Сучасні новорічні ялиночки в наших оселях блищать різнокольоровими кульками — вони замінили яблука, якими у давні часи традиційно прикрашали різдвяне дерево. Верхівку красуні-ялинки вінчає так звана зірка Віфлеємська, а ближче до півночі спалахують справжні або електричні свічки, сяють кольорові ліхтарики. Колись ялинку прикрашали мандаринами і горіхами, цукерками, яйцями та печивом, і все це потім з радістю з’їдали по закінченні свята. І лише у XVII столітті з’явилися ялинкові іграшки — срібні зірки і позолочені шишки, фігурки фей і гномів, сніжинки. 1848 року в містечку Лауша (Тюрингія) були виготовлені перші прототипи знаменитих ялинкових куль, а ще через двадцять років у Лауші відкрився завод, де за допомогою газових пальників з полум’ям високої температури стали видувати великі тонкостінні кулі. Дещо пізніше майстри почали покривати кулі шаром нітрату срібла — так з’явилася всім нам знайома іграшка.
Виробництво іграшок розросталося з кожним новорічним святом: керамісти із захопленням виготовляли фігурки Дідів Морозів, склодуви видували квіти і фрукти, мініатюрні копії дитячих іграшок. Завод у Лауші процвітав. Лише на початку ХХ століття у німецьких майстрів з’явилися справжні конкуренти: майстри з богемського містечка Яблунець, а ще пізніше — японці, поляки і американці. Кожна фабрика прагла створити щось унікальне. У Дрездені та Лейпцигу робили фігурки з позолоченого і срібного картону, розписані вручну запряжені кіньми екіпажі, колісні пароплавчики, дирижаблі і навіть музичні інструменти. Незмінним успіхом користувалися різдвяні янголятка із дерева та кераміки.
Тематика іграшок майже не змінювалася, давні традиції виявилися досить міцними, але час усе ж таки вносив свої корективи... У радянських 1950-х, одразу після виходу фільму режисера Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч», з’явився годинник, який показував «дванадцять без п’яти», а після запуску в космос Юрія Гагаріна, в 1960-х, були створені фігурки космонавтів у скафандрах. У 1980—1990 роках школярі із захопленням розвішували іграшки, які відтворювали персонажів нових мультиплікаційних серіалів і казок. Більшість цих іграшок випускали найвідоміші в Україні фабрики: львівська «Галімпекс», відома своїми іграшками з орнаментами гуцульських вишиванок, і Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас (Тернопільська область), в асортименті якої було майже 500 (!) найрізноманітніших ялинкових іграшок. Нині у Державному музеї іграшки України зібрана 10-тисячна колекція іграшок, серед яких почесне місце належить ялинковим — як старовинним, так і радянським.
Сьогодні величезним успіхом користуються рукотворні іграшки і ляльки, янголята та феї, що створюють в наших будинках та квартирах найнеповторніший і найоригінальніший Новий рік. Така прикраса запам’ятається надовго всій родині. Пам’ятаєте, як співав ведмедик Умка: «Кто зажег мне елочку такую — не иначе, как хороший друг...»? На виставці «Янгольський вік», яку відкрили у київській галереї «Парсуна», можна побачити саме такі авторські ляльки до різдвяних свят.
— Це спроба подарувати людям радість і щастя, коли все довкола красиво і тішить око, кожна лялька унікальна і зігріває вас ізсередини, — розповідає хазяйка галереї Оксана ПОМАЗАН. — Школа лялькової майстерності нашої галереї випустила вже до 700 художників. Для одних це стало справою всього життя, для інших — своєрідною арт-терапією. Галерея «Парсуна» — учасниця міжнародних лялькових салонів у Москві та Києві. Виставка «Янгольський вік» триватиме до 16 січня.
