Найстарша в Східній Європі вища технічна школа — Національний університет «Львівська політехніка» — цього року відзначає своє 165-річчя. В цей знаменний для університету рік із його студентами та викладачами познайомився «День». Хоча заочно ми були знайомі давно. Як стверджують викладачі «Політехніки», наша газета для студентів є підручником. А особливо уважно «День» читають в Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків із діаспорою, що діє при університеті. Фактично за ініціативи директора інституту Ірини Ключковської й відбувся день «Дня» в «Політехніці».
«У нашій державі та за кордоном маємо викривлені, позбавлені правди погляди на справжню історію України», — з таких слів ректора Національного університету «Львівська політехніка» Юрія Бобала розпочалася книжкова конференція «Формування історичної пам’яті молоді» за участю головного редактора «Дня» Лариси Івшиної. В неперевершеній атмосфері актової зали відбулося представлення книжкового проекту газети «День», котрий якраз і покликаний «вирівняти» уявлення про українську історію. І молодь — основна цільова аудиторія. Тому не дивно, що розмова точилася навколо того, що для України історія значить значно більше, ніж для інших держав. Порозуміння з аудиторією в питаннях історичного минулого знайшлося відразу. І не дивно. За словами Ірини Ключковської, лекція Лариси Івшиної «вписалася в контекст виховної стратегії університету». Адже, незважаючи на те, що «Політехніка» —технічний ВНЗ, від самого заснування університету особлива увага тут приділяється гуманітарним дисциплінам. До речі, «День» уже має приклади такої комплексної освіти: згадати хоча б Дніпропетровський національний гірничий університет чи Київський політехнічний інститут. І кому, як не нашій редакції зрозуміле обурення викладачів та студентів «Політехніки» з приводу рішення Міносвіти про скорочення циклу гуманітарних дисциплін в технічних вузах. «Гуманітарна освіта в університетах України — це передумова націєвідродження. Адже ми формуємо не просто висококласних спеціалістів для всього світу, ми формуємо, в першу чергу, громадян для своєї країни», — сказала Лариса Івшина.
Тож понад двогодинна розмова на теми, що турбують львівську молодь, для нас була бажаною та очікуваною і залишила, безперечно, приємне враження. Говорили б і довше, але не дозволив насичений графік перебування у Львові. Крім «Бібліотеки», сюди «День» привіз і свою фотовиставку-2008 (яка, між іншим, сьогодні, 15 травня, завершує свою роботу, тому львів’янам, які ще її не побачили, радимо поспішати). На цьому, безперечно, співпраця газети «День» і «Львівської політехніки» тільки розпочинається. Бо проекти, які реалізує Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, свідчать: працюємо ми в одному напрямку.
«УКРАЇНА В ПЛАНЕТАРНОМУ МАСШТАБІ»
Ігор ДЕРЖКО, заступник голови Львівської облдержадміністрації:
— Україна може похвалитися багатьма тиражними виданнями. Але такого, як «День», що понад десятиліття твердо прямує лінією підтримки державного будівництва, ми не знайдемо. Потужна «Бібліотека «Дня» об’єднала прекрасні публікації, що роблять духовну платформу для нашого майбутнього. Я симпатизую газеті й зібрав багато публікацій від першого дня її виходу. Якби не послідовна ваша робота, то, можливо, тему Голодомору було б знову відсунуто на кілька років. Якби не ви, ми не мали б змоги побачити залаштункові справи нинішньої політики — вищого ешелону й низових рівнів. Ваші експерти оцінюють Україну в планетарному масштабі. «День» — найпослідовніше, найпатріотичніше сучасне видання. Дякую вам за подвижницьку працю.
