Повертаючись з Франкфуртського книжкового ярмарку, головна редакторка і засновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка провела у Кракові в українській кав’ярні-книгарні NIĆ презентацію нового роману популярного автора українських бестселерів Доржа Бату. Тож ця розмова з відомою поетесою і видавчинею, яка відбулася після міжнародного книжкового ярмарку і презентації, – і про ярмарок, і про презентацію, і про нові книжки шанованого українського видавництва.
– З книжкового ярмарку у Франкфурті – відразу на презентацію у Кракові, де ви представили книгу українського автора, який живе й працює в Америці! Це такі наразі горизонти української книги і таке інтенсивне життя відомої поетеси і видавчині Мар’яни Савки?
– Так щасливо збіглося, що після Франкфуртського книжкового ярмарку випала нагода зустрітися у Кракові з одним із наших авторів Доржем Бату, який також був тут проїздом. Його новий роман «Коко 2.0» нещодавно вийшов у нашому видавництві. Дорж дуже цікава людина і ми вже давно товаришуємо. Я завжди дивуюсь, який він багатогранний, скільки в нього різноманітних талантів! І це все переплітається і в його книжках, де дуже багато інформації з тих галузей, якими він захоплюється і які він дуже добре знає. А це історія, сходознавство, релігієзнавство, зрештою сучасна високотехнологічна сфера, питання корекції траєкторій, якими він займався в NASA. Такий він, енциклопедист. Безумовно, дуже важливо, що такі люди є в нашому житті. Живучи і працюючи в США, Дорж дуже багато робить і для України, і для української культури та її збройних сил, адже він збирає чимало коштів для наших військових і як волонтер. І хоча Дорж не є українцем за походженням, але він абсолютний українець за своїм вибором. І що дуже суттєво – говорить і пише українською.
– З чого почалася ваша співпраця?
– З першої його книги «Франческа», яка вийшла у 2018 році у «Видавництві Старого Лева».
– Ця співпраця почалася за ініціативи автора чи видавництва?
– Дорж просто писав тоді свої дописи у Фейсбуці, які були дуже популярними, й наскільки я пригадую, директор нашого видавництва з ним почав листування про те, що можна було б з цього зробити книжку. І цією пропозицією Дорж дуже зацікавився. Взагалі, це така велика людська історія – і дружби, і взаємної допомоги.
– Ви задоволені співпрацею?
– Звісно, адже з того часу в нашому видавництві вийшли чотири його книжки, які стали досить популярними, і «Коко 2.0» – вже п’ята! Сподіваюсь, не остання. І такі якісні українські книжки, які пише Дорж, насправді є дуже важливим чинником для України. І те, що він постійно інкрустує ці книжки нашими українськими реаліями, це теж надзвичайно важливо.
– Щойно ви повернулися з Франкфуртського книжкового ярмарку. Які ваші перші враження як видавчині і чим він відрізняється від минулорічного – довоєнного?
– Перш за все, маю сказати, що цьогоріч на Франкфуртському ярмарку я не побачила жодного стенду з російськими книгами. Це перший ярмарок, коли на старовинному фасаді головного ярмаркового павільйону майоріло два прапори – німецький та український. І це при тому, що в якості почесного гостя була на ярмарку Іспанія і приїздив на його відкриття сам іспанський король.
– Чим викликана така увага і повага до України власне у видавничій сфері?
– У зв’язку з повномасштабним військовим вторгненням росії та героїчним спротивом агресору Україна, яка бореться за свободу, сьогодні опинилася в центрі уваги світової спільноти. І світ фактично тільки зараз починає відкривати для себе нашу країну. Тому увага до України насправді є надзвичайно великою. І те, як Україна була представлена на книжковому ярмарку, фактично означало, що вона стала другою почесною гостею. І саме на українському стенді було дуже багато поважних людей. Це посли, міністри, консул Америки у Франкфурті, перші леді, керівники великих культурних інституцій, багато письменників, видавців, журналістів.
Звісно, я би воліла, щоби український стенд мав трохи інакший, на порядок кращий вигляд. Просто стенди інших країн, які вже давно працюють на цьому ярмарку, скажімо, Польщі, Норвегії і навіть маленької Латвії, виглядають незрівнянно краще, ніж наш. Присутність буд-якої країни на виставці такого рівня, як Франкфурт, – процес дуже тривалий. Наші ж інституції, які займаються наразі книжками, зокрема Інститут книги, ще дуже молоді, які не мають відповідного досвіду в цьому питанні. Вони тільки напрацьовують дорожню карту співпраці з Франкфуртом, і я сподіваюся, що якщо ця робота буде й далі тривати, то за кілька років Україна зможе стати почесним гостем Франкфуртського Ярмарку. Хотілося б, щоби й наше міністерство культури добре розуміло, наскільки важливо для нас бути таким репрезентативним центром на подібних заходах, де збираються інтелектуали, де можна побачити якість нашого книжкового ринку. Щоби він свідчив про те, що ми зовсім не меншовартісні, нічим не гірші від інших.
