«Ми просимо наших громадян зробити все, що від них залежить, для економії енергоресурсів. Тому що в умовах викопаної для всього суспільства газової ями, кабального газового контракту, закрите вікно, утеплені двері, економне використання газової плити — питання патріотизму й виживання», — сказав учора прем’єр-міністр Азаров на засіданні Кабміну. Складається враження, що ще трохи газових переговорів з Російською Федерацією, і Микола Янович стане справжнім українським націоналістом.
Чи стоїмо ми на порозі чергової газової війни? Це запитання лунає сьогодні найчастіше. Насправді «холодна» газова війна вже почалася. Російські лідери як завжди стверджуються на українській тематиці. Експерти пов’язують це з початком виборчої кампанії в РФ. Хоча тут відбувається дещо парадоксальна річ: Росія сама, своїми руками, топить проросійського Президента. Або, використовуючи лексику російського прем’єра, «мочить». ОРТ щосили критикує Януковича, а потім показує сюжет, як Путін відкриває першу гілку «Північного потоку» — обхідного газопроводу, який має частково розв’язати питання доставки газу до Європи в обхід України. Його потужність — 27,5 мільярда кубометрів на рік. Якщо все-таки дійде до «гарячої» фази нової газової війни, то «Північний потік», як планують росіяни, дозволить їм тимчасово припинити транзит через Україну без збитків для європейських споживачів.
Українська сторона теж готується до газових маневрів. Глава НАК «Нафтогаз» Євген Бакулін говорить, що компанія накопичила достатню кількість газу в підземних сховищах для осінньо-зимового сезону. А міністр Юрій Бойко прогнозує, що Україна має намір скоротити імпорт газу майже в чотири рази. Учора він також заявив, що злиття «Газпрому» й «Нафтогазу» не буде.
А втім, у цій ситуації складно не лише владі, а й українській опозиції. Як це не дивно, але Янукович зараз реалізує політику націонал-демократів: він не здає національні інтереси в обмін на дешевий газ. Тут би опозиції і підтримати його... Але, погодьтеся, важко підтримувати людину, яка викручує тобі руки й кидає за ґрати.
Золотою серединою тут могла б бути нейтральна позиція, але деякі бютівці відверто не гребують ставати на бік Росії в «газовій війні»: «Я переконаний, що жодних перспектив у вирішенні перегляду контрактів, який відповідає всім європейським стандартам, немає», — уважає Сергій Соболєв.
— Опозиція — у досить складній ситуації, — розмірковує в розмові з «Днем» відомий соціолог Євген Головаха. — Вони не можуть підтримати Януковича, для цього потрібно, щоб припинилися судові процеси. І я насилу собі уявляю, як за нинішніх умов, коли з дня на день може бути вирок для Тимошенко, опозиція може об’єднатися довкола Президента.
У всій цій ситуації є один позитивний момент: мільйони громадян на південному сході країни мають нарешті зрозуміти просту істину, що відносини з Росією псуються зовсім не через націоналістів на Банковій. Просто це дві різні держави з різними стратегічними інтересами. І в кожній вони свої, інколи діаметрально протилежні. І жоден український президент не може влаштувати Російську Федерацію, якщо він обстоює інтереси своєї країни.
Та й російські глядачі, можливо, нарешті усвідомлять: Україна — це суверенна держава, де немає проросійських політиків національного масштабу. А на купку маргіналів можна й не зважати.
