Vestigia semper adora – завжди шануй сліди минулого – каже латинська приповідка. Шанувати минуле не означає ретушувати його. Слід бути чесними насамперед перед собою. Лише тоді історична пам’ять здатна перемогти історичну амнезію. Політика пам’яті не є справою осіб політичних, партійних чи владних. У їхніх оцінках – хіба що безапеляційність або й гірше – спроба «висвітитись», затаврувати тих, що мають іншу думку. Це справа радше експертів, громадських діячів, незалежних, ерудованих, таких, що можуть пояснити суспільству, чому і за що ми шануємо тих чи інших героїв. І без співставлення думок, полеміки – не кулуарної, а публічної та зрозумілої – тут не обійтись. Про це та інше вели мову під час нещодавньої книжкової конференції «Формування історичної пам’яті молоді» у «Львівській політехніці». Цього разу на запрошення університету до Львова прибула Лариса Івшина, головний редактор столичної газети «День» – видання, яке особливу увагу зосереджує на об’єктивному висвітленні історії, її маловідомих сторінок, збагаченні сучасників ґрунтовними знаннями в суспільній, історико-культурологічній сферах. А це в наш непростий час дуже важливо, особливо для патріотичного гартування молоді.
Ідея зустрічі, як розповідає директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина Ключковська, виникла під час фінансового звіту фонду Арсенія Яценюка «Open Ukraine», членом Наглядової ради якого є пані Івшина.
«Здавалося б, можна сумніватися у доцільності такого заходу в технічному виші, яким є «Політехніка». Та тут – справжній згусток найбільшого у Західній Україні молодіжного інтелекту. За нашими плечима – досвід у формуванні не лише наукової думки, а й державотворчих процесів, бо ж і викладачі, і студенти брали участь у національно-визвольних змаганнях, докладалися до створення незалежної Української держави. Нам справді важливо було провести презентацію як самої газети, так і її проектів із серії «Бібліотека «Дня», – каже Ірина Ключковська. – До того ж команда «Дня» – цікаві, яскраві особистості, фахівці, і саме їхні матеріали певним чином формують наш світогляд у бурхливому контраверсійному сьогоденні. А для нас – Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою – ця зустріч важлива ще й тим, що газета «День» одна з небагатьох, що висвітлює питання світового українства. Тут можна знайти публікації Оксани Пахльовської, яка так багато робить для поширення інформації про Україну в міжнародній спільноті, інших цікавих авторів з-за кордону…».
Під час конференції свої міркування щодо теми висловили президент Всеукраїнської асоціації студентського самоврядування Анатолій Ігнатович, заступник голови профкому студентів та аспірантів Юрій Баланюк. З цікавими і важливими нині запитаннями – щодо української освіти, національної свідомості тощо – зверталися до Лариси Івшиної студенти, представники громадських організацій, викладачі інших вишів. Про справу «Дня» тепло відгукнувся й ректор університету Юрій Бобало: «У стінах «Політехніки» зібралось сьогодні чимало знаних, поважних людей – і це ще одне беззаперечне свідчення того, що газета є шанованою та авторитетною. У нашій державі та й за кордоном маємо дещо викривлені, позбавлені правди погляди на справжню історію України, тож похвально, що «День» так наполегливо і послідовно виступає за повернення українському народові його історичної пам’яті, без якої неможливо повнокровно розвиватися, впевнено дивитися в майбутнє. Саме у цьому виданні чітко усвідомлюють – історія має не сіяти суперечки і ворожість, а бути єдиною й об’єднувати схід і захід, всіх людей в одну націю».
