Лікарню швидкої допомоги, яку в народі називають БСП («больница скорой помощи»), що на Братиславській, 3 у Києві, знають багато людей. Хтось там лікувався, в когось лежали знайомі чи друзі, хтось просто чув про неї. Сюди потраплять люди з найскладнішими травмами, а також із травмами, несумісними з життям: переломами, пораненнями, зокрема, ножовими; ті, хто випав з висотки; кого збила на дорозі автівка; хто отримав важке отруєння горілкою... Нещодавно сюди з травмою, несумісною з життям, привезли фотокореспондента Віталія Разводовського; тут ставили на ноги дівчину та хлопця, яких збив кілька років тому президентський кортеж. Завідувач реанімаційного відділення лікарні Ігор Малиш каже, що лікарі настільки зайняті, в них стільки роботи, що не звертають уваги ні на фотокореспондентів, ні на президентів. («Був у нас Ющенко — і що, ніхто навіть уваги не звернув. Іде собі президент — то хай іде...») Перед новорічними та різдвяними святами не зайвим буде задуматися про безпеку нашої поведінки.
ЧАСТО ОДНОГО ХВОРОГО ОПЕРУЮТЬ КІЛЬКА БРИГАД
Лікарня складається з кількох лікарень, при цьому всі відділення цілодобово чергують. Якщо хворий поступає з травмою, то йому надається допомога всіма спеціалістами — нейрохірургами, судинними хірургами, травматологами тощо. Дуже потужні реанімаційна, операційна, протишокова служба. За великим рахунком, ЛШМД — це єдиний медичний заклад, який, за міжнародними стандартами, відповідає травмоцентру першого рівня (коли хворий потрапляє сюди, він отримує весь комплекс допомоги — комп’ютерні дослідження головного мозку, грудної клітки, живота тощо).
— У нас в Києві впроваджено міжнародну систему допомоги при травмі. Вона вимагає не просто привезти хворого в якусь міську лікарню — такий хворий має доставлятися в травмоцентр першого рівня. Єдиним таким центром є ЛШМД. Смисл у тому, що цілодобово спеціалісти різного профілю надають спеціалізовану допомогу: як тільки людину привозять у протишокову палату, то протягом перших 30 хвилин він проходить рентгенологічне й лабораторне дослідження. Його оглядають усі спеціалісти —нейрохірурги, вертебрологи (лікарі, які спеціалізуються на хребті); якщо треба, проводять комп’ютерне дослідження всього тіла. Не буває такого, що нам потрібно запрошувати якогось консультанта, — каже завідувач реанімаційного відділення ЛШМД, доктор медичних наук, професор Ігор Малиш. — Існує поняття «золотої» години: протягом цього часу не настають незворотні зміни у потерпілого, і все можна ще повернути — якщо вчасно прооперувати, якщо є хірургічна бригада, а також реанімаційна та анестезіологічна.
Лікар із 30-річним стажем каже, що їхня протишокова служба працює так, як це показують у закордонних фільмах. Нерідко буває, що одного хворого одночасно оперують кілька бригад (наприклад, одночасно оперується ушкодження черевної порожнини, селезінка, печінка, кишечник; при цьому судинні хірурги проводять реконструкцію судин на кінцівках, а травматологи «складають» кінцівки). Така бригадна форма роботи забезпечує результати за європейськими стандартами, наприклад, показник смертності при важких травмах — 6—8%. Зрозуміло, що в реанімацію потрапляють хворі тільки з важкими травмами.
— У нас в операційній помер фотокореспондент Віталій Розвадовський... Він отримав ножові поранення в голову з ураженням крупних судин шиї й трахеї. При пересіканні шийних вен (туди потрапив ніж) вени починають засмоктувати повітря, а серце починає працювати як «вітряне» колесо: кров викидає, але при цьому засмоктує повітря у вени (замість крові виходить піна). Такі поранення несумісні з життям, — каже Ігор Ростиславович. — У нас були постраждалі від президентського кортежу — коли кортеж ударив таксі. Там були вкрай важкі травми, при цьому загинув водій. Постраждалі — дуже благополучні люди, працівники шведського банку. Особливо постраждала дівчина — й черепно-мозкова, й травма грудної клітки, й черева, й тазу. Спочатку ми думали, що — все... Але відбулося блискуче відновлення, допомогла Адміністрація Президента. Представник шведського банку сказав, що лікарі «швидкої допомоги» лікують так, як лікують у Швеції.
У реанімаційному відділенні мають справу тільки з важкими випадками. Їх — скільки завгодно. Лікарі розповідають про такий. Молоде подружжя. Неділя. Дружина готує обід — працює з великим кухонним ножем. Раптом побачила, що папужка в клітці у щось там заплутався. Дівчина, якій було трохи більше 20 років, поспішила йому на допомогу, але перечепилася за килим. Ніж тримала в руці, й він увійшов їй у живіт — розрізав черевний відділ аорти, почалася серйозна кровотеча. Чоловік схопив її на руки, вискочив на вулицю. Слава Богу, дівчину доставили в лікарню вчасно (дорогою провели реанімаційні заходи), вона була в стані клінічної смерті. Відразу — в операційну (вся кров була в черевній порожнині), провели реанімацію, зашили аорту — протягом місяця дівчина відновилася. І сьогодні в неї немає жодних порушень ні в нервовій, ні в серцевій діяльності.