– Чи українським видавництвам є наразі що запропонувати вимогливому європейському читачеві?
– До нас часто приходять з різних європейських країн дуже зворушливі листи від читачів, а зараз наших книжок у Європі стало досить багато. Чимало книг закупили волонтери для українських дітей, які наразі проживають в польських, німецьких, данських та інших європейських містах. Так от, європейці нам пишуть: «У вас такі красиві книги, що в нас таких немає». І це круто. Хоча інколи прийдеш на книжкову виставку, а там таких українських книжок чомусь не видно. Тож іноземцям, які відвідують такі книжкові ярмарки, здається, що їх просто немає, що їх взагалі не існує. Тому якісні українські книжки насправді є дуже важливим чинником для України.
– З чим Україна цьогоріч вийшла на Франкфуртський книжковий ярмарок?
– Я не можу сказати, що цьогоріч ми привезли до Франкфурту якісь великі відкриття. Україна представила книги своїх відомих авторів і книги про цих авторів. Зокрема на Франкфуртському книжковому ярмарку була й програма інтелектуальних розмов, у яких брали участь і такі відомі українські автори, як Юрій Андрухович, Андрій Курков, Таня Малярчук, Сергій Жадан. До речі, Сергій Жадан був запрошений у Франкфурт і для вручення йому головної нагороди Франкфуртського книжкового ярмарку — Премії миру німецьких книгарів. Він також читав свої поезії на головній сцені книжкового ярмарку, брав участь у розмові на центральному дискусійному майданчику. А ще Сергій Жадан, Юрій Гуржи та Люба Якимчук запалювали українсько-німецьку публіку в музично-літературному перформансі «Фокстроти». Дуже яскраве було дійство, з візуалізацією, яку зробила відома художниця зі Львова Гриця Ерде. Загалом же на цьогорічному Франкфуртському ярмарку було на порядок більше уваги до України, зокрема до українських видавців та до українських книжок, ніж в усі попередні роки.
– Що пропонувало на книжковому ярмарку «Видавництво Старого Лева»?
– Наше видавництво щороку на книжковому ярмарку у Франкфурті продає за каталогом свої книги. Переважно це книги для дітей. Наприклад, права на нашу книжку «Війна, що змінила Рондо» авторства Романа Романишина та Андрія Лесіва ми продали у 22 країни. І з цих двадцяти двох країн одинадцять уперше проявили до нас інтерес безпосередньо в період цієї війни. Одне з наших видань вийшло в Німеччині. Це нон-фікшн для дітей – книжка тих же авторів Романа Романишина та Андрія Лесіва «Я так бачу». Вона дуже яскрава. Книга була серед переможців дитячого нон-фікшн у Болоньї. Оскільки вона вийшла в німецькому видавництві, то була представлена і на німецькому конкурсі й потрапила до короткого списку найкращих книжок Франкфурта. Я була на цій церемонії, яка відбувалася у величезній залі. І хоча на конкурсі книжка не перемогла, усе ж таки бути в короткому списку – теж досить приємне відчуття. Взагалі наразі до нас дуже серйозно ставляться. Окрім великого стенду України на ярмарку був також представлений великий стенд спільноти українських ілюстраторів «Пікторік», на якому проходила виставка плакатів, намальованих у період війни. Це було надзвичайно красиво і на досить високому рівні. Загалом наші ілюстратори дуже високо котуються в Європі. І це лише початок. Я думаю, що далі буде всього більше.
– Світ дійсно тільки починає відкривати для себе Україну – найперше через культуру і зокрема через українську книгу. Ви сказали, що наразі відчувається підвищена увага до української книги. В чому ця увага проявляється?
– Найперше я бачу це на книжках нашого видавництва, на скільки розширилась географія продажу авторських прав на наші книжки. Наразі ми продали права на книжки в понад сорок країн світу. Це дуже різні країни – окрім європейських країн, це Японія, Індонезія, Індія, Південна Корея, Мексика.
– І на завершення про плани вашого видавництва?
– Ми в щоденному потоці. Плани на наступний рік починаємо формувати з листопада. У листопаді якраз ми маємо забирати з друку чимало книг, які ми готуємо до Різдва. Тому що війна війною, а в дітей має бути Свято Різдва. Буде багато яскравих видань. Зокрема я переклала з англійської дитячу казкову поему дуже відомого автора Тома Флетчера. Ми вже видали кілька його книг, зокрема «Різдвозавр», і вони в нас у топових продажах. У нас діти дуже люблять цього автора, і ми плануємо купувати наступну його книжку. На книжковому ярмарку ми вже вели мову про це з його агентами. Це буде книга для менших дітлахів з дуже яскравими ілюстраціями. Так що, я думаю, діткам вона сподобається.
– Успіху «Видавництву Старого Лева» в році новому і розширення географії взаємодії з внутрішнім і зовнішнім світом.
– Дякую.
Фото автора