Справді, для нас історія – найважливіший орієнтир. Якщо говоритимемо про великих людей – а маємо чимало полум’яних палких патріотів-трудівників, – у молоді буде на кого рівнятися. Розуміючи це, журналісти газети у 1999 році започатковують нові історико-культурологічні сторінки «Історія та Я» й «Україна Incognita». Пишуть про замовчувані події, факти, великих Українців. Багато хто з відомих істориків, філософів та громадських діячів зізнався, що з цих публікацій уже склав саморобну книжку-зшиток. Майже самвидав… «До переломного 99-го ми були гостро радикальною, опозиційною газетою з переконанням – прірву можна подолати в один крок, та після ночі виборів, коли творилася доля країни, коли так гостро відчувалась близькість історії, вирішили змінити свою концепцію, – розповідає редакторка. –
Громадянське суспільство слід розвивати і плекати. Поступово, але наполегливо. Політики-одинаки тут ні до чого. Взятися за це треба всім. І починати – з духовної спадщини та історичної пам’яті».
Матимемо однакове розуміння історії – розв’яжемо свої проблеми. Найкраща терапія – велике терпіння й особистісні контакти, спілкування людей з різних регіонів держави. Ось гарантійний пояс від розколів, що їх провокують політики. Молодь багато подорожує, але це здебільшого країни закордоння, а чому б натомість не податися у мандрівку рідною країною? Не відвідати всі історичні пам’ятки, місця козацької слави? Як же інакше можна відчути на доторк биття серця нації?
Тож захід у «Політехніці» справді спонукав до роздумів, а ще – ознайомив з «Бібліотекою «Дня». Так, до першого видання «Україна Incognita» увійшли, вочевидь, найрезонансніші матеріали, опубліковані на шпальтах газети. Над книгою працювали історики та культурологи. Фактично, вони й творили інтелектуальну серцевину кількох наступних проектів. Зокрема, полемічних «Дві Русі», післямову до яких написав академік Іван Дзюба. Від стосунків в історичному розрізі українців з росіянами –– до наших відносин з поляками у «Війнах і мирі». Добре відомою стала збірка праць дослідника українського Голодомору «День і вічність Джеймса Мейса». Цьогоріч вона вийшла оновленою та доповненою – «Джеймс Мейс: «Ваші мертві вибрали мене…». Загалом у «Бібліотеці» вісім найменувань книжок (деякі виходили двома мовами одночасно) та три альбоми: один – карикатур Анатолія Казанського та два – фото. А нещодавно Міністерство освіти і науки України за поданням Академії педагогічних наук ухвалило рішення про надання цим книгам грифу «Для використання в якості допоміжної літератури» в навчальному процесі середньої школи.
Ще одним напрямом культурно-просвітницької роботи «Дня» є щорічний фотоконкурс. Зібрання найкращих робіт мандрує великими та малими містами України і от нарешті дісталося Львова. Вже після завершення конференції відбулось відкриття фотовиставки. Окрім традиційних тем – «Події», «Особистості», «Український світ» та «Життя, як воно є», відвідувачам представили фотокартини із серії «Світ очима дітей», надіслані на конкурс юними фотоаматорами віком до 18 років. Родзинка усіх творів – у силі емоцій, особистісних переживань. І це цікавіше від якихось відзнятих подробиць закулісного політичного життя. Про свої позитивні враження від світлин та й загалом від формату, в якому працюють журналісти газети, розповіли на відкритті фотовиставки Василь Косів, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань, Тарас Федак, заступник голови ЛОДА, Христина Бурштинська, голова товариства «Просвіта» НУ «Львівська політехніка». А відомий фотомитець Василь Пилип’юк назвав «День» інтелектуалом у мистецтві Світла й Тіні.
На такому акорді й закінчився день «Дня» в університеті. Пані Івшина від редакції пообіцяла надавати спеціальну стипендію для тих студентів, які будуть активно виступати у ЗМІ щодо злободенних тем українства.
Журналістика, як відзначила наостанок редакторка, повинна насамперед навчати мислити, звертатися до досвіду культурно-просвітницьких, наукових центрів. Таких як «Політехніка», адже 165 років історії цього вищого навчального закладу – це колосальні напрацювання. Дух, думка, сила, енергетика…
