ЖКГ по-американськи
Ми почали своє життя в США, оселившись у — я навіть не знаю, як це назвати з «комунальної точки зору», — я б назвав це КОМУНАЛЬНИЙ КЛАСТЕР (КК). У власності цих КК було (це, звісно, приватна власність, а не об’єднання мешканців): 12 триповерхових, два —під’їзні будинки — це близько 300 дво- і трикімнатних квартир; усі зовнішні (в межах території КК) і внутрішні мережі та комунікації; басейн,спорткомплекс; централізована пральня; величезна парковка; чимала «зелена» територія (справжній квітучий сад!). Все прибирання та озеленення території, профілактика басейну і великі за обсягом ремонти здійснювали підрядні організації, відібрані шляхом відкритого конкурсу (як і постачальники газу, води, електрики, Інтернету). В офісі сиділи лише менеджер і троє працівників (на 12 будинків!). Цікаво, що в комп’ютер менеджера надходили всі добові побудинкові (але не поквартирні) витрати електрики, газу, води, тепла — через спеціальну автоматизовану систему технічного і комерційного обліку, а витоки і втрати потоків там відразу видно по різкій зміні середньодобової витрати, й їх тут же усувають. (До речі, середні реальні втрати у всіх американських електромережах — 6,5%, у водопровідних мережах — 8%, за даними 2007 р.) Крім того, 300 квартир видавали щотижня купу вторсировини (збір сміття в США суворо роздільний, під кожен вид — окремий контейнер, і екологічно освічені американці слухняно кладуть, що куди треба), дохід від продажу якої надходив на рахунки КК.
НАЙВАЖЛИВІШИЙ ПРИНЦИП американських комунальних кластерів: не купувати і не транспортувати ззовні тепло та гарячу воду — це дуже витратно. Тепло та гаряча вода виробляються суворо усередині КК. Гарячу воду поставляє загальнобудинковий бойлер з насосом (у підвалі або на даху). Для опалювання є декілька шляхів:
— кожна квартира має невеликий вбудований газовий або електричний тепловентилятор (варіант — загальнобудинковий тепловентилятор-кондиціонер у підвалі або на даху);
— у сучасніших квартирах у стіни (інколи — в підлогу і стелю) вмуровано гнучкі дроти-тени; кухонні плити там теж електричні, отже, газової розводки немає зовсім;
— може бути мала котельня для усього КК (це нечасто, тому що ніхто не хоче прокладати і підтримувати зайві комунікації й мати зайві втрати). Але в таких котельнях давно вже не встановлюють парових котлів — там стоять малі парогазові установки (ПГУ), які виробляють не лише тепло, а й електричний струм (так звана когенерація) і мають ККД удвічі вищий за парові котли. Також на дахах багатьох житлових будинків (особливо в південних штатах) змонтовано сонячні панелі;
— у північних американських штатах для опалювання житлових приміщень і нагрівання води широко використовуються теплові насоси (тепловий насос нагріває квартиру, а охолоджує грунт або водоймище довкола себе ззовні будинку). У житлових будинках США працюють вже сотні тисяч теплових насосів. А в Україні?
Вартість послуг ЖКГ в США відносно невелика: 1 кВт електроенергії — 10—15 центів (у різних штатах по-різному), 1 куб. м води — 35—55 центів (при цьому в США 70 % води споживає сільське господарство, 25 % — промисловість, і лише 5 % йде на комунальні потреби), 1000 куб. м газу — 150—200 дол. (для порівняння: вартість бензину — 1 дол. за літр); а ось тарифів на тепло і гарячу воду немає — їх КК отримує «від себе» за собівартістю. Але оренда квартири — це дуже дорого. Так, у нас в Пало Алто оренда типової двокімнатної квартири (площа 50—55 кв. м, висота стелі 2,5 м, туалет і ванна поєднані, кухня від вітальні відокремлена лише барною стійкою) в будинку середньої руки складає 1000—1200 дол. на місяць.
Американське ЖКГ, як і будь-яка інша галузь в Америці, прагне до інновацій, наприклад:
1. Компанія «Bloom Energy» нещодавно почала продаж компактних автономних електростанцій («Energy Server-100kW»), заснованих на твердих оксидних паливних елементах (тобто там відбувається так зване безполуменеве горіння газу з прямим перетворенням на електричний струм). Витрати газу на 1 кВт виробленої енергії зменшені у вісім разів (!) у порівнянні з традиційними електростанціями. Одна така станція може забезпечити електроенергією (опалювання, кондиціювання, освітлення) сто приватних будинків або одну середню офісну будівлю. Екологічно заклопотане керівництво Google вже придбало таку станцію для свого головного офісу в Маунтін В’ю (20 хвилин їзди від нашого Пало Алто). Так, поки що ця станція дуже дорога, це малосерійне виробництво, але, як-то кажуть, стежте за рекламою...
