Після Днів «Дня» в Харкові, Дніпрі, Одесі, Луцьку — інтелектуальний марафон у Львові. Розпочався він із зустрічей — у четвер Лариса Івшина спілкувалася з містянами в антикафе Communa, наступного дня — зі студентами НУ «Львівська політехніка». Під час дискусій говорили про завдання сучасної журналістики та проектів «Дня», творення українського медіа-простору, новітню історію України в ретроспективі, проектне бачення суспільства, «ремонт» національного характеру та виклики молодого покоління.
Викладач кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім.І.Франка Юліана Лавриш, модератор заходу в Communa, вважає, що він пройшов дуже вдало, оскільки зникло відчуття часу, а також не було межі запитань зацікавленої аудиторії. «Вдалося розставити акценти, а також поміркувати, у який час живемо, які виклики перед нами. Не маємо права втомлюватись мислити, бо не можемо жити апатією і байдужістю, хоч якою б важкою була ситуація у нашій державі. Аудиторія у Communa засвідчила, що у кожному місті є критична маса, яка виходить поза межі загального мейнстріму. А для журналіста, мабуть, найбільша радість, коли його ідеї та ініціативи потрапляють у серця, пробуджують, реанімують», — поділилась враженнями від зустрічі Юліана.
«ДОБРЕ УРЯДУВАННЯ — ТЕ, ЯКЕ РОЗВИВАЄ У СВОЄМУ НАРОДОВІ НАЙКРАЩІ РИСИ»
«25 років замість реального державотворення у нас була його імітація. А нам потрібен державний проект, заснований на громадянському суспільстві. Але суспільстві, котре уже провело «ремонт» національного характеру», — зазначила головний редактор «Дня». Лариса Івшина послалась на досвід Японії (після візиту до цієї країни головний редактор «Дня» написала дві статті під заголовком «Ідентичність і модернізація»), де, з одного боку, не відмовляються від своєї самобутності, ідентичності, а з другого — постійно проводять модернізацію. У цьому ключі важливо, що у Японії не втрачає популярності і паперова преса, на сторінках якої триває постійний моніторинг стану національного характеру. Лариса Олексіївна переконана: «Добре урядування — те, яке розвиває у своєму народові найкращі риси. А якщо розвиває погані — значить, погане і навіть шкідливе. Є багато питань до того, що ми вважаємо своїми ідеалами і цінностями, якими ми їх бачимо та за що готові стояти».
ВІДКРИТТЯ ФОТОВИСТАВКИ «Дня» — ЗАВЖДИ МЕДІА-ПОДІЯ. ЛЬВІВ — НЕ ВИНЯТОК
«Щодо національного характеру — ми можемо зробити певні зразки і показати, як до цього можна ставитись, а далі — справа масового тиражування і роздачі. «День» має лабораторне дослідження, експериментальну ділянку. А далі — справа рук самих українців».
«ТУТ ЗНАХОДЯТЬ СОЮЗНИКІВ»
Емоційною кульмінацією п’ятничного «Дня» у Львові стало відкриття фотовиставки «День»-2015 у головному корпусі НУ «Львівська політехніка», оглянути яку, до речі, викладачі і студенти приходили ще з четверга. Участь у відкритті взяли: Лариса Івшина, ректор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бобало, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська, голова Львівської ОДА Олег Синютка, народний депутат Оксана Юринець, заступник міського голови Андрій Москаленко, голова Мостиської державної адміністрації Львівської області Степан Буняк.
«Коли людина стоїть наодинці з фотографією, то в цей момент виникають особливі стосунки. Ви дуже точно можете відчути цю ауру інтимності, — зауважила Лариса ІВШИНА. — Виставки «Дня» я постійно відвідую не тільки на відкриття, а й потім — у звичайні дні — спостерігаю, як люди реагують: інколи це хвилювання, деколи навіть сльози... Людина тричі відходить і знову підходить до тієї ж фотографії. Знаю дуже багатьох людей, які відвідують фотовиставку з родинами та друзями по кілька разів. Виникає дуже довірливий і міцний контакт між тим сенсом, який закладено у фотографію, та людською реакцією. Не завжди цього може досягти текст. Ми хочемо, щоб українці осмислено сприймали те, що їх оточує, — дивилися на все критично, але не байдуже. Дуже важливе виховання такої спільноти, яка міцна у своїх переконаннях, але водночас і дуже гнучка. Це фотомоніторинг кожного року нашого життя. Тут є дуже багато подій, які відбулися саме цього року. Люди, які шукають для себе відповідей та оцінок, тут знаходять союзників. Союзників не дидактичних, адже людина відчуває, що тут вона серед своїх. Один із промовців під час церемонії відкриття не випадково зауважив, що на фотовиставці є дуже багато живого. Це і є наше кредо. Живий знімок, живе спілкування, живі квіти, живі люди, жива музика... Вісімнадцятий рік ми безальтернативно повторюємо це за такою британською традицією: має бути тільки так і не інакше. Тоді й наробляється та наростається якість, яку ми практикуємо та рекомендуємо суспільству».