УКРАЇНЦІ ВИКЛИКАЮТЬ «ШВИДКУ», КОЛИ Є ЗАГРОЗА ЗДОРОВ’Ю
— Ми своїх хворих не впізнаємо після того як вони одужують. При травмі, особливо — важкій (коли є черепно-мозкова травма) важливо й щоб вижив пацієнт, і щоб він не був інвалідизованим, — міг повернутися до своєї роботи, в сім’ю. Щоб ця сторінка життя закрилася й не залишила жодних проблем у житті, — продовжує завідувач відділення реанімації. — В нас є дуже багато людей, які перенесли травму, за критеріями міжнародних оціночних травм, несумісну з життям. Втім, вони чудово відновилися. Те, що вони представляли собою в лікарні, коли були підключені до усіляких моніторів, апаратів, які за них все робили, коли вони мали шокуючий для непрофесіонала вигляд, зовсім не схоже на те, що ми бачимо, коли до нас приходять із вдячністю. Лікарі кажуть: «Не може бути!».
Лікар зауважує: якщо дуже важку травму правильно лікувати, то не тільки смертність буде низькою, а й інвалідність. Крім травмованих, сюди потрапляють люди з найрізноманітнішими захворюваннями (які потребують операції). Це не тільки апендицити, а й панкреатити (причина — алкоголізм).
— Насамперед усе залежить від зловживання міцним алкоголем і — особливо — його фальсифікатом, який, на жаль, зараз є дуже поширеним. Зараз лежить зовсім молодий хлопець 23-х років. Він не алкоголік і не наркоман, але... Відзначали день народження, купили в магазині пляшку горілки, й після цього — важкий стан (панкреонекроз). Я можу навести приклад, коли зовсім нормальні люди виїжджали на шашлики й дорогою купували пляшку чи дві горілки. Випили по 100 грамів, і такий результат, — говорить Ігор Ростиславович.
Також збільшується кількість пацієнтів із виразковими захворюваннями, дуже розвинута судинна патологія. Збільшення кількості таких хворих лікарі пояснюють бідністю та тим, що сьогодні роботодавці не слідкують за здоров’ям своїх працівників. А ще — неофіційними заробітками: за словами Ігоря Малиша, із 26 людей, які лежали в реанімації (на день здійснення репортажу), у 18 в історії хвороби написано: «Не працює». Хоча нещастя трапляються й із благополучними людьми.
— Хто зараз у нас лежить? Молодий, дуже успішний, висококласний програміст із хорошої сім’ї йшов з роботи абсолютно тверезий — і на пішохідному переході на великій швидкості його збиває машина. Вкрай складна черепно-мозкова травма (переніс операцію на мозку), також — травми на грудях, животі, є переломи ребер... Або, наприклад, жінка, яка працює головним бухгалтером на виробництві, у справах підприємства їхала на машині, й на великій швидкості вантажівка врізалась в машину, в той бік, де вона сиділа. Дуже складні переломи таза, розірвані внутрішні органи, черепно-мозкова травма. Дуже сильна кровотеча... — розповідає Ігор Малиш.
ЛІКАРІ ПЛІДНО СПІВПРАЦЮЮТЬ ІЗ КОЛЕГАМИ З ВІДНЯ, МАРСЕЛЯ, ЛОНДОНА
Лікарі наголошують, що в країні потрібно наводити лад на дорогах — щоб менше було ДТП та, відповідно, травм (приклад — Московський міст, звідки раніше в ЛШМД потрапляло багато людей). Але все одно проблема травм залишається проблемою всього світу, а отже, залишається відкритим питання професіоналізму травматологів і лікарів всіх профілів, які працюють з важкими пацієнтами.
— Наші лікарі — це висококваліфіковані професіонали, багато хто з них має високі категорії з анестезіології, реаніматології, хірургії тощо (із ступенями докторів і кандидатів). Більшість пройшли стажування за кордоном у провідних клініках Європи — у Відні, Парижі, Марселі, Лондоні. Вони працювали там лікарями. Нас тішить, що ми спостерігаємо відповідний ренесанс: молоді хлопці стали більше цікавитися наукою. Для цього в нас є всі можливості, тому що й лікарня, й реанімація має імпортне обладнання — німецьке, американське. Таке, якого мало є в Україні. Тому, коли наші лікарі приїжджають на стажування за кордон, вони почуваються спокійно, бо обстановка та ж сама: палати, технології, — наголошує Ігор Ростиславович.
У Лікарні швидкої медичної допомоги є пристрій для проведення консультацій з лікарями із провідних європейських клінік: зав’язалися тісні взаємини з провідними спеціалістами Лондона, Відня, Марселя. Також лікарі консультуються завдяки Інтернету чи навіть по телефону. На жаль, державне фінансування є недостатнім: тут його вистачає тільки для організації найнеобхіднішої допомоги. У подальшому купувати медикаменти змушені родичі постраждалих. Ігор Малиш каже, що нерідко до них потрапляють хлопці, які приїжджають на заробітки й які не мають тут родичів: на них часто йдуть ті «крихти», які є в лікарні. При цьому лікар впевнений, що всі захворювання нам даються як відплата за наші гріхи.
— Ми з вами не повинні забувати, що й захворювання, й травми даються нам за наші гріхи. На жаль, ми звертаємося до Бога тоді, коли нам погано. А це потрібно робити щодня... 30 років тому, коли я почав працювати, то цікавився клінічною смертю: ми проводили дослідження — запитували в хворих, які перенесли клінічну смерть, що вони бачили (малювали різні малюнки, вішали їх на шафи, щоб показувати пацієнтам). Але з досвідом мене це вже не хвилює. Зараз я думаю про технології. Бо дива, які в нас відбуваються, передусім відбуваються, скажімо так, — руками Господа. А ми тільки виконуємо чесно свою роботу, — каже Ігор Ростиславович.
Самовідданість лікарів Міської клінічної лікарні швидкої допомоги просто вражає. Вони виконують вкрай важку, відповідальну та виснажливу роботу. До вдячності пацієнтів приєднується й «День», адже своїми щоденними подвигами лікарі стверджують, що немає нічого важливішого за життя людини.
