У минулій статті ми говорили про те, що брак демократії, а також її деградація в Росії веде до того, що економіка нашої країни залишиться там же, де перебуває тепер, — у нафтогазовому болоті.
І замість планів виходу з цього болота ми бачимо, як в умах деяких представників еліти народжуються просто фантастичні проекти зовсім іншого гатунку. Ось нещодавно активно заговорили про можливу фінансову допомогу Іспанії. Мабуть, Росії більше нема про що турбуватися: це ж у неї найбільше «зайвих» грошей, які, щоправда, не вкладають ані в жоден проект із модернізації, у жодну з галузей реального сектору національної економіки, ані в кардинальне підвищення рівня життя в російській «глибинці». Вони просто лежать і повільно знецінюються у «валютній скарбниці» уряду. Звідки ці гроші? Це всім добре відомо: наприклад, як про велике досягнення повторюють, що за підсумками 2010 року Російська Федерація обігнала Саудівську Аравію за видобутком нафти. Досягнення, однак...
Так, викачавши зі своїх надр аж 505 млн. тонн «чорного золота», Росія вийшла за його видобутком на перше місце в світі. Шкода ось тільки, що переважна частина російського населення за межами Бульварного кільця Москви, на відміну від нафтових олігархів і урядовців, це «досягнення» на собі відчула слабо. Зате грошей тепер стільки, що їх можна навіть використовувати для того, щоб дати в борг тій же Іспанії. Ось тільки смішно виходить: країна, що живе від продажу сировини, дає в борг високорозвиненій промисловій державі. Перебільшення, скажете ви? Звернімося ж до цифр офіційної статистики!
За підсумками 2010 року товарообіг Росії з Іспанією перевищив сім мільярдів доларів, при цьому російський експорт до Іспанії становив чотири млрд. доларів, російський імпорт звідти — близько трьох млрд. Як видно, позитивне сальдо балансу в торгівлі Росії з Іспанією становило один млрд. доларів. Що ж, нам не звикати до хвалебних звітів російських керівників про позитивне сальдо в зовнішній торгівлі, але що за цим сальдо стоїть? Розгляньмо приклад Іспанії! У структурі російського експорту в цю країну сира нафта та нафтопродукти становлять... 88,5 відсотка! Як вам така цифра, дорогі читачі? Якщо до неї ще додати 8,6 відсотка напівфабрикатів металів, то ми дістанемо в цілому 97,1 відсотка всього експорту. Отже, на все інше — продовольчі товари та готову продукцію всіх видів разом узятих — припадає аж 2,9 відсотка. Ну що, сильно Росія відрізняється від якоїсь там напівколонії, яка забезпечує «білих панів» сировиною?
Зате Іспанія, попри її сьогоднішні фінансові труднощі, постачає до «багатої» нафтогазової Росії машини й устаткування (27,6 відсотка іспанського експорту), продукцію хімічної промисловості (20,4 відсотка), продовольчі товари (33 відсотки вартості експорту). Перед нами — експорт високорозвиненої індустріально-аграрної держави з диверсифікованою, тобто стійкою, економікою. Відчули різницю? Фінансові труднощі — вони ж рано чи пізно минають, а розвинута структура реального сектору економіки залишається, ба більше, неминуче удосконалюється. А ось російська економіка може залишитися там само, де й наразі перебуває.
Для більшої переконливості розгляньмо ще один, дуже характерний приклад, цього разу — всередині того ж таки Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану, куди активно намагаються затягти Україну. Але тепер у складі цієї організації, даруйте, лише Республіка Білорусь має високорозвинену промисловість й технології. Тут теж візьмімо головний характерний чинник — структуру російсько-білоруського товарообігу. У російському експорті до Білорусі 2010 року левова пайка, як і треба було очікувати, припадає на паливно-енергетичні товари. Щоправда, ця частка є трохи меншою, ніж в експорті до Іспанії, але теж вельми показовою — 57,3 відсотка. Якщо до них додати 13,3 відсотка, які припадають на експорт металів (ураховуючи напівфабрикати), то вийде, що разом на вуглеводневу сировину (в основному все ті ж таки сира нафта й газ) і напівфабрикати припадає понад 70 відсотків російського експорту.
І лише трохи більше десяти відсотків — на частку машин, устаткування та транспортних засобів. І це, підкреслімо, ще добре, що братня Білорусь приймає стільки російської технічної продукції в рамках коопераційних зв’язків; на інших ринках частка російського високотехнологічного промислового експорту — удвічі нижча...
Нарешті, частка продовольчих товарів у російському експорті до Білорусі — лише 3,8 відсотка. Про що свідчить, наприклад, ця цифра? Та про те, про що ми неодноразово розповідали читачам: Росія, хвастовито та демонстративно вивозячи зерно на ринки далеких країн, змушена натомість імпортувати в багато разів дорожчу — м’ясну й молочну — продукцію, за допомогою зерна ж і вироблену. У Білорусі ж — зерно своє, їй російського не потрібно, а м’яса й молока, сирів і домашнього сиру ця відносно невелика за розмірами країна виробляє стільки, що вистачає і для повного самозабезпечення, і для експорту до сусідніх держав. Зокрема, до Росії. Ось із цієї статті білоруського експорту й розпочнімо.
За підсумками 2010 року питома вага продовольчих товарів в експорті Білорусі до Росії становила 27,4 відсотка порівняно з 25,9 відсотка 2009 року. Особливо вирізняється збільшення російською стороною закупівель молока, вершкового масла і сирів. Але не тільки: всі господарки знають, який попит мають на російських ринках і ярмарках білоруська картопля та інші овочі. Проте провідне місце в структурі білоруського експорту до Росії, як і раніше, посідають машини, устаткування й транспортні засоби. На їх частку 2010 року припало понад 42 відсотки білоруського експорту. При цьому зросли поставки вантажних автомобілів, тракторів (про це «День» нещодавно повідомляв) і тягачів.
Далі, понад 11 відсотків білоруського експорту становлять продукти високорозвиненої хімічної промисловості республіки, 9,7 відсотка — продукція металургійної промисловості та 9,4 відсотка — взуття й текстильні вироби. Ця продукція теж не залежується на прилавках російських крамниць.
Узагалі, можна наводити ще багато таких фактів. Але навіщо? Розумному, як кажуть, досить один раз ударитися головою об стіну, щоб більше цього не повторювати. А ось якщо ти, м’яко кажучи, не дуже розумний, то хоч десять разів голову розбий, а висновків не зробиш. Ось так і з нашим прикладом.