ПІД ЧАС ДНІВ «Дня» У ЛЬВОВІ БУЛО ПРЕДСТАВЛЕНО ТОРІШНІ БЕСТСЕЛЕРИ «Дня»: ІСТОРИЧНИЙ ФОЛІАНТ «ПОВЕРНЕННЯ В ЦАРГОРОД» ТА ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ТРИПТИХ («КОТЕЛ, АБО СПРАВА БЕЗ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ», «Я — СВІДОК. ЗАПИСКИ З ОКУПОВАНОГО ЛУГАНСЬКА», «КАТАСТРОФА І ТРІУМФ. ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ»). ПОПИТ НА РОЗУМНЕ — Є!
Важливим і вартим наслідування елементом заходу стала акція «Подаруй Бібліотеку «Дня» рідній школі». Завдяки Фонду сприяння ініціативам газети «День» 18 шкіл Львова отримали історичний бестселер «Повернення в Царгород». А підприємці Львівщини за сприяння голови ОДА Олега Синютки придбали для 60 шкіл у трьох районах області уже класичне видання «Україна Incognita». Понад те, коштом облдержадміністрації комплекти книжок «Дня, а саме «Сила м’якого знака», «Україна Incognita», «Ваші мертві вибрали мене...», «Повернення в Царгород» та фотоальманах «Жива історія» отримали 40 бібліотек міст, селищ і сіл Львівщини!
«СВІТЛИНИ — ІЛЮСТРАЦІЯ ТОГО, ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ ПЕРМАНЕНТНА БАЙДУЖІСТЬ...»
Головний редактор науково-аналітичного журналу «Наша перспектива» Володимир Чубай ділиться: «Фотовиставка газети «День» традиційно дає змогу кожному її відвідувачеві ще раз пережити як героїчні, так і, на жаль, трагічні події минулого року, осмислити глибину та щирість людських почуттів і переживань, відображених на фотографіях 2015 р., яку неможливо передати словами, відчути гострий біль від вторгнення війни в мирне життя країни і приголомшливий ефект її деталей, що здебільшого залишаються поза увагою в новинах чи статтях, а також з виразу очей учасників подій прочитати те, що насправді відбувалося в душах та серцях багатьох людей. Під час перегляду фотовиставки виникає відчуття, що ці світлини є ілюстрацією того, до чого призводить перманентна байдужість до державотворчого процесу, громадянська пасивність чи цілковита бездіяльність багатьох українців. Якби більшість із нас за роки незалежності безперервно докладали хоч найменших зусиль до зміцнення України, підвищуючи власний культурний рівень та національну свідомість, то кривавий злочинець зі своєю клікою не дістав би влади, а в агресора не було б ніяких шансів окупувати АР Крим і частину Донецької і Луганської областей, завдавши стільки лиха».
«ПРОПОНУЮ РОЗПОЧАТИ КОЖНОМУ ПРОГРАМУ «НІ ДНЯ БЕЗ «Дня»
«Лариса Івшина під час зустрічі висловила багато важливих думок і слушно зазначила, що Україна могла б стати «Британією слов’янського світу», — це вже пан Володимир ділиться враженням про зустріч у НУ «Львівська політехніка». — І насправді, це цілком реальне завдання, тільки потрібні правильні, системні і постійні дії кожного з нас щодо розвитку рідної держави. Також варто пам’ятати, що під час Другої світової війни як представники державної влади Великобританії, так і інші її громадяни не вважали за потрібне розмовляти в межах своєї країни німецькою мовою, хоча багато нею володіли, бо на той час це була мова агресора, який бомбардував їхні міста і загарбував інші країни. То чому ж в Україні досі нема розуміння у багатьох, що, розмовляючи українською мовою, ви боретесь з агресором? Якщо б не було такої мовної ситуації в Криму чи окремих районах Донецької і Луганської областей, і світогляд у більшості жителів цих територій України був би інакшим, бо формувався б на основі правдивої історії України і пошани до своєї держави та її культури, а не в системі координат сатрапії РФ та за умов новітньої феодальної залежності від кримінально-олігархічних кланів».
