Цієї середи в Полтаві був ще один важливий День «Дня» — нова жива зустріч. У малій актовій залі Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка «інтелектуальний десант» «Дня» в особі президента благодійного фонду підтримки ініціатив «Дня» Миколи Гриценка, редактора сторінки «Україна Incognita» Ігоря Сюндюкова та менеджера відділу розвитку та зв’язків з громадськістю Наталії Яворської спілкувався зі студентами факультету філології та журналістики, викладачами, вчителями і школярами про роль газети «День» в очищенні історичної свідомості українців.
Ректор університету, професор Микола Степаненко наголосив на значущості цієї події та висловив сподівання на те, що навіть якщо хтось із присутніх до цього дня не був знайомий з газетою «День», то після зустрічі обов’язково стане читачем видання. Микола Гриценко розповів багатство проектів газети «День» (фотоконкурс, видання книжок, історичний сайт, глянцевий додаток...), наголосивши на їхній важливості для формування самосвідомості та розширення світогляду сучасних українців.
Редактор сторінки «Україна Incognita» Ігор Сюндюков торкнувся проблеми правдивого висвітлення подій у сучасних засобах масової інформації. Також пан Ігор говорив і про ситуацію на Донбасі та штучне нав’язування в цьому регіоні «русского мира». Та передусім у розмові йшлося про видання «Дня», які завдяки підприємству «Полтава-Сад» отримали всі школи Полтави. Варто зазначити, що охочих поставити запитання Ігорю Сюндюкову та Миколі Гриценку було задосить, навіть виявилося замало часу на відповіді.
Пропонуємо читачам найцікавіші фрагменти спілкування (запитання надходили у вигляді записок із залу):
— У радянські часи книжки виходили багатомільйонними тиражами, а зараз тиражі становлять лише кілька тисяч. На вашу думку, чи будуть за кілька років колекціонери «ганятися» за вашими виданнями і якою буде їхня вартість?
Ігор СЮНДЮКОВ: — Ми знаємо, що, на превеликий жаль, культура читання у нас під загрозою. Сучасна молодь читає дедалі менше, і це вже не жарти. Щодо того, чи ганятимуться за нашими книжками колекціонери... Ми не бажали б, щоб вони це робили. Колекціонери — це такі люди, які в більшості купують книжки, а потім просто ставлять їх на полицю, навіть не прочитавши. Яка вартість? Мені здається, що все залежить від того, якою буде Україна. Якщо вона буде хоча б на краплину такою, про яку ми мріємо, то маю сміливість сподіватися, що про книжки не забудуть, адже читають же «Україна Incognita» навіть 12 років по тому...
— Одні випускають книжки, щоб отримати прибуток, другі — щоб не загубити матеріали, треті — з метою щось довести собі. Для чого видаєте книжки ви?
І. С.: — Жоден із трьох варіантів повністю не відображає наших прагнень. Щоб не загубити матеріали? А як інакше викласти, щоб донести до людей правду, ґрунтовану на історичних матеріалах? Ми знаємо українську історію і те, чого вона варта. У цьому сенсі нам доводити нічого не треба. Більшою мірою ми це робимо, мабуть, щоб зберегти історичні факти.
— Чи може історія зупинити інформаційну війну?
І. С.: — Від самого початку незалежності не було чітко вибудовано гуманітарну політику. Тому саме через це Україна виявилася такою вразливою до інформаційної війни. Чимала частина українців, особливо на сході країни, не здатна протистояти інформаційній війні, яку веде зараз Москва.
— На вашу думку, чи існуватиме газета «День» за 20 років, чи залишиться лише інтернет-версія?
І. С.: — Скажу коротко: нам з початку 2000-х років «передрікали» те, що «залишилося недовго». На щастя, вже 2015-й рік, а ми досі існуємо, нас читають, і ми розв’язуємо багато складних завдань. Думаю, будемо існувати й надалі.
* * *
ЗУСТРІТИСЯ ЗІ СВОЇМИ КНИЖКАМИ / ФОТО БОГДАНА ПРОСКУРОВА
Потужним позитивним фінальним акордом зустрічі стало вручення представникам 44 шкіл і ліцеїв Полтави і району комплектів книжок з Бібліотеки газети «День», які придбало підприємство «Полтава-Сад». Сподіваємося, це ще один вагомий крок до розширення розумного простору в Україні. Як і те, що свіжий випуск глянцевого додатка «Маршрут №1» присвячений саме Полтаві. Полтавці, агов, не забудьте замовити його на нашому сайті www.day.kiev.ua!
