Про книговидання, книгозберігання та книгорозповсюдження «День» вирішив поговорити з хранителькою книг — директором Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, заслуженим працівником культури України Ольгою БОТУШАНСЬКОЮ.
— З чого почалася ваша співпраця з газетою «День»?
— Я завжди визнавала, що «День» — найбільш цікава та найвпливовіша газета. Її хочеться читати. Найчастіше наші читачі періодики звертаються до нас саме з приводу газети «День». Ця газета запитана тому, що кожна стаття — глибока, актуальна, містить глобальні дослідження, власну позицію. Найбільше мені подобається в «Дні» те, що всі публікації — не на один день, вони актуальні й через кілька років і, впевнена, будуть актуальними завжди.
— Що вас надихнуло на видання 2001 року бібліографічного покажчика «Голодомор в Україні 1932—1933 рр.», який нараховує понад шість тисяч назв?
— Ще 1995 року ми підписали першу міжурядову угоду про співпрацю між урядом Австралії, яку представляла Сіднейська бібліотека, фундацією українознавчих студій в Австралії та нашою бібліотекою. Ця угода діяла майже п’ять років. Працюючи там, я вперше почула про Голодомор 1932—1933 рр. саме від свідків цієї трагедії. Тоді я вирішила, що ми, як бібліотека, повинні щось зробити для того, щоб про цю трагедію дізналися якомога більше людей. Відтак ми видали книгу — алфавітний покажчик про Голодомор тих років, яка містить документи, зібрані з фондів бібліотек України та зарубіжжя.
— Яка література найбільш запитана в сучасного читача? І хто він, середньостатистичний український читач?
— Наша бібліотека — найстаріша публічна бібліотека в Україні, фонди якої надзвичайно багаті — понад п’ять мільйонів екземплярів. Наші клієнти — в основному студенти та викладачі ВНЗ, науковці. Найбільш запитаними є все-таки різноманітні книжкові новинки.
— Коли ви востаннє отримували книжки з історії України?
— Зараз в Україні, попри все, виходять книжки з історії України. Наприклад, книжки із серії «Бібліотека газети «День» варті того, щоб їх мала кожна бібліотека. Ми забезпечені цими книжками. Інша справа, що вони у нас в одному-двох примірниках. Ще одна проблема: немає, крім проекту «Дня», дійсно об’єктивно написаних книг з історії. Наразі історію знову намагаються переписати, що я вважаю дуже ризикованим. Наша бібліотека найбільше довіряє книгам, виданим «Науковою думкою» та деякими львівськими та тернопільськими видавництвами. А от видавництва приватні, як правило, — ненадійні.
— Чи вдячна ця справа — популяризувати тему Голодомору-геноциду серед українців?
— Відверто кажучи, книжки з історії України не користуються таким попитом, як хотілося б. Переважно цікавляться історією студенти, ліцеїсти, бо їм її викладають. А також науковців, які проводять ті чи інші дослідження. У пересічного читача історія запитана чи не в останню чергу. Але вони цікавляться лише певними авторами. Що ж до книг про історію Голодомору, то тут є значні зрушення. Я вам, звичайно, не скажу за всю Одесу, але цією темою цікавляться все більше й більше читачів. Я вбачаю в цьому заслугу, в тому числі, й газети «День».