МІСЬКИЙ ГОЛОВА ЛЬВОВА АНДРІЙ САДОВИЙ, ЯКИЙ БУВ НА ЗУСТРІЧІ З ЛАРИСОЮ ІВШИНОЮ В АНТИКАФЕ COMMUNA, ГОВОРИТЬ: «ГАЗЕТА «День» НАБАГАТО МУДРІША ВІД ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ПОЛІТИКІВ, ЯКІ СЬОГОДНІ Є В УКРАЇНІ. — «День» — ЦЕ ЛІДЕР ВІТЧИЗНЯНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ В ТОМУ ПЛАНІ, ЩО ГАЗЕТА ВЧИТЬ ЛЮДЕЙ БРАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЄ ЖИТТЯ І ВЧИТЬ ЇХ ДУМАТИ. ВІРЮ, ЩО ЯКІСНА АЛЬТЕРНАТИВА, ЯКУ ПРОПОНУЄ «День», ВТІЛЮВАТИМЕТЬСЯ У ЖИТТЯ»
«Бібліотека газети «День», зокрема книжки «Сила м’якого знака», «Україна Incognita», «Ваші мертві вибрали мене...», «Повернення в Царгород», проекти газети «Історія та «Я», «Маршрут №1», «Сімейний альбом України», «Музеї-онлайн» на сайті та інші важливі проекти «Дня» є не просто унікальними результатами роботи Лариси Івшиної та її однодумців, а дієвими інструментами для кожного громадянина України, які допоможуть розширити кругозір, заповнивши ті прогалини в наших знаннях і розумінні національної історії, які дуже важливі для самовизначення кожного з нас та правильного трактування сучасних подій. Ці проекти спрямовані на перемогу України в кожному з нас. Газета «День» вже двадцять років поспіль невтомно будує Україну в Україні, без таких будівничих ситуація могла бути відчутно гіршою. Але все залежить від нас — дізнатись і забути чи діяти, — міркує Володимир Чубай. — Пропоную розпочати кожному реалізацію індивідуальної програми «Ні дня без «Дня», в рамках якої щодня виділяти хоча б трохи часу на читання книжок Бібліотеки газети «День», статей та інших матеріалів з її інтернет-ресурсу day.kyiv.ua, обговорювати їх зі своїми друзями та колегами, а книги «Дня» чи передплата на газету завжди будуть гідним подарунком. Війна точиться не тільки на лінії фронту. Триває ментальна війна, яка розширює свою руйнівну дію в інформаційному полі і завдає непоправної шкоди. Наблизити перемогу може кожен із нас, незалежно від професії чи відстані від лінії фронту, — головне бажання і реальні дії», — підсумував Володимир Чубай.
«ГЕНЕРАЦІЯ НАЙКРАЩИХ ВРАЖЕНЬ ПРО ІНТЕЛЕКТ НАЦІЇ»
Присутній на відкритті фотовиставки «Дня» голова Мостиської державної адміністрації Львівської області Степан БУНЯК у захваті від цьогорічних світлин. «У січні я виставив у «Фейсбуці» фото, на якому були зображені наші хлопці на передовій, — вони були по коліна в болоті. У коментарях під постом були одні, хто жалів хлопців, нарікаючи на їхнє командування, яке послало їх на таке завдання, а були й інші, які висловлювали захоплення цими молодими людьми. Приклад газети «День» — це якраз і є захоплення. Це генерація найкращих вражень про інтелект нації. Дуже важливою є будівництво культурних і комунікаційних мостів між різними частинами України, яким займається «День». Моя думка полягає в тому, що, на заздрість Галичини, сьогодні Україну врятувала східна та центральна Україна. Я служив із хлопцями, які були з російськомовних регіонів, проте вони думали по-українськи. Вважаю, газета «День» не випадково перестала видавати свій російськомовний варіант. Це рішення дуже на часі. Ті російськомовні хлопці, з якими я служив, поступово з російської мови переходили на українську. Слідом за позицією та думками, які були проукраїнськими, з’явилося бажання й спілкуватися рідною мовою».