2. Америка прощається як з традиційними лампами накалювання, так і з люмінесцентними лампами. На зміну їм приходять високоефективні світлодіоди (light-emitting diode — LED). Скажімо, маленький 10-ватний світлодіод останнього покоління має яскравість приблизно 20 люм/ват, тоді як звична нам 100-ватна лампа накалювання дає лише 15 люм/ват (решта енергії йде просто на нагрівання повітря), тобто світлодіод ефективніше за «лампочку Ілліча» в [(100 : 10)•20/15] = 13 разів і до того ж має ресурс п’ять років. Щоправда, світлодіоди поки що вдвічі-втричі дорожчі за лампи накалювання. Та на підході вже новітня технологія освітлення — SSL (solid-state lighting), продукт якої за вартістю буде порівнянний із звичайною 100-ватною лампою (2—3 дол. за од.) і матиме ресурс 50 років. (Якщо, наприклад, у всіх житлових і офісних будівлях України замінити наявні лампи на світлодіоди, можна буде закрити одну АЕС — такий масштаб цієї проблеми.)
3. У Northwestern University (Чикаго) створили наноматеріал на основі телуриду з високою термоелектричною ефективністю, який здатний безпосередньо конвертувати до 20—25 % теплових втрат (залишкового тепла) в електрику. Для ЖКГ це можуть бути теплі (які виходять) вентиляційні та каналізаційні потоки; працюючі кухонні плити, каміни, будь-які опалювальні системи; навіть літнє сонце у вікні. Один невеликий термоелектричний елемент із такого телуриду дозволить отримувати начебто «з нізвідки» електропотужність до 200 ват — навіть у масштабах одного КК це немало. А в масштабах країни?
Крім того, багато американських фірм розробляють і створюють низькоенергетичну побутову техніку.
1. Компанія «Xeros» розробила пральну машину, яка споживає на 90 % менше води, на 30 % — менше електроенергії й удвічі менше мийних засобів. Найдрібніші кульки пористого поляризованого нейлону додають у барабан разом із (усього!) склянкою води і краплею миючого засобу. Нейлонові кульки, які працюють як адсорбент і «мочалка» одночасно, відтирають бруд і вбирають його разом з брудною водою (їх можна регенерувати). Сушка не потрібна.
2. Інженери США (Ames Laboratory) і Японії (Toshiba) буквально «наввипередки» розробляють домашні холодильники на основі магнітотеплового ефекту, який є «тепловою відповіддю» матеріалу на зміну магнітного поля. Особливо ефективні для «магнітного охолоджування» сплави рідкоземельного металу гадолінію. Такі холодильники не мають компресора і екологічно шкідливих фреонів; у них відсутні рухомі частини, що труться, а енергії вони споживають у декілька разів менше за традиційні.
3. Пенсильванський університет (UPenn) і компанія «Cool Sound Industries» конкурують, розробляючи побутові холодильники і кондиціонери за новою термоакустичною технологією (перетворення високоамплітудних коливань звукової енергії на тепло — холод). Тут також не буде ані компресора, ані фреону, а витрата енергії — в рази нижче.
ПЕРЕВАГИ комунальних кластерів:
1. Це велике господарство, туди можна залучити дослідних менеджерів (то хіба такі прийдуть, якщо під їхнім керівництвом буде усього 30 квартир; їхні повноваження закінчуватимуться на порозі під’їзду, а за справність усіх комунікацій довкола будинку відповідатиме десять різних фірм?);
2. Там є реальна можливість позбавитися від зовнішнього наддорогого джерела тепла і гарячої води, перетворивши допотопну районну котельню на щось досконаліше або замінивши її сучасними локальними джерелами тепла. (І, аналогічно, якщо українські ОСББ так, як і раніше, купуватимуть дуже дороге тепло у тепломереж — вони завжди будуть збитковими, а обіцяні держдотації фактично витрачатимуться на підтримку неефективної теплогенерації, а не на розвиток ОСББ.)
3. Там великі фінансові обороти (плюс нерухомість із територією), тому можна буде отримувати довгострокові кредити під невеликі відсотки.
4. Там великі потоки тепла, газу, води, електрики, відходів — є де розвернутися в справі енергоресурсозбереження (а в «одиночному» ОСББ технології з енергозбереження не окупляться, оскільки потоки енергоносіїв дуже малі).
5. Там простіше організувати роздільний збір побутових відходів, перетворивши це на дохід.
6. Там буде можливість створити єдину культурно-паркову зону відпочинку для жителів КК.
