Немає танків на грузинських вулицях. Є молодий актив опозиції, що на шаленій швидкості роз’їжджає Тбілісі. Є прапори, вино, феєрверки й тріумфування. «Грузинська мрія» збувається. Мало хто тут міг уявити, що одного дня Саакашвілі скаже: «Так, хлопці, я тепер лідер опозиції». А він сказав! І визнав...
