Цього тижня головний редактор Лариса Івшина представила «Бібліотеку «День» в Дипломатичній академії України при Міністерстві закордонних справ України. З майбутніми дипломатами та їхніми наставниками «День» зустрівся вперше. Читацька конференція зібрала у ошатній залі понад сто учасників, що стало чудовою нагодою для особистого знайомства «Дня» зі слухачами та професорсько-викладацьким складом цієї академії. Хоча, зазначимо, більшість присутніх із нашою газетою знайома давно, щоправда, заочно. Екс-міністр закордонних справ, член Наглядової ради Дипломатичної академії Геннадій Удовенко зізнався, що, читаючи «День», він робить стільки вирізок, що від газети майже нічого не залишається. Так і виник архів зі шпальт газети — такий собі багатотомний «підручник» із новітньої історії України, який Геннадій Йосипович нещодавно передав до наукової бібліотеки академії.
На початку зустрічі ректор Борис Гуменюк, за ініціативи якого й відбулася читацька конференція, зазначив, що слухачі та викладачі-дипломати ще не мають досвіду проведення дискусій за участі «Дня», проте сподіваються, що відтепер такі обміни думками стануть доброю інтелектуальною традицією як для газети, так і для академії.
Дипломатична академія України, створена у 1995 році, працює з тими, хто вже здобув першу вищу освіту, готуючи їх до роботи в різних представництвах України за кордоном. Протягом свого існування Академія підготувала близько п’ятисот кваліфікованих дипломатів. За словами присутніх на зустрічі, для тих випускників, які працюють в різних країнах світу, наша газета, англомовний дайджест «The Day» є своєрідним вікном в Україну.
— Дуже важливо, коли в аеропорту іноземної країни на поличці газетного кіоску лежить українська газета англійською мовою, — наголосив екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко.
Започаткована співпраця «Дня» і Дипломатичної академії визрівала давно. Чому цей діалог здається нам важливим? Безперечно, щоб достойно представляти свою країну за кордоном, українці повинні передусім усвідомити (або ж переусвідомити) себе, свою історію і нарешті відчути свою генетичну приналежність до європейської «родини». Єдиний шлях до цього пролягає через нове прочитання історії. І вже немає потреби доводити, що книги із серії «Бібліотека газети «День» пропонують і обстоюють нове прочитання подій минулого — таке необхідне для смислового наповнення як внутрішньої, так і зовнішньої політики держави.
— Ми не зможемо пояснити себе світові, доки самі не зрозуміємо себе, — зазначила під час читацького круглого столу Лариса Івшина. Справжня конкуренція на світовій арені точиться не за нафту чи газ, а за місце країни в колективній пам’яті світу.
Справді, для дипломатів, яким доводиться працювати в іншій суспільно-політичній, культурно-соціальній і мовній атмосфері надважливим здається здатність адекватно «транслювати» за кордоном образ країни і її пріоритетних цінностей. Таким чином, дипломатичний сектор є одним із основних іміджеутворюючих факторів і для України. Саме тому Надзвичайний і Повноважний Посол України Юрій Щербак зазначив, що в Дипломатичній академії «День» знайшов свою «екологічну нішу». Для газети контакт із таким кваліфікованим середовищем, за словами головного редактора, — це передусім робота на якість змісту матеріалів.
— З певних причин, в тому числі через кризу вищої школи, дуже часто журналісти не можуть осягнути всю складність проблем, які здатні охопити і пояснити експерти. Тому ми дуже шануємо наше експертне співтовариство. Сьогоднішню зустріч ми розглядаємо як розширення Клубу експертів «Дня», — наголосила під час конференції Лариса Івшина.
До речі, наступна університетська зустріч «Дня» відбудеться 10 лютого у Палаці мистецтв Національного університету «Київський політехнічний інститут». Тоді головний редактор спілкуватиметься зі студентами та відкриє X ювілейну фотовиставку газети «День» у Політехнічному інституті.
Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний Посол України:
— Мені приємно бачити тут молодих людей, які працювали зі мною в різних посольствах. Сьогодні вони прийшли в Дипломатичну академію вчитися та вдосконалюватися. Саме тут, в Дипломатичній академії, газета «День» потрапила в свою «екологічну нішу», в свою атмосферу — туди, куди, в першу чергу, повинні бути спрямовані її матеріали. Інтенсивна та якісна міжнародна інформація «Дня» — чи не єдине джерело для дипломатів. Сьогодні Україна сидить на голодному інформаційному пайку, особливо це стосується висвітлення міжнародних подій українськими телеканалами. Чи багато ми знаємо про те, що відбувається в Польщі? В Азербайджані, скажімо, зараз ідуть дуже цікаві процеси, азербайджанці себе не надто комфортно почувають після російсько-грузинської війни. А що відбувається в Казахстані, ви знаєте? Казахи, виявляється, «замкнуті» — вони не можуть вільно продати нафту чи газ. Ми не привчені до таких роздумів через примітивний рівень української журналістики.
Якщо дипломати в силу специфіки своєї професії не завжди можуть сказати правду про міжнародні процеси, то люди, які вже не належать до державної служби (а таких багато працює в Дипломатичній академії) можуть розповісти читачам багато цікавого й корисного. А це потрібно. Закінчується період «після холодної війни» (думаю, його колись назвуть світлим і щасливим), починається новий етап розвитку світу. Сьогодні про місце України в цьому новому світоустрої повинне думати все українське суспільство. Від єдності дуже багато залежить.
Дипломатична академія — це величезний «мислячий масив» професіоналів, які на шпальтах газети «День» можуть розвивати ці теми.
Ярослав ПОЗНЯК, слухач першого року навчання Дипломатичної академії України:
— Насамперед, головну роль у підвищенні конкурентоспроможності країни, нації чи народу відіграє інтелект. Якщо він високий, тоді й політичне та економічне життя країни буде конкурентним в умовах світової політики та світової спільноти. Тому Україні як державі треба регулярно підвищувати й не втрачати той рівень, що ми маємо, причому необхідно це робити за допомогою молоді, людей, які реально будують цю державу, які зацікавлені в тому, щоб ця держава була конкурентною в світовій спільноті. Газета «День» завжди мала прогресивні позиції, одним з прогресивних кроків є створення бібліотеки газети. Вона аналізує минуле на своїх шпальтах, щоб нам не робити помилок у сучасності та майбутньому. Вона відображає позиції сьогодення, і важливо, щоб вона залишала майбутнім поколінням свої шедеври.
Роман БОКАЧ, слухач Дипломатичної академії України:
— Україна має дуже багато можливостей, щоб привернути увагу до її величезних можливостей. Але нашим політикам необхідно вчитися використовувати ці можливості, використовувати так, щоб у майбутньому не було соромно перед дітьми та онуками за свої вчинки.
Не думаю, що сьогодні достатньо сил та уваги приділяється популяризації України за кордоном, і це не є таємницею за сімома печатками. Не треба видавати бажане за дійсне: Україна небагато досягла за роки незалежності, її результати могли б бути набагато вищими. Якраз газеті «День» робить велику честь її значний вклад у популяризацію України на світовій арені. Публікації видання справляють велике враження, мають реальний вплив на людей.
Наталя ПАХОМОВА, викладач кафедри консульської та дипломатичної служби Дипломатичної академії України:
— Такі зустрічі надзвичайно корисні не тільки для молоді, а й для викладачів. Коли викладаєшся під час лекцій «на всі 100», а потім бачиш хоча б маленькі зрушення в розумінні молоді викладеного, це надихає. «День» же цілеспрямовано працює з молоддю й маленькими кроками формує наш молодий потенціал. Це заслуга всього колективу газети, й особливо головного редактора.
Що ж стосується теми, якої ми сьогодні торкнулися, — конкурентоспроможності України в світі, то важливо пам’ятати: конкурентоспроможність різнопланова. І економічна, й історична, й соціальна, й психологічна. Проте всі ці категорії пов’язані між собою. Якщо країна економічно сильна, вона й психологічно підтримувана своїм населенням. Ось і виходить замкнене коло: ми не можемо вирватись зі своєї економічної недолугості, не маючи конкретних соціальних стандартів. В першу чергу, моральних. Ми не повинні поводити себе так, як поводимо сьогодні, — ні суспільство, ні політики. Тільки-но починаються зрушення в економіці, — наші морально-етичні погляди, які допускають розкрадання й корупцію, гальмують економічний розвиток. Наші проблеми потрібно розв’язувати в комплексі.