«НА ЗНІМКАХ — СИМФОНІЯ ЕМОЦІЙ»
Василь ПИЛИП’ЮК, фотохудожник, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка:
— «День» — єдина в Україні газета, що проводить фотоконкурси. Я завжди кажу на зборах наших фотожурналістів: читайте газету, вчіться, як треба працювати, надсилайте свої роботи до редакції. Тішуся, що «День» став інформаційним спонсором першого міжнародного фотосалону «Світло і тінь«-2009. До нас надійшло три тисячі робіт із 43 країн світу. Я порівняв їх зі знімками фотовиставки «Дня» й відзначу: вони не поступаються якістю. А головне — в них ціла симфонія життєстверджуючих емоцій. Навіть у похилених постатях дідусів і бабусь — стільки гідності й самоповаги! Дуже важливо, щоби світ бачив саме таку Україну, — сповнену оптимізму, сили, енергії. «День» робить велику й потрібну справу.
ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ОПТИМІЗМ
Наталя ГУМНИЦЬКА, науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою:
— Бібліотека «Дня» — це надзвичайно цікавий задум головного редактора й колективу. Вона має глибинний зміст за різними напрямками, — історичним, культурним, економічним, соціальним. Праця газети з молоддю — правильна «фішка» — адже майбутнє нашої держави залежить від молоді. Читацька конференція, присвячена проблемі формування історичної пам’яті, — архіважлива. Бо гуманітарна сфера, на жаль, у нашій державі втрачена, не було системної гуманітарної політики. Наше суспільство ще не має самоідентифікації, самоорганізації, самоусвідомлення потужної європейської нації. Цю місію виконує газета «День» та її головний редактор. Після поїздок у Харків і Донецьк побачила, що ми, галичани, завинили перед Сходом. Мали б простягнути руку ще на зорі нашої незалежності. Наприклад, подбати про обмін студентами, викладачами. А газета цю справу — єднання суспільства — виконує на своїх сторінках. За це сердечно вклоняюсь. Зізнаюся, що телевізор вже понад два роки не дивлюся, бо від деяких телепередач починає битися серце. Навіщо псувати собі нервові клітини? Прикмета газети у тому, що вона сіє соціальний оптимізм. Тому багатьом кажу: читайте «День»...
«ТРЕБА ЩОСЬ РОБИТИ!»
Юрій БАЛАНЮК, заступник голови профкому студентів і аспірантів:
— Я читаю газету «День» та інші видання в інтернеті. Одразу можна прочитати й порівняти коментарі різних людей. Плюсом «Дня» є увага до молоді, виховання історичної пам’яті. Свого часу історію України ми вивчали поспіхом, в ідеологічних вимірах. Тепер постала інша проблема: як виховати шанобливе ставлення до минулого? Нещодавно був у Донецькій області. Там — нормальні люди. Та коли розмова торкалася історії чи політики, поставав бар’єр. Ми спілкувалися, дискутували. Після цього я інакше почав сприймати їх розуміння червоної зірки, а вони — Степана Бандеру. Зійшлися на тому, що нині нема за ким іти, — ні на Заході, ні на Сході. Бачимо довкола псевдоеліту. Тому дуже важливими є безпосередні контакти з ровесниками, наприклад, через Острозький клуб вільного інтелектуального спілкування молоді. На фотовиставці мені дуже сподобався знімок «Треба щось робити» — дідо з вилами. Справді, треба боротися за своє...
«Я ПРИСЛУХОВУЮСЯ ДО ДЖЕЙМСА МЕЙСА»
Наталя ПРОКІП, студентка Національного університету «Львівська політехніка»:
— Для мене книжкова конференція газети «День» була приємною несподіванкою. Бо я ще кілька місяців тому прочитала книжку «Джеймс Мейс: Ваші мертві вибрали мене...» і підготувала статтю про Голодомор на студентську наукову конференцію, яка відбудеться 14 травня. Мене дуже вразило те, що темою Голодомору зайнялася людина, яка мала в Америці, демократичній державі, цілком сприятливі умови для життя. Здавалося б, цю тему мають досліджувати лише українці. Цікаво для мене те, що, на відміну від багатьох дослідників, він писав і про наслідки Голодомору, які ми відчуваємо сьогодні в нашій економці, політиці, культурі, моралі. Джеймс Мейс писав про загальний суспільний страх і пророкував те, що маємо нині. Саме це я відзначила у своїй статті. Я живу в гуртожитку, й мої колежанки вже дуже багато знають від мене про Джеймса Мейса. Одногрупники також, бо щоразу беру книжку з собою на пари, читаю на перервах. Те, що почула на книжковій конференції газети «День», було співзвучне моїм думкам.
