Ольга Кузнєцова вперше взяла участь у фотовиставці «Дня» у 2008 році. Тоді її робота «Люблю кавун» вразила всіх природною щирістю й добротою і стала візитною карткою фотовиставки «День-2008», яку Лариса Івшина назвала «студією смаку». Цього року фото Ольги «Калюжа» посіло друге місце за результатами голосування відвідувачів фотовиставки «Дня» в Українському домі, набравши 103 голоси. Світлина теж вражає, але, як говорить сама автор, «соціальною занедбаністю», що все ще існує в нашому суспільстві. Саме ця гостросоціальна робота та її визнання киянами стали приводом для нашої розмови з Ольгою КУЗНЄЦОВОЮ.
— Який зміст ви вкладаєте у свою роботу «Калюжа»? На вашу думку, чому вона справила враження на киян?
— Напевно, через нещасний вигляд дитини, яка викликає жалість. Для мене ця робота стала символом соціальної занедбаності. Дівчинка стоїть у калюжі непорушно, тому калюжа й ця дитина мені видаються єдиним цілим.
— Яка історія прихована за цим фото?
— Це абсолютно випадкова фотографія. Ми їхали з друзями машиною зі Львова й побачили кількох дітей в оцій калюжі. Оскільки серед нас були фотографи, всі вилетіли з машини і побігли туди. Частина дітей втекла, а ця дівчинка якось застигла і тільки стежила за нами очима. Що ми встигли, те й зняли, тому що потім її забрали, і не було можливості поспілкуватися з дитиною. Все побачене справило на нас сильне враження. Уявіть, кілька дітей були взагалі без одягу. Лише ця дівчинка була вдягнена, але самі бачите як. Вона вразила нас своїм зовнішнім виглядом.
— Як давно ви займаєтеся фотографією? Що для вас фото?
— Фотографією я почала займатися випадково. До того працювала художником-графіком. Але одного разу мені до рук потрапив фотоапарат. Коли я почала знімати, мої роботи позитивно оцінили як пересічні люди, так і професіонали. І це мене дуже захопило. Правда, я не стільки фотожурналіст (репортаж — не основний мій стиль у фотографії), скільки портретист. Я більше займаюся художнім портретом, комп’ютерною графікою, поєднуючи у такий спосіб свої навички художника-дизайнера і нинішнє захоплення фотографією. Хоча інколи трапляються кадри, які оцінюють експерти з фотожурналістики. Так сталося, коли у 2008 році моє фото «Люблю кавун» було відзначено газетою «День» і потрапило на фотовиставку (робота Ольги Кузнєцової...). Мені дуже приємно, що його оцінили фотокореспонденти «Дня» та головний редактор Лариса Івшина. І, звичайно, зараз не менш приємно, що думку редакції щодо моїх робіт підтримали кияни.
Зараз я вже майже місяць працюю фотокореспондентом у юридичній газеті.
— Як вже з позиції фотокореспондента ви оцінюєте українську фотожурналістику?
— Робота фотожурналіста напрочуд актуальна. Часто читач краще сприймає фото, ніж текст. Дуже важливо сприймати інформацію у супроводі живих, виразних світлин. До хорошої фотографії — оскільки це образ, на відміну від тексту, — можна довго повертатися і замислюватися над нею.
— Що дала вам участь у фотовиставках «Дня»?
— Мені дуже приємно, коли відзначають мої роботи, більше того — роботи, які не зовсім для мене характерні, особливо ті люди, які знаються на своїй справі. Це надихає на нові проекти. Адже конкурс у «Дні» — серйозний. На фотовиставках я завжди бачу багато цікавих робіт. На мою думку, дуже важливо, що вибір редакцією фото завжди дозволяє фотовиставці зберігати свій перемінний настрій. Коли ти рухаєшся від однієї фотороботи до іншої, то бачиш як позитив, так і негатив нашого сьогодення — світлі фото і гостросоціальні, про життя.
— Над чим ви зараз працюєте?
— Продовжую працювати фотокореспондентом. Мені цікаво випробовувати себе у цьому. Приємно, що фотографія в Україні розвивається, і фотожурналістика теж. У фотомистецтві зараз немає духовних кордонів.