«Роль вашого «Маршруту №1» у тому, що ви даєте дороговказ, — ділиться доцент кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Гліб КУДРЯШОВ. — Раніше були такі вадемекуми, путівники. Ваша серія «Маршрут №1» — теж вадемекум. Він видається для того, щоби людина, яка прочитає «Маршрут №1», зародила в душі прокласти свій «маршрут» №2, №3... і так далі. Першим бути почесно і відповідально, ви свій крок зробили. І це спонука для небайдужих людей створити свої «маршрути». Ще один момент: ваш додаток — це українське ноу-хау. Адже якщо всі ваші випуски можна об’єднати в течку під однією оправою, це буде альтернативна енциклопедія України... А в полтавському випуску мене вразила обкладинка. Вона вийшла весняною і легкою, це прекрасно. Але мені болить за ті пам’ятки, які настільки красиві у вас, відремонтовані, а я живу біля кількох із них і знаю, в якому вони нині жалюгідному стані. Сніг, дощ, вітер з кожним днем вкорочують життя і легендарному замку, і кадетському корпусу... Тут я бачу ці архітектурні витвори в тому стані, в якому вони мають бути. А відкриваючи першу сторінку, читаю в колонці Лариси Івшиної, що нам треба рекультивовувати, відроджувати Україну. Кожен на своєму місці це може зробити. І я ловлю посил обкладинки — це стимул і спроба привернути увагу до наших проблем. Ми можемо жити краще. Попри все, над нашою країною може сходити сонце. Те сонце, яке сходить на першій шпальті «Дня».
Підсумовуючи зустріч зі студентами і педагогами, Гліб КУДРЯШОВ переконує: «Дню» вдалося повести за собою педагогів, редакторів, журналістів, які своїми думками і діями в майбутньому повинні вести за собою. Певно, це найбільший результат. Думаю, що настане час, і на базі нашого факультету філології і журналістики з’явиться клуб інтелектуальної молоді, про який говорить Лариса Олексіївна. Саме її приїзди у виші, так би мовити, вивершуються створенням такого інтелектуального клубу. Молодь поступово визріває. Ми переросли той рівень спілкування у суспільстві, коли відбувалися тільки розмови і дискусії, які нічим не завершуються. Це блискавично не відбудеться. Але мені приємно, що молодь розуміє, що одними словами реалізувати проект під назвою «модерна Україна» буде неможливо. Того свідчення — їхня активність під час зустрічі. Ще раз складаю вам подяку за таку форму спілкування. І плекаю надію, що співпраця Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка та газети «День» лише розширюватиметься. Сподіваюся, що настане такий день найближчим часом, що ми запросимо Ларису Олексіївну взяти участь у засіданні клубу інтелектуальної молоді нашого університету».
ВРАЖЕННЯ
«НАША ШКОЛА ОТРИМАЛА ДУЖЕ ЦІКАВУ Й ІСТОРИЧНО ВАЖЛИВУ ЛІТЕРАТУРУ»
Павло КИРИЛЕНКО, педагог-організатор школи № 35:
— Неодноразово мав змогу читати «День», проте останнім часом нечасто доводиться читати газети, переважно дізнаюся інформацію із теле- і радіопередач. Наша школа отримала у власну бібліотеку дуже цікаву й історично важливу літературу. Я, як учитель історії, можу запевнити, що, не знаючи власної історії, ми не матимемо свого майбутнього. Таким чином люди вчаться на своїх помилках, а коли не знають свого минулого, то нічому не зможуть навчитися і в майбутньому. Якраз сьогодні ми бачимо результат цього незнання. Наші ж політики і досі нічому не вчаться. Але я вважаю, що у людей поступово відкриваються очі на всі події, які кояться довкола.
«День» ЗБАГАЧУЄ НАС ЗНАННЯМИ»
Ірина БОЙКО, вчитель школи №36:
— Газету «День» у нашій школі в навчальному процесі використовують і вчителі, й діти. Учителі дають творчі завдання на основі матеріалів видання, тому діти можуть почерпнути знання із таких додаткових джерел, як «День». Ми є громадянами своєї держави, і насамперед маємо знати історію свого народу. Проекти газети — це саме те допоміжне джерело, завдяки якому можна вчити історію. Я вважаю, що вона є засобом, завдяки якому людина могла б збагатити свої знання і вирішити будь-які питання як на побутовому, так і на громадянському рівні.