Всі надії покладаються на молодь. А звідки візьметься ця «рятівна молодь», якщо вона в цьому замкненому колі виховується? Її треба формувати — так, як це робить «День». Але й цього замало. Треба, щоб якомога більше організацій, структур до цього доклали зусилля.
Анна СЕРВАТИНСЬКА, слухачка першого курсу Дипломатичної академії України:
— Сьогодні я почула підтвердження своїх думок про те, що конкурентоспроможність України насправді залежить від людей. Не обов’язково економіка чи політика визначають місце держави на світовій арені. Конкурентоспроможність на рівні людини, на рівні культури, духовності — ось ключ до світового визнання. Коли Україну знатимуть по всьому світу, знатимуть, де вона знаходиться, що вона собою являє, тільки тоді можна буде говорити про розвиток у всіх галузях, про партнерство, про співпрацю, але головне — бути відомими, знаними.
Iрина ЗАКРЕВСЬКА, слухачка першого курсу Дипломатичної академії України:
— Моя думка може здатися контраверсійною, але я вважаю, що був дуже хороший час для написання стратегії розвитку української держави, але він, на жаль, втрачений і народ займається тим, що обговорює вторинні питання. Первинні питання стосуються того, що могло б зробити Україну ні від кого не залежною державою. Не просто незалежною в межах свого статусу, а справді незалежною на одному рівні з Швейцарією, Норвегією тощо. Так, у цих країн є проблеми, але до них дослухаються, їхній голос має вагу. У нас наразі іде бійка за тимчасовий результат. Зараз потрібно думати на перспективу і рухатися в її межах.
Олег КЛОЧАК, слухач другого курсу Дипломатичної академії України:
— Я глибоко переконаний, що Україна має значиме місце в глобальному світі. Нам якомога швидше потрібно відійти від стереотипу власної меншовартості. Тому що насправді ми маємо відповідний «грунт» і колосальні потужності. Я маю на увазі як матеріальні багатства країни — корисні копалини, вихід до моря, туристичні рекреаційні можливості, так і те, що ми — нація зі своєю грандіозною історією. Попри процес глобалізації, кожна нація завжди проявлятиме свої автентичні особливості. Нам є що показати. От тільки маємо невиконане домашнє завдання — розібратися, хто ми є. Ми повинні згуртуватися, відійти від політичних амбіцій, цієї, як кажуть, політичної «помийниці» й прямувати до того, аби жити гідно.
Iван МАЙДАН, доцент кафедри дипломатичної консульської служби, Надзвичайний і Повноважний Посол, колишній посол України в Iсламській Республіці Iран:
— Дипломатична справа в Україні наштовхується на багато гальм. Спершу вона розвивалася дуже обнадійливо. Можна навіть сказати, що зовнішня політика випереджала внутрішню. На жаль, ці гальма (а це, передусім, стан влади) негативно позначається на зовнішній політиці, на іміджі України. Є також проблема застарілого законодавства. Дипломати не можуть працювати вільно — ось найбільша проблема. А між іншим український дипломат — це державний службовець, який має спеціальний фах, який є патріотом, фахівцем, що знає дві-три іноземні мови. Тільки тоді ми маємо право допускати його до міжнародного співробітництва. До речі, більшість керівників наших дипломатичних представництв (тобто посли, радники) не володіють мовою країни перебування. Це означає, що вони навіть не можуть читати місцеву пресу, спілкуватися з людьми без посередництва перекладача. Це величезний недолік.
Олександр ПОЛТАРАЦЬКИЙ, доцент кафедри європейської та євроатлантичної політики Дипломатичної академії України:
Насамперед, хочу сказати, що газета «День» була зі мною все моє свідоме життя. Не покривлю душею, коли скажу, що п’яту частину власної кандидатської дисертації складали посилання на газету «День».
Тепер про теми сьогоднішньої зустрічі. Відколи й до яких пір Україна будуватиме усталену систему гарантування національної безпеки, доки ми будемо відчувати себе захищеними у військовому чи невійськовому сенсі, доти й існуватиме українська державність.
Якщо ми будемо будувати власну сильну, забезпечену ресурсами й захищену українську націю, — ми станемо конкурентоспроможними. На превеликий жаль, як патріот України я маю констатувати, що нам до цього ще дуже й дуже далеко. Існує проблема влади, але це також і проблема людей, які цю владу обирають.
