Книги «Дня» — у кожен дім! — чим не гасло для побудови розумного суспільства? Редакція докладає всіх зусиль, щоб наші видання не розминулися зі своїми читачами: вишукуючи партнерів для друку книг, залучаючи соціально відповідальний бізнес до поширення нашої літератури в школах, вишах і бібліотеках у регіонах. На жаль, загальнодержавна система дистрибуції у цій справі не є ні помічником, ні промоутером якісних змін. Тим більш обнадійливим на такому тлі виглядає нещодавно встановлений у Дніпропетровську «гуманітарний рекорд» — у 161-й школі за сприяння міського голови відтепер є комплекти видань з нашої бібліотеки. Але людей, готових підтримати якість, має бути більше! «День» цінує усіх своїх читачів. Але трапляються особливі історії, коли ми не можемо не піти назустріч «своїм» людям. Дві з них — нижче.
Щоб придбати книги «Дня», звертайтесь:
за адресою 03115, Київ, пр-т Перемоги, 121Д, відділ реалізації, кабінет 7.6;
за телефоном: (044) 303-96-23;
листом на адресу [email protected]
або в наш магазин на сайті http://www.day.kiev.ua/uk/library
«Зараз я особливо цікавлюся історією»
Харківська школярка, героїня світлини «Почуття» з Фотовиставки «День-2015» Аліна Мищерикова отримала подарунок від нашого видання
АЛІНА МИЩЕРИКОВА, КІЧІРО І КНИГИ «Дня» / ФОТО АВТОРА
Радісний сюрприз, прикрість і знову радість спіткали 13-річну Аліну Мищерикову у зв’язку з фотовиставкою газети «День», що нещодавно відбулася у Харкові. Спершу дівчина випадково дізналася, що на виставці є фото, на якому її зображено, — впізнала однокласниця, яка прийшла із мамою-художницею до «ЄрміловЦентру», де експонувалися світлини. У школі однокласниця показала перезняте зображення, і Аліна підтвердила, що це справді вона та її пес Кічіро на фото «Почуття» Олега Батрака. «Вочевидь, фото було зроблено в серпні 2015 року на виставці собак у Києві. Хоча я гадки не мала, що мене сфотографували і тим паче, що світлина потрапила на виставку! До того ж робота настільки чудова, і назва теж! Я дуже зраділа сюрпризу. Кілька днів у класі всі про це розпитували», — розповідає Аліна.
Разом із мамою та собакою дівчинка завітала до «ЄрміловЦентру» на закриття експозиції 12 лютого. Але захоплення перервала неприємність — доки родина розмовляла із кореспондентом газети, в їхній машині вибили скло та вкрали рюкзак Аліни із планшетом та книжками. Дівчинка сприйняла подію стримано, сказала, що матеріальні втрати не є найстрашнішими, лише шкодувала за книжками. Дізнавшись про цей випадок, головний редактор «Дня» Лариса Івшина вирішила втішити мужню героїню світлини та передала їй у подарунок книжку «Україна Incognita. TOP-25» з особистим підписом та теплими побажаннями, фотоальбом і набір листівок «Малюнок «Дня». Так приємний сюрприз перекрив злочин грабіжників.
«Прошу передати мою подяку Ларисі Олексіївні та газеті, — каже дівчинка. — Мені дуже цікаво, звідки пішли українці, тому для мене важлива книжка «Україна Incognita. TOP-25». Зараз я особливо цікавлюся історією, бо помітила, що часто люди переказують неправдиву інформацію щодо історичних фактів, спотворюють минуле, і це відображається на сучасних подіях, на тому, що відбувається в нас та в Росії. І думаю, ця книжка допомагатиме мені у навчанні». Аліна пообіцяла поділитися думками після читання. Також дівчинка зацікавилася листівками «Малюнок «Дня» та фотоальбомом, бо серйозно займається дизайном. «Ми віримо, що цей подарунок принесе хороші зміни в нашій родині, а отже, і в житті. Газета «День» власноруч створює нове майбутнє, це вражає», — зауважує мама Аліни Олена, яка впевнена, що добрі та щедрі вчинки мають доленосне значення.
Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків
«Наша людина» у Валер’янівці
У Євгенії Папко, яка долає п’ять кілометрів до бібліотеки, тепер є своя «Україна Incognita»
З ПОДАРУНКОМ ВІД «Дня» / ФОТО НАДАНО АВТОРОМ
«Нашою людиною» Євгенію Михайлівну Папко з невеликого волинського села Валер’янівка назвала головний редактор «Дня» Лариса Івшина, коли дізналася, що у свої 82 (!) жінка пішки долає 5 кілометрів у райцентр до бібліотеки і любить читати історичну літературу. За таку вірність книзі та історії Євгенія Михайлівна отримала подарунок від «Дня»: книгу «Україна Incognita», що була першою у бібліотеці газети, але й досі актуальна, переживши вже кілька перевидань.
Питання, коли ж з’явиться Євгенія Михайлівна у бібліотеці, хвилювало найбільше. Звісно, в її Валер’янівку можна доїхати і маршруткою, але ходить вона туди аж один раз у тиждень. Та й цікавіша зустріч саме в бібліотеці, активною читачкою якої жінка стала в останні три роки. Провідний бібліотекар відділу обслуговування Галина Антонюк (і валер’янівська невістка) показує формуляр Папко. За минулий рік Михайлівна прочитала майже 50 книжок! Ну й хто сьогодні із нас подібним похвалиться?! Перевагу віддає художнім творам на історичну тематику (Лис, Іваничук та інші), детективам і ніколи не бере книжок «про любов», бо її, каже, немає.
Директор Рожищенської районної бібліотеки Світлана Осипчук розказує, що читачів поважного віку в них чимало. Особливо багато тих, кому вже за 70. Мабуть, дочитують те, що не дочитали у молодості. У самій Валер’янівці, звідки Євгенія Михайлівна, також є активна читачка 76-річного віку Марія Антонюк, яка через проблеми зі здоров’ям не виходить з хати. І книжки їй передають через родичів. Є у самих Рожищах 84-річний дуже активний читач Степан Дудік. Але бабуся Женя (як її називають у бібліотеці) має особливий статус. Цієї зими вона вибралася у бібліотеку навіть дуже морозної та сніжної пори, коли у село і автобус не ходив. Зворушені такою вірністю книзі бібліотекарі її і чаєм напоїли, і розказали про неї на своєму сайті. Так і стала проста жінка з маленького села, в якому немає і півтори сотні мешканців, своєрідною «зіркою» для преси. Про неї писали, знімали сюжети і навіть хотіли зробити телепередачу, але на неї баба Женя ще не дала своєї згоди. Популярність певною мірою посприяла й у вирішенні її проблем. Коли ми з нею зустрілися в бібліотеці, то працівники передали їй посилку зі Львова, в якій був світильник. Адже донині баба Женя читає при лампочці, яку прикриває газеткою... Добрі люди і книжок їй наслали.
Книга «Україна Incognita» від газети «День» зацікавила тим, що вона «про історію». Життя і доля баби Жені — це також історія України. Родом вона із Холмщини, із села Гусенне, що над самим Бугом. З краю, з якого походили усі її найдавніші предки, виселили під час сумнозвісної операції «Вісла». Спочатку на Одещину, а потім родина перебралася на Волинь, щоб бути ближче до дому... Женя мала тоді 10 років. Тож розповідь її про пережите дуже детальна і зворушує до сліз. У Холмі (тепер це Хелм Республіки Польща) був, пригадує, табір для радянських військовополонених. Траплялося, що вони звідти втікали, і родина Жені допомагала їм перейти через Буг (де було дуже мілко) на Волинь, тоді одну з областей Радянського Союзу. Пам’ятає, як і кого переводила, як один із німців, що квартирували у їхній хаті, мало не застрелив батька, який також провів чоловіка до Бугу...
Із новим світильником і новою книгою, подарунком від «Дня», Євгенія Михайлівна і вирушила назад, у своє маленьке село. Не захотіла, щоб (на пропозицію бібліотекарів) хтось днями підвіз би їй ці подарунки додому. Напрочуд привітна, позитивна і щира, хоча в житті зазнала всякого. Коли помер чоловік, найменшому синові (а має чотирьох дітей) було лише два роки. Важко працювала у колгоспі. Давно на пенсії, яка, звісно ж, мізерна. Ніколи не могла дозволити собі купити книжок. Проте тепер читає і не може начитатися.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