В Україні основою подібного «комунального кластера» (або «макро-ОСББ») могла б стати районна комунальна котельня й ті 20 — 40 будинків (разом з їхнєю територією), які вона забезпечує теплом і гарячою водою, плюс усі зовнішні (в межах території КК) і внутрішні мережі та комунікації. Масове впровадження укрупнених комунальних кластерів в Україні приведе до того, що разом з ЖКГ поступово зникнуть і такі релікти пострадянського ЖКГ, як міськжилуправління, міськтепломережі, райЖЕО, РЕМи, электро- і водозбут, а конкуренція за право бути постачальником послуг для КК значно поліпшить якість цих послуг і знизить їхні ціни. І настане «житлово-комунальне щастя».
Тож хочу побажати Україні успіхів у нелегкій справі реформування ЖКГ. Врешті-решт, будь-які реформи в будь-якій країні закінчуються невдачею тільки тому, що при владі перебувають невдахи...
КОМЕНТАРI
«ТРЕБА ЗМІНЮВАТИ МЕНТАЛІТЕТ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ ТЕХНОЛОГІЙ, БУДІВЕЛЬНИКІВ І СПОЖИВАЧІВ»
Олена РИБАК, директор Європейсько-українського енергетичного агентства:
— Сьогодні теплопостачальні компанії України нерідко готові інвестувати, наприклад, 100 тисяч гривень у котел, який окупитися через чотири-п’ять років і заощадить 5—10% енергії, замість того, щоб комплексно модернізувати систему. Це схоже на латання дір у решеті. В ідеалі потрібно починати з утеплення будівлі, установки теплопунктів, преізольованих труб і лише тоді, розуміючи яким є об’єм реального споживання, можна модернізувати котельню. Такий поетапний підхід у невеликих мікрорайонах (30 будівель і 2 км труб) може обійтися в два-три мільйони євро і окупитися в середньому через три роки (!), при цьому показник енергозбереження досягає 50%.
Початкова інвестиція більша, але вона економічно обѓрунтована. Надметою для реалізації енергоефективних проектів у секторі теплопостачання має стати далекоглядне бачення, а не просто модернізація інфраструктури, лише тоді ми можемо забезпечити створення ринку ефективного використання енергії. Україні потрібна схема модернізації теплопостачання, при якій проект, що реалізовується, матиме середній показник збереження енергії 50% (!). А це, по-перше, модернізація житлового фонду (утеплення будинків). По-друге, установка індивідуальних теплопунктів у кожному будинку (економія від 15% до 25%). По-третє, заміна труб на преізольовані і перехід від 4-трубної на 2-трубну систему (економія від 10% до 15%). І нарешті, модернізація котельні, коли є розуміння того, який об’єм реального споживання енергії (економія від 5% до 10%).
Слід підкреслити, що в першу чергу необхідно орієнтуватися на надання комфортних послуг споживачам, зрештою у людей сформується розуміння того, за що вони мають платити більше. На жаль, сьогодні велика частина проектів все ще орієнтовані на виробництво (Supply driven development), а не на споживача (Demand driven development). І такий менталітет постачальників технологій, будівельників і споживачів необхідно змінювати.
Що стосується фінансування подібних проектів енергозбереження на місцевому і державному рівнях, то завдяки змінам до Бюджетного Кодексу України, ухваленим у серпні 2011 року, муніципалітети знову можуть позичати кредитні ресурси у Міжнародних Фінансових Організацій. Проте для систематичної реалізації проектів як і раніше необхідно мінімізувати ризики, пов’язані зі зміною влади на місцевих рівнях, готувати більш якісні проекти (які відповідають європейським стандартам). Заборгованість підприємств і відсутність кредитної історії є першочерговими перешкодами в залученні коштів, у випадку якщо місто чи область не можуть виступати «гарантом» кредиту.
Але є й альтернативні механізми. Здача об’єктів у концесію або використання механізмів енергосервісу, коли зовнішній інвестор укладає договори з теплопостачальною компанією чи ОСББ (для будівель) і інвестує в енергоефективні заходи. Для залучення такого роду фінансування за схемою державно-приватного партнерства, а тим паче якщо ми говоримо про іноземних інвесторів — необхідно забезпечити прозорість енергетичного ринку, стабільність інвестиційного клімату, рівні умови для всіх гравців ринку, функціонування незалежного регулювальника, визначити довгострокову стратегію розвитку енергетичного ринку країни і підтримувати імідж України серед іноземних інвесторів.
«ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ В БУДИНКАХ ЗУМОВИТЬ ЗНАЧНЕ ЗНИЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗРОСТАННЯ ЦІН НА ГАЗ»
Андрій МІЦКАН, заступник директора проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Реформа міського теплозабезпечення в Україні»:
— Досвід США в реформуванні ЖКГ, зокрема теплозабезпечення, зовсім не характерний для України. Оскільки лише в декількох містах існують централізовані системи теплопостачання (так склалося історично).
