Серед інших цікавих, але не надто відомих місць у центрі Києва — Мистецький дворик.
Він схований у глибині кварталу за готелем «Дніпро», знайти його не так просто: спочатку будинок Грушевського, 4 Б, на якому наразі висить транспарант «Не дамо знести!», а вже за ним — дворик: прямокутна улоговина між старих стін, з якої ведуть сходи нагору, в більший двір, зарослий деревами. Просто диво, як усе це збереглося тут, де вже всю землю розкуплено і перепродано, де більшість старих будинків або знесено, або по-варварські реконструйовано.
Насправді будинок на Грушевського, 4 Б теж частково викупила компанія-забудовник. На щастя, щось пішло не так, один із керівників компанії тепер у розшуку, а сам дворик уподобали поети і художники.
Сюди завжди цікаво заходити. Не тільки тому, що це навдивовижу затишне і мальовниче місце. Дворик перетворено на галерею просто неба. На старих стінах — різнокольорові порожні рамки для картин, фотографії та малюнки, під карнизами — кумедні яскраві міні-каріатиди, де-не-де розкидано фігурки з коріння, стоять плетені вазони із сухими квітами. Тут у дворику відбуваються фестивалі, концерти, поетичні читання. Від того, що тут з’являться чергові «елітні» апартаменти або торговельний центр, місто лише програє. Будинок на Грушевського, 4 Б, може стати публічним мистецьким майданчиком, рівних якому не буде в усій країні.
Тася Живкова — куратор, активіст, стипендіат Гете-Інституту:
— Будинок на Грушевського, 4 Б, є одним з останніх, що залишилися від старої забудови Хрещатика. Сьогодні він має непевний юридичний статус. Ми діємо виключно на законних підставах, зареєстрували молодіжну мистецьку організацію у приміщенні, на яке взагалі не збереглося кадастрових документів. Печерський район зняв колись будинок зі свого балансу, а компанія, яка планувала там багатоповерхову споруду, його на баланс не взяла. Вона має в приватній власності декілька квартир у цьому будинку, отримавши їх через різні оборудки. Користуючись своїми знаннями і контактами як куратори, ми почали на цю територію запрошувати художників, музикантів, поетів. У сам будинок у нас нема можливості зайти, тож ми влаштували інсталяції у дворику. Недавно ми провели там фестиваль «Г4Б», щоб показати, що будинок не просто має право на збереження, а що його можна використати як простір для некомерційного мистецтва. Адже поруч уже є Національний художній музей, виставковий центр «Український дім», філармонія, ляльковий театр, Музей води, Майдан як осередок поп-культури, а ось некомерційна сцена в центрі ніяк не представлена. Ми хочемо, щоби влада нас почула. Рішення має бути політичним: повернути будинок у комунальну власність і надати його нам у пільгову оренду на певний час — на 10—15 років.
Згодом ми хотіли би створити там культурно-громадський центр. Окрім нашого мистецького об’єднання, там зареєстровано ще шість громадських організацій — правозахисних, екологічних, містозахисних. Частину будинку можна використати для мистецтва — хочеться там обладнати музичну студію і дві художні студії, резиденції художників, а приміщення на третьому поверсі трансформувати в залу масових зібрань і виставок. Не треба тут будувати нове, краще гуртом зберігати старе. Просто надавати простір для культурної сцени міста.