РУХАТИСЬ УПЕРЕД ЗІ ЗНАННЯМ НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ
Анатолій ІГНАТОВИЧ, президент Національного студентського союзу:
— Вперше з проектами газети «День» я познайомився в Острозі. Тоді, коли мене голова Братства спудеїв Острозької академії Алла Дубровик запросила на зустріч Острозького клубу, у мене було скептичне ставлення до цієї ідеї. Що можна почути нового? Насправді спілкування між студентами відбувається дуже часто і всюди. Та й з газетою «День» до того часу я був знайомий побіжно: читав тільки тоді, коли там писали щось по студентській проблематиці. Кількагодинна зустріч в Острозі змінила моє уявлення. Я навіть нотував думки Лариси Івшиної під час її виступу. Щоб не вчитися на своїх помилках, можна послухати лекції Лариси Івшиної — вона має досвід і, що найголовніше, знання новітньої історії. Відвідання «Політехніки», тим більше з фотовиставкою, — логічне продовження діяльності «Дня». А далі — будемо рухатись вперед разом.
«МИ ПОЧАЛИ З НУЛЯ»
Богдан ПОЛІЩУК, аспірант Національного університету «Львівська політехніка»:
— Після вибореної нарешті незалежності, на жаль, багато хто забув попередній досвід, а особливо про помилки, які робили історичні діячі. Ми почали не з їхнього досвіду, а фактично з нуля. Природно, почали повторювати ті самі помилки, наступати на ті ж самі граблі, на які українці як нація наступали не раз. Чи можливо цю ситуацію змінити зараз? Над цим ми думали під час зустрічі з «Днем». Над цим я продовжую думати...
«МОЛОДЬ САМА ОБИРАЄ ТРАЄКТОРІЮ РУХУ»
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»:
— День газети «День» у Львівській політехніці не був формальною акцією. Він співпадає з виховною стратегією в нашому університеті, яка базується на тезі: історія не починається з нас, якщо не знатимемо історію — не зможемо рухатися далі. В нашому університеті діє потужний філіал товариства «Просвіта», й усі заходи, що проводяться ним, знаходять підтримку в адміністрації вузу. Це, звичайно, позапрограмні речі, проте вони є важливими виховними моментами, які працюють на формування історичної пам’яті, в першу чергу, молоді. Тому я так вхопилася за цю ідею — провести у нас день формування історичної пам’яті. Презентація проектів «Дня» — велика подія для нашого університету, адже молодь чутливо переживає кризу довіри до державних, політичних інститутів, їй конче потрібні моральні авторитети. Добре, що газета вибрала для диспуту одну з найстаріших у Східній Європі технічних шкіл, яка приділяє багато уваги формуванню історичної пам’яті, іншим гуманітарним проектам. Цим зокрема займається наш інститут, тому ми охоче підтримали пропозицію газети провести конференцію і фотовиставку. На фасаді нашого університету — барельєфи Романа Шухевича, Степана Бандери. Ще 15 років тому ми говорили про Голодомор, про знакові для української історії постаті. У контексті цієї праці публікації газети «День» — велика допомога для нас, потужне джерело інформації. Ми знаємо, що молодь батогом на «планову» розмову не заженеш і не змусиш силоміць прочитати потрібну книгу. Вона сама обирає траєкторію руху. Отже, переповнена актова зала — найкраще свідчення непідробного інтересу. Довірливий діалог, спілкування для студентів дуже важливі. Одразу після конференції вони купували книги, оформляли передплату на газету.
З інших видань:
