Журналістам російських федеральних каналів запропонували викинути всі статуетки «ТЕФІ» «за кращі інформаційні програми». З таким зверненням до колег виступив політичний оглядач «Коммерсантъ FM» Станіслав Кучер. На його думку, журналісти новинних служб ключових російських каналів вчинили щонайменше непрофесійно, не згадавши про масштабні мітинги незгодних із результатами виборів у центрі столиці.
Нагадаємо, що ввечері 6 грудня на Тріумфальній площі росіяни зібралися, щоб висловити свою незгоду з результатами голосування, і більше шестисот учасників акції було затримано. Ще триста осіб опинилися в автозаках під час мітингу на Чистих Прудах 5 грудня. Всього, як зазначив у своєму блозі Борис Нємцов, понад тисячу затриманих.
Утім, як зазначає у своєму зверненні Станіслав Кучер, у вечірньому випуску новин на каналі «Россия» розповідали про мітинг російської молоді на підтримку партії влади, а новини «Первого канала» взагалі присвятили висвітленню робочих візитів прем’єра і президента.
«Коли в центрі двох столиць нашої з вами поки спільної Батьківщини вперше за десять років виходять тисячі людей, щоб висловити своє ставлення до виборів, про які в вашому ефірі говорить президент, а ви про це — ні слова, це непрофесійно. І крапка.
Коли б’ють і затримують ваших же колег із центральних ЗМІ, а ви мовчите — це (ні, я не про моральну сторону) не свинство, це теж непрофесійно», — говорить журналіст.
Слова Станіслава Кучера у більш відвертій формі підтримав невідомий автор графіті на одному з московських будинків. Поруч із портретом ведучої новин «Первого канала» Єкатєріни Андрєєвої останній написав: «Є така професія — брехати кожного вечора».
Заклик «викинути всі нагороди» цілком справедливо може звучати й на адресу українських телевізійників. Тільки в нашому випадку йтиметься не про «ТЕФІ», а про статуетки «Телетріумфу». В українській телеісторії ще не було жодного випадку, коли б ведуча чи ведучий інформаційної програми чи суспільно-політичного ток-шоу відмовилися від невиправданої нагороди. Хоча почасти всі підстави для цього є.
Останній наочний приклад — справа Леоніда Кучми. Цього року лауреатами премії «Телетріумф» у номінаціях «соціально-політичне шоу» та «інформаційно-аналітична програма» стали журналісти ICTV — каналу, який не те що замовчував розгортання справи колишнього президента, знакової для очищення українського суспільства, а застосував увесь можливий інструментарій, щоб відбілити репутацію останнього. Добре. Політика каналу зумовлена позицією його власників, і, на чиюсь думку, це може слугувати виправданням. Але чи не по-чесному було би принаймні відмовитися від нагород?
Про це свого часу в «Телекритиці» писала також шеф-редактор сайту Наталя Лигачова. «Вчора прочитала матеріал Кучера і подумала, що найнесподіванішим чином ми зійшлися в ідеях з моїм колегою, — сказала журналіст у коментарі для «Дня». — Професійним журналістам, навіть за умови того, що вони змушені працювати на телеканалах, керівництво яких є далеким від стандартів журналістики, не слід отримувати хоча б нагороди за продукт, який не відповідає моральним і, перш за все, професійним якостям. Українське суспільство здатне вимагати від журналістів об’єктивності. Цим почасти займаються громадські організації. Я визнаю, що частіше все ж таки наш пафос зараз спрямовано на те, щоб захищати права журналістів. Ми начебто заплющуємо очі на те, що велика частина журналістського співтовариства погоджується на ті правила гри, які йому нав’язують. Мабуть, не в меншій мірі потрібно активно заявляти й про те, що все ж таки професійний журналіст має бути професійним журналістом. Професійна репутація для нього має бути перш за все. Він повинен розуміти, що це перш за все його капітал».
Дивним чином події в Україні та Росії наводять на думку про певну аналогію.
Сьогодні у Печерському суді Києва розглядають скаргу адвокатів Леоніда Кучми, які опротестовують порушення проти нього кримінальної справи. На момент, коли матеріал готувався до друку, результати судового засідання ще не були відомі. Втім, підстав стверджувати, що екс-президент, якого звинувачують у перевищенні службових повноважень, внаслідок чого загинув журналіст Георгій Гонгадзе, буде покараний, небагато. Розслідування по даній справі Генпрокуратура завершила ще 16 листопада, але за цією заявою нічого не послідувало. Більше того, в інтерв’ю «Комсомольськой правде» Ренат Кузьмін заявив, що Генпрокуратура не знає, хто вбив журналіста Гонгадзе.
Причину того, що адвокатам звинувачуваного вдається ще до оголошення результатів розслідування опротестовувати порушення кримінальної справи — і це не викликає бурхливої суспільної реакції! — слід шукати і в позиції більшості журналістів. Адже справа десятиліття не отримала належного інформаційного супроводу. Канали замовчали й нещодавню сенсаційну прес-конференцію за участю Олександра Єльяшкевича, Олексія Подольського та Олександра Мороза, яка відкрила цінну інформацію («Детектор правди»).
На відміну від Ізраїлю, де днями засуджений до семи років ув’язнення екс-президент Моше Кацав почав відбувати своє покарання, Леонід Кучма, ймовірно, залишиться на волі. І не лише тому, що українська судова система далека від ідеалу. А й тому, що не було належного суспільного тиску, який змусив би суддів діяти в рамках закону. Відповідальність за відсутність суспільного резонансу навколо справи Кучми цілком лежить на медіа, й особливо на телебаченні, чий голос поки що є найбільш гучним у країні. Втім, ще ймовірніше, що всі статуетки «Телетріумфу» залишаться на своїх поличках...