У підготовленому нами звіті із закордонного досвіду Європи в реформах теплозабезпечення чітко показано, як вона (система теплозабезпечення) повинна ефективно працювати і до чого нам (Україні) треба прагнути. Так, в першу чергу, для ефективного реформування теплопостачання ЖКГ України необхідно приділити особливу увагу закріпленню законодавством організаційної структури, яка легко розуміється, і чітко означеної організаційної відповідальності; встановити чітко описану структуру витрат і прийняти справедливу структуру цін і твердо встановлені процедури придбання тепла в електрокомпаній або продажу електроенергії компаніями ТЕЦ, коли ними володіє компанія ЦТ. Крім того, структура цін і тарифів на енергію повинна відображати фактичні витрати, і весь продаж енергії повинен ѓрунтуватися на вимірі об’єму вжитку. До того ж українському ЖКГ, поза сумнівом, треба вирішити завдання організації роботи систем централізованого теплопостачання з найвищим енергетичним ККД (інтегровані системи децентралізованих ТЕЦ). Не менш важливо вирішити проблему утилізації надлишкового тепла й низькотемпературних джерел тепла. І, нарешті, треба більше приділяти уваги використанню біопалива, відходів і поновлюваних джерел енергії.
Щодо ОСББ, то енергоефективне використання ресурсів усередині багатоповерхових будинків є основою енергополітики як США, так і Європи (всі країни вводять жорсткі норми на теплопровідність і втрати в будівлях). Саме ефективне використання енергії в будинках зумовить значне зниження вжитку і зниження залежності від зростання цін на газ.
«УКРАЇНСЬКИЙ СПОЖИВАЧ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНО СТАВИТЬСЯ ДО ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ»
Іван НАДЄЇН, голова Комітету енергетичної незалежності України:
— Енергоспоживання житлово-комунального сектору в Україні у порівнянні зі світовими практиками, зокрема й сусідніх європейських країн, є одним із найбільших. Наше ЖКГ — сьогодні одне із найенергозатратніших у Європі. Так, за показниками споживання природного газу Україна в середньому в чотири рази перевищує показник сусідньої нам країни — Польщі. Адже в той час, коли наш західний сусід споживає близько 14 мільярдів кубометрів природного газу (це узагальнений показник споживання населення та промисловості), у нас же лише ЖКГ (населення та підприємства теплокомуненерго) споживає 28 мільярдів кубометрів природного газу. Енергозатрати промисловості додають ще близько 30 мільярдів кубометрів цього енергетичного ресурсу.
Цей показник споживання в 60 мільярдів кубометрів природного газу демонструє потенціал, який сьогодні має Україна для економії енергоресурсів.
Для реформи галузі ЖКГ з метою зниження її енергозатратності, за нашими підрахунками, потрібна сума, яка дорівнює двом річним бюджетам України. Безперечно, знайти такі кошти держава самотужки не спроможна. Єдиним можливим механізмом для змін є залучення до цієї галузі інвестора. Натомість уряду потрібно забезпечити стимулювання входження на цей ринок та безпеку інвестицій. Наразі не існує жодного механізму входження приватного інвестора на ринок комунальних послуг.
На сьогодні галузь ЖКГ — одна з найбільших в Україні. У цій галузі залучено 10% усього працюючого населення України. Вона дорівнює майже 30% усієї економіки країни. А втрати цієї галузі просто колосальні. Так, лише при виробництві теплової енергії утрачається 22% ресурсу. Ще 24% «йде в повітря» при транспортуванні. І ще 26% утрачається при кінцевому споживанні. Це наші діряві дахи, неутеплені стіни, вікна, двері і т.д. І не вирішуючи проблеми цієї галузі, ми сьогодні фактично ставимо під загрозу питання енергетичного суверенітету України. Бо ті величезні дірки ЖКГ, які сьогодні прикривають за рахунок економічних ресурсів нашої держави, лише розростаються. І народне господарство в майбутньому просто не в силі буде їх латати, що потягне нас на дно.
І насамкінець хотілося б наголосити на важливості питання енергетичної культури населення. Європейська енергетична криза 70-х років змусила європейського споживача бути заощадливим. І в них енергетична культура вже на рівні ментальності. Так, наприклад, сьогодні в Україні ніхто не переймається таким питанням: скільки коштує прийняти ванну. А європейці знають, що це їм коштуватиме 10 євро. Звичайно, для нас це задоволення обходиться у п’ять, а то й десять разів дешевше. Тут ще також постає питання адекватності ціни. Однак однозначно те, що український споживач досить безвідповідально ставиться до енергоспоживання.