«День» ЯК ПРАКТИЧНА АЛЬТЕРНАТИВА
Задоволені зустріччю й студенти НУ «Львівська політехніка», які відчули неабияку увагу до них під час дискусії, адже найперше — розмова була спрямована на контактування із молодим поколінням. Наприклад, студентка факультету журналістики Ганна Свинаренко розповідає: «Для мене газета «День» передусім стала практичною альтернативою журналістській освіті. Тобто якісним досвідом, тою корпорацією інтелектуальних ініціатив, яку ти маєш змогу роздивитися, наче під лупою, від самих початків. Зустріч із головним редактором у «Львівській політехніці» вчергове змусила замислитися про те, скільки ж ще доведеться працювати над собою і загалом галуззю журналістики, щоб вивести її в Україні на гідний рівень. Найважливіше те — наскільки ж велику справу нам — майбутнім журналістам — доведеться робити. Великою несподіванкою для мене був подарунок від Лариси Олексіївни. Книжка «Ukrainа Incognita TOП 25» — чудова можливість зануритися в глибини українства всередині себе, відкривши його й для інших».
«ЯК ЖЕ БАГАТО ЗРОБЛЕНО... ДЛЯ НАС, УКРАЇНЦІВ»
Юлія Юхимова, студентка факультету журналістики НУ «Львівська політехніка», розповідає: «Зустріч із головним редактором газети «День» стала для мене неабияким досвідом як для журналіста-початківця, який шукає себе і працює над вдосконаленням свого «Я». Насамперед хочу зауважити, що «День» — це той український скарб, завдяки якому публіцистика все ще передує в нашій державі. Легка подача журналістського слова, цікаві відповіді на спонтанні питання та невеличкий екскурс в історію українства — це та необхідна інформація, яку черпати було не тільки необхідно, а й цікаво. Лариса Олексіївна зуміла «виростити на життєздатному дереві цілком реальні плоди» і прагне цього навчити нас, створюючи навколо себе розумне середовище. Акцентуючи увагу на молоді, головний редактор промовила гасло, яке зароджує непоборне бажання бути професіоналом у своїй справі: «Джамала зуміла, а ви?..»
ЯК РОЗПОВІВ «Дню» ПРОРЕКТОР З НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ «ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ» РОМАН КОРЖ, КЕРІВНИЦТВО ВИШУ ВИРІШИЛО РОЗМІСТИТИ ФОТОРОБОТИ В КОРИДОРАХ ГОЛОВНОГО КОРПУСУ, ЩОБ УСІ ОХОЧІ МОГЛИ ВІЛЬНО ОГЛЯДАТИ ФОТОВИСТАВКУ З САМОГО РАНКУ ДО ПІЗНЬОГО ВЕЧОРА. І ЛЬВІВ’ЯНИ ЦІЄЮ МОЖЛИВІСТЮ ОХОЧЕ КОРИСТУЮТЬСЯ ЩЕ З МИНУЛОГО ЧЕТВЕРГА
Інша студентка НУ «Львівська політехніка», Анжела Матусовська, зауважує, що на фотографіях виставки «Дня» можна побачити те справжнє, чого не можна побачити деінде і чого не помічає багато людей. Відзначила також і дерево пізнання «Дня»: «Як же багато зроблено... для нас, українців. І як же зробити так, щоб нічого не втратити, раціонально скористатись цими скарбами?!»
«ПОВНІСТЮ КОНВЕРГЕНТНИЙ ПРОЕКТ»
Не могли пропустити Днів «Дня» у Львові й випускники Літньої школи журналістики газети. Одна з них, Ірина Стельмах, переконана: «Газета «День» — це особливе видання, аналогів якому в Україні не існує. «День» виступає виразником інтересів думаючої меншості і, щиро сподіваюсь, впливає на формування смаків пасивної більшості. Одним із численних проетів газети «День», який найповніше розкриває її місію, є «Україна Incognita». Адже вивчення та осмислення української історії — шлях до формування думаючої нації. Більше того, унікальний масив історичних матеріалів, зібраних на одному сайті, дає чудову можливість осягнути фізично неосяжне. «Україна Incognita» — повністю конвергентний проект, який прискорює інтеграцію читачів, зорієнтованих на онлайн-формат видання. Але Лариса Олексіївна слушно зауважила, що не варто спиратись лише на те, що ми поверхово читаємо в Мережі».
Фотовиставку «День»-2015 відкрито у головному корпусі НУ «Львівська політехніка» (вул. С. Бандери, 12) до 12 червня з 9.00 до 17.00. Приходьте і обирайте найкращий, на ваш погляд, знімок!
