За минулий тиждень у Запоріжжі встиг з’явитися і зникнути плакат, де карикатурний Гітлер, розводячи руками, запитує: «А чим я гірший за Сталіна?». Це була відповідь журналістів газети «Суббота +» на зведення пам’ятника Йосифу Сталіну місцевими комуністами. Та не минуло й доби, як плакат було знято комунальними службами зі стіни п’ятиповерхового будинку, де його розмістили за угодою з рекламним агентством «Штрих».
Реакція від комуністів теж не змусила себе довго чекати. Лідер місцевої КП Олексій Бабурін назвав редакцію газети «Суббота +» оплотом екстремістів і неофашистів і закликав запоріжців бойкотувати видання. До речі, у газети, за словами редактора Богдана Василенка, найбільша аудиторія — її читає 170 тисяч городян.
Міська влада звинуватила журналістів у блюзнірстві і використанні передвиборчих технологій. Чомусь у ході з червоними прапорами і портретами Сталіна Хрещатиком блюзнірства не вбачають...
Доволі проста за формою, але гучна за змістом акція журналістів — це громадянський вчинок, якому слід віддати належне. «День» зателефонував редактору газети «Субота +» і запитав, що змусило його і його колег у такий спосіб відреагувати на пам’ятник, який є викликом усім?
— Десь за півроку до встановлення в Запоріжжі бюста Сталіна я, перебуваючи в Карпатах, прочитав «Архіпелаг ГУЛАГ» Солженіцина. Тоді я дуже сильно перейнявся цим жахом без кінця. І коли в Запоріжжі поставили пам’ятник Сталіну, я сприйняв це як плювок у себе особисто. Вбивця мільйонів наших співвітчизників, який виношував плани щодо переселення всіх українців у Сибір, — і раптом у нас тут ставлять пам’ятник. Але найбільше мене пригнічувало моє безсилля. Ті хлопці, які почали відрізувати Сталіну голову, на радість комуністів, сидять у залі суду. Тобто такі методи не виправдані. Потім громадська організація «ГРАД» спробувала показати жителям міста, що Сталін анітрохи не кращий за Гітлера (від початку це була не зовсім наша ідея), але у них не вийшло. І ми вирішили спробувати, чи вийде у нас. На наш подив, п’яте чи шосте агентство погодилося співпрацювати з нами після запевнення, що ніякої політики і пропаганди фашизму за цим не стоятиме. Ми намалювали карикатурного Гітлера, який запитує: «А чим я гірший за Сталіна?» і розмістили його на біг-борді.
— До цього випадку ви організовували подібні акції протесту?
— Звичайно, особисто я організовував три громадські акції: протест підприємців після того, як прийняли Податковий кодекс, а також акції після арешту Тимошенко і смерті голодуючого чорнобильця. Громадське життя мені в принципі не чуже.
— Уже з’явилась реакція комуністів і місцевої влади на ваш вчинок. Її нескладно було передбачити. А як відреагували жителі міста і чи підтримав вас хтось із колег?
— Відсотків 90 відгуків — позитивні, і це, звісно, радує, оскільки доводить, що люди у нас усе-таки свідомі, що вони чітко розділяють, де що. Адже суспільству після появи плаката намагались нав’язати думку, ніби наш вчинок — пропаганда фашизму. І, незважаючи на цю інформаційну кампанію у відповідь, все-таки більшість відгуків містять у собі розуміння і вдячність, що хтось опротестував цей плювок в українців.
— Якщо більшість жителів міста незгодна із встановленням пам’ятника, чому все-таки його вдалось поставити?
— Думаю, пам’ятники Сталіну в Україні — це питання не запорізького масштабу. Адже нині робиться багато кроків, аби ушляхетнити Сталіна як історичну особу, ефективного менеджера тощо. Подібні до нашого плакати йдуть урозріз із цією нав’язуваною точкою зору. З іншого боку, люди у нашому місті більше зайняті добуванням хліба насущного. Найчастіше, якщо людина думає, як прожити, у неї залишається зовсім мало часу і сил на громадянську позицію.
— Як давно ви працюєте в газеті «Суббота+»?
— Редактором — близько шести років. Свого часу намагався працювати в Києві, причому не журналістом, а верстальником, а потім дизайнером — у місцевому агентстві. Якось написав кілька статей. Вони вийшли хорошими. І так почалась моя журналістська кар’єра. Що стосується видання «Суббота +», ми намагаємось бути поза політикою і, якщо щось не так, критикуємо будь-яку політичну силу. Якось ми виступили проти ВО «Свобода» за їхні висловлювання на адресу євреїв, днями — проти комуністів із їхнім пам’ятником Сталіну. Тобто це не політичний, а громадянський протест.
— Яке завдання ви перед собою ставите як журналіст?
— У тому, що стосується пам’ятника Сталіну, внести у свідомість людей розуміння, що він був убивцею мільйонів співвітчизників, що не можна таким кривавим тиранам ставити пам’ятники, що це рабська поведінка. А взагалі — давати людям чисту інформацію.
