Важко, розраховуючи на економність газетної площі, передати враження від нового двотомника з позначкою «Бібліотека газети «День». Та я спробую це зробити в межах можливого. Відразу ж прошу читача звернути увагу: антологія знакових статей «Екстракт 150» репрезентує, за моїми підрахунками, майже вісімдесят авторів. Серед них, що ви напевне вже знаєте, чимало відомих імен, які постійно з’являються на сторінках газети — історики, філософи, філологи, культурологи, дипломати, журналісти, краєзнавці... Похвально, що авторські персоналії також представлені у цьому збірнику багатьма цікавими маловідомими іменами. Цей хор голосів, різних як за своїм визнанням у новітній українській історії, так і за творчими принципами відображення буття, знову зазвучав потужно й сильно. В тому сенсі, що вплив найрезонансніших публікацій із газети «День» після виходу їх окремою книжкою набув свого нового продовження. З високою вірогідністю можна стверджувати: цей ошатний двотомник, який приємно тримати в руках, супроводжуватиме чималий інтерес з боку серйозної читацької аудиторії.
Ще до того, як дійти до свого читача, про що «День» якось повідомляв, ця книжка отримала високу оцінку на цьогорічному міжнародному Форумі видавців у Львові, який зібрав широкий загал шанувальників слова, зокрема, — майже 200 письменників із 21 країни світу. Що стоїть за такою атестацією? Найкращі статті з актуальних питань історії та сьогодення. Авторитетні автори. Доказові фото та малюнки. Якісна палітурка. Кажучи стисло, книгу зроблено на пристойному, навіть гарному «європейському рівні». Навряд чи редакційні книжкові проекти дають прибутки (через малі наклади), проте імідж упродовж останніх тринадцяти років уже напрацьовано об’ємний — друкуватися в «Дні» стає престижно та модно.
І зовсім не випадково знані в Україні вчені, солідні аналітики, оцінюючи видавничу діяльність редакції, вважають: «Книги із серії «Бібліотека газети «День» належать до «вершків» української книжкової гуманітаристики». І це не просто якийсь там комплімент. Бо маємо наразі не видання книжок із звичайними газетними публікаціями. Маємо джерело особливого психологічного впливу. Щоб переконатися в цьому, раджу прочитати із двотомника лише п’ять наступних публікацій: «Розстріляні в Сандармосі», «Тест на наявність народу», «Героїчні вдови», «Школа ненависті», «Я прошу вас, любіть мене, будь ласка!». Погодьмося, більше ніхто з редакцій газет, що виходять в Україні, не спромігся досягти таких результатів.
Вже перша публічна згадка про «Екстракт 150» стовідсотково підкреслила влучність її назви: сучасна українська патріотично налаштована верства потребує передовсім таких новинок-цікавинок серед різноманітного за своєю тематикою книжкового асортименту. Вона краще інших зберегла народні традиції, тобто — власне українськість. Тож подякуймо редакції шанованого часопису за те, що надала авторам можливість виступити на своїх шпальтах, а читачам — отримати цікаве й корисне двотомне видання, просякнуте в основному українським світовідчуванням. Підкреслюю це ось чому: нам сьогодні ніяк не обійтися без емоційно-патріотичної ідеології, християнсько-православних і героїчних традицій. Не може бути сумнівів у тому, що економічну кризу ми подолаємо. Але якщо у важкі дні втратимо інтелектуальний потенціал нації, її дух, то навряд чи зможемо піднятися до вершин цивілізованої держави.
Чи все ми знаємо про наше минуле? Чи всі історичні міфи, стереотипи й просто забобони подолано у свідомості українців? Питання, як бачимо, риторичні. У збірнику статей читач знайде багато цікавих імен та подивиться на відомі й маловідомі події з історії нашого під іншим кутом зору. Прямим свідченням тому, на наш погляд, є матеріали «Ваші мертві вибрали мене... Спадщина Голодомору: Україна як постгеноцидне суспільство» та «Свічка у вікні», підготовлені всесвітньо відомим істориком-дослідником Джемсом Мейсом, а також чимало ѓрунтовних розробок інших поважних учених. Автори не уникають гострих проблем, не приховують соціальних протиріч між різними верствами населення. Але, разом із тим, не прикрашають й не виправдовують практику жорстоких погромів, вчинених в окремих місцевостях українськими повстанцями, про що, зокрема, йде мова в публікації під промовистою назвою «Земля не увібрала в себе всю кров». Одне слово, це — корисна книжка, що має велике значення як для української історіографії, так і для осмислення української історії (з Україною пов’язано багато світлих і трагічних сторінок життя багатьох поколінь нашого народу). Вона стане в нагоді історикам, учителям, студентам-гуманітаріям, врешті усім, хто цікавиться минулим свого народу, хто не втратив смаку до культури в широкому розумінні цього слова. Книжка-прозріння, книжка-подарунок, книжка-несподіванка — усі ці визначення якнайкраще характеризують випуск двотомника знакових статей газети «День». Чому прозріння? — Бо сприйняття резонансних публікацій — це один із шляхів пошуків істини в минулому та сучасному житті нашого народу. Подарунок — бо формат і якість двотомного видання дозволяє дарувати його, наперед відчуваючи задоволення того, кому призначено подарунок. А несподіванка — бо чи багато людей знають, що мовиться в ній.
Поява цього інтелектуаломісткого українського продукту уможливилася завдяки позиції пані Лариси Івшиної. «Якесь відчуття захищеності з’являється від усвідомлення того, що у своєму українському світі ти не одинокий», — пише головний редактор «Дня» у передмові. Не треба напружуватися, аби побачити в цьому її людську душу, яка, за висловом Гюстава Флобера, завжди вимірюється розмірами своїх прагнень. В українській журналістиці та культурі є постаті, на тлі яких можна краще осягнути себе. Їх мало, але велич їхнього духу настільки велика, що за ставленням до них можна скласти уявлення не лише про суто журналістські справи, а й про нелегкі шляхи та парадокси українського націєтворення.
Саме до таких особистостей, на глибоке наше переконання, і належить шановна Лариса Олексіївна. Пам’ятаєте, російський педагог українського походження Костянтин Ушинський свого часу зазначив: «Тільки особистість може творити особистість». Хіба не з талановитих особистостей складається сьогодні редакційний колектив всеукраїнської газети «День»? Ми маємо вияскравити кращі здобутки редакції на ниві розвитку сучасного українського книгарства й надати їм статусу національної гордості.
Уже вкотре читаю матеріал «Список Анни» і запитую себе: «А що за всім цим? Чому вона саме так вчинила, а не інакше?». Перед нами — погляд на сучасний світ дорослих. Зрілий погляд 13-річної школярки, який виявляється у наявності твердого ѓрунту під ногами, ідеалів, принципів, мети й розуміння. Сьогодні вона — студентка Національного університету «Острозька академія»... І наводити такі приклади можна продовжувати.
Щоправда, не виключено, що «Екстракт 150» знайде й опонентів. Адже значна частина зібраних там статей має справу зі сферою науки, у якій місце незаперечних фактів займають переважно гіпотези та припущення, і це, як на мене, усвідомлюють видавці двотомника, що «не претендує на абсолютну істину». І ще — шкода, що деякі справді знакові публікації не увійшли до збірника. Але цю роботу, думаю, обов’язково буде продовжено, бо ж чи може її не бути? Наостанок мій прогноз, який можна більш-менш упевнено зробити щодо книжок із серії «Бібліотека газети «День» на 2010 рік, — варто очікувати нових редакційних книжкових проектів, що стануть окрасою української гуманітаристики.
