб перетворити УРСР в Україну, потрібно було з обивателів зробити справжніх громадян. І цим має зайнятися той, хто розуміє потребу історичних знань. Тоді й власне з’явилася ідея історичних текстів, написаних абсолютно невипадково. «Україна Incognita» містила найбільш замовчувані і табуйовані сторінки української історії. У цьому році книзі 20 і я написала спеціальну післямову до цього видання. Думаю, буде цікаво порівняти її з передмовою, написаною ще тоді, і зрозуміти, як ми прожили ці 20 років», – зазначила Лариса Олексіївна.
Пані Лариса переконана, що якби ми всі розпочали процес перенавчання в 90-х, то вже мали б країну іншої якості і можливо без війни. «Наші діди, які приходили з таборів, розповідали дітям, що ми маємо лютого екзистенційного ворога, але діти були зайняті поділом радянського майна. Недооцінена історія вимагає своєї плати, а плата, як ми бачимо, важка за те, що були пропущені дуже важливі шанси», – додала Лариса Олексіївна
Під час зустрічі Лариса Івшина також згадала про книгу «Детокс», яка вийшла в 2013 році і подарувала її ректору Острозької академії Ігорю Пасічникові.
«Острозька академія – це національна ідея через ідентичність і модернізацію. Адже, з одного боку, тут збережена історична пам’ять, над якою постійно працюють і з іншого – модернізація – можливість доносити знання всьому світові в сучасних і адекватних формах. Ви живете в місці, де є національна ідея», – запевнила гостя.
«МИ БУДЕМО В ЦЕНТРІ СВІТОВОГО ПОРЯДКУ»
До розмови зі студентами долучився Микола Княжицький, який Острозьку академію відвідав саме за рекомендаціями Лариси Івшиної. «Хочу усім подякувати, що ви тут і за те, що вступили саме сюди. Це точно правильний вибір. Добре, що ви залишилися в Україні. Наша держава зараз переживає найвідповідальніший час в історії, адже цього разу ми переможемо. Світовий порядок після війни і нашої перемоги зміниться, ми будемо в центрі цього світового порядку. Це наш шанс, який, на жаль, пов’язаний з величезною кількістю смертей. Війну не можна виграти, коли змагається лише армія, у війні перемагає народ. Це дуже важливо розуміти. Це війна кожного з нас за наше майбутнє, яка відбувається на різних майданчиках. Хтось боронить Україну на фронті, Лариса Олексіївна видає книги і якісний медіаконтент, а ви вчитеся, щоб будувати нову Україну. Нам дуже важливо не ходити зараз манівцями, не блукати і думати, де ми будемо. Ми будуємо нову Україну, у якій будуть сильні державні інституції, сильна інтелігенція, сильна журналістика, які існують для того, щоб кожен з нас почував себе безпечно. Ваше навчання зараз – це насправді дуже відповідальна річ. Ви маєте навчитися, як відбудувати нашу країну й зробити її такою, про яку мріяли всі попередні покоління», – звернувся до студентів Микола Княжицький.
Наприкінці зустрічі студенти мали можливість поставити питання гостям. Говорили про інформаційну гігієну, виклики, які постали перед інтелектуальною пресою в Україні, професійні якості сучасного журналіста тощо.
«У нашій країні, на мій погляд, із самого початку була викривлена медійна система координат. Так вийшло, що в інформаційному просторі України водогін з’єднаний з каналізацією і між ними не поставлені фільтри. І тому треба мати дуже хороший рівень знань, досвід, смак, щоб відштовхувати не своє, не доторкатися до отрути. Адже бачимо, наскільки страшну силу має негативно заряджена московська пропаганда, на яку витрачають колосальні ресурси. Ми як країна були абсолютно безпорадні, інфантильні, безпечні. Мало того. що ми не створили свою контрпропаганду, а й не захищалися. Ми не створили фільтри, тому цей бруд безперестанку лився на голови. А ті медіа .які здатні були чинити опір досі загнані десь у куток. Сьогодні кожен з нас має бути одиницею інформаційної самооборони. Ми не повинні дати жодного шансу проникнути на нашу територію ворожим наративам і тлумаченням», – зауважила Лариса Івшина.
ВРАЖЕННЯ
Єлизавета ТИМОЩУК, аспірантка Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту
– Я вже неодноразово мала можливість спілкуватися з Ларисою Івшиною. Кожна зустріч була сповнена цікавої інформації і чергової порції важливих актуальних смислів. Дуже вдячна пані Ларисі і панові Миколі за мудрі поради молодому поколінню. Вони дуже цінні, особливо в період цієї страшної війни. Із книгою «Україна Incognita» я вже знайома. Це дуже вартісний інтелектуальний продукт, який має прочитати і осмислити кожна освічена і розумна людина.
Геннадій ТЕРЕЩЕНКО. студент Навчально-наукового інституту міжнародних відносин та національної безпеки
– На сьогоднішній зустрічі я отримав важливі поради з досвіду Лариси Олексіївни та Миколи Княжицького. Дуже цікаво було послухати відповіді на поставлені питання від студентів та дізнатися думки таких визначних людей, зрозуміти їхнє бачення сьогоднішніх проблем журналістики і майбутнього України загалом. Я вважаю, що студенти безумовно змогли отримати цінний досвід та певною мірою змінити своє світобачення.
Соломія КОСТЕНКОВА, магістрантка Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту
– Зустріч із Ларисою Івшиною та Миколою Княжицьким була надзвичайно цікавою і корисною. Обізнаність спікерів у сфері журналістики, культури й політики вражає. Дуже дякую Острозькій академії за чудову можливість зустрічей із такими видатними людьми!
Лілія МОЧАЛІНА, студентка Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту
– Сьогодні ми були на зустрічі з відомою українською журналісткою, головною редакторкою газети «День» – Ларисою Івшиною та журналістом, народним депутатом України і засновником телеканалу «Еспресо» – Миколою Княжицьким. Ця зустріч дуже важлива для мене та моїх одногрупників як для майбутніх журналістів. Ми почули багато нової інформації від фахівців у нашій справі. Під час зустрічі отримали відповіді на питання, які нас цікавили. Також хочу додати, що чекаю на оновлене видання «Україна Incognita» пані Лариси у бібліотеці Національного університету «Острозька академія». Обов’язково прочитаю цю книгу.
