З 1 січня 2012 року Державна служба статистики України (Держстат) обіцяє змінити набір споживчих товарів. Нинішній список із 296 назв товарів та послуг доповнять 29 новими найменуваннями продукції. Нагадаємо, що споживчий набір, або як його негласно прозвали економісти «споживчий кошик», переглядається один раз на п’ять років і враховує зміну реальних витрат населення на придбання найпотрібніших товарів та послуг. Саме в ньому визначається місячний мінімум хліба, молока, яєць, м’яса та інших продуктів у раціоні кожного українця тощо.
До нового списку споживчих товарів і послуг, за словами директора департаменту статистики Держстату Ольги Балабухи, додадуть оренду житла, оплату послуг лікарень, страхування автотранспорту, послуги з ведення домашнього господарства тощо. Крім того, планують додати й деяке технічне обладнання (ноутбуки, USB-флеш-накопичувачі). Наскільки зросте споживчий кошик, в Держстаті поки що не говорять.
В Держстаті пояснюють, що завдяки поліпшенню розрахунків показника набору споживчих товарів, зокрема введення нових товарів і послуг, на які населення реально витрачає кошти, більш точно розраховується і індекс споживчих цін. А цей показник, зокрема, використовується при індексації грошових доходів населення. Тому від більш точного визначення набору споживчих товарів залежить точність індексу споживчих цін, а отже, точність індексації, яку отримають громадяни. Як вплине ця ініціатива на життя українців, «День» попросив оцінити доктора економічних наук, президента Центру ринкових реформ, екс-міністра економіки України Володимира ЛАНОВОГО:
— Розширення товарної групи споживчого кошика — позитивний крок. Він дозволить бачити більш врівноважену та правдиву картину того, яку продукцію та послуги українці сьогодні споживають та використовують найбільше. Однак після розширення не можна вважати, що цей кошик буде повним. Не зрозуміло, яка частка цих товарів чи послуг буде в обсягах загальних витрат окремо взятої людини. Образно кажучи, хтось може споживати більше м’яса, хтось користується телекомунікаційними послугами, а хтось — ні. Комусь флешка, може, й необхідна, але не факт, що всім. Тому, на мій погляд, споживчий кошик буде більш реалістичним, якщо його розраховувати залежно від належності людини до певної соціальної групи: для пенсіонерів характерний один склад товарів та певна частка послуг, для підприємців — інший. Тобто треба розробити диференційований споживчий кошик для різних соціальних груп із урахуванням специфіки їхнього рівня життя. Непогано було би розраховувати споживчий кошик і окремо для сільської місцевості, бо сьогодні він дає середньозважену температуру в лікарні. Наприклад, калоші купують переважно в селах, а показник споживчого кошика розраховується загалом для України, тобто і для міст.
Сьогодні споживчий кошик, тобто потрібний кожній людині життєвий мінімум, значно нижчий, ніж рівень мінімальних пенсій, зарплат, соціальних допомог. Хоча рівень доходів громадян за законом не може бути меншим за споживчий кошик. Тому його, безумовно, слід переглядати. Наприклад, аналіз групи продовольчих товарів на ринку, у фастфудах, кафе, ресторанах показує, що споживчий кошик по цій групі товарів щороку зростає на 20—25%. І те , він не переглядається, означає штучне зниження мінімальної купівельної спроможності населення.
