Є два шляхи виходу мистецтва в люди. Перший — коли мистецтво звертається до народу. Церква, влада, культурні діячі та меценати роблять його відкритим для людей, улаштувавши концерт, виставу, експозицію тощо. Це зокрема історія класичної музики, що зійшла до нас з хорів (просторів над входом у приміщення) храмів, з часом спускаючись усе нижче і нижче… Аж поки не дісталась зовсім неочікуваного прихистку.
Однак є і другий спосіб. Він полягає у тому, що народ сам звертається до мистецтва. І якщо перший відповідає на питання, як класична музика стала вершиною культури («ефект Моцарта» доводять ніхто інші, як науковці), то саме другий розкриває, чому. Так, народ захопився «карнавальною культурою», театром і найближче до сучасності — фотографією. Вона виникла в достатньо технологічному світі, щоб за декілька років стати інклюзивним мистецтвом. Якщо сьогодні й існує культура, яка відмовляється від фотографії, то ми знижуємо рейтинг такої культури, поставивши їй dislike.
Натомість з категорією «до вподоби» у нас дуже гарні стосунки. У 2017-му людство має справу з 1,2 трлн нових світлин, а техніка селфі викладається навіть в університетах. За таких умов постає питання цінності та унікальності фотографії. Тож я збираюсь розказати вам, як ці якості зберігаються за рахунок другого способу поширення мистецтва.
Я пам’ятаю, як у 2015-му відвідала виставку німецького майстра Арно ФІШЕРА в Одесі. Треба сказати, це місто завжди відзначалось багатством та естетичністю культури, тож виставка Фішера була лише однією із тисяч. Проте саме з неї почалась моя любов до фотографії. Пізніше за принципом краси знімків я навіть обиратиму друзів. Сьогодні я щиро цьому радію, адже ставши фотографами, вони залучають до мистецтва цілі громади.
Наприклад, 27-29 серпня моя подруга Стефанія АМАМДЖЯН влаштувала в Одесі вже другий фотокрос. Він зібрав 80 людей. Його мета полягає в тому, щоб найрізноманітніші команди, серед яких взагалі може бути нуль професійних фотографів, за 6 годин зробили декілька тематичних кадрів. Наприклад, минулого року темою була музика, тож завданням було відобразити сюжети «Народжений бігти», «Знайомтесь —Beatles», «Молодше, ніж учора» та інші. Цьогоріч журі обрало космос і «Нульову гравітацію», «Часовий стрибок», «Горизонт подій» тощо.
«У ФОТОГРАФІЇ ГОЛОВНЕ — ВІДСІКАТИ ОЧЕВИДНІ РЕЧІ»
«Ми хотіли вирвати учасників із буденності. Під час фотокросу ти біжиш, їдеш і йдеш, вбачаючи в усьому реквізити. — говорить організаторка. — Компанію може скласти друг, мама, сусід і навіть незнайомець. Тож це просто чудовий відпочинок на вихідні».
Окрім того, фотокрос спонукає мислити нестандартно. «У фотографії головне — відсікати очевидні речі», — каже Стефанія. Власне, оригінальність кадру і є критерієм, за яким разом із якістю та втіленням думки судді виставляли оцінки. Саму ж колегію представляли вісім суддів, серед яких Андрій БОРОВСЬКИЙ, Анастасія ІВІНСЬКА, Інга ГАЗЕЛЯН та Оксана КАНІВЕЦЬ. Вони відзначили, що цьогорічні фото якісніші за минулі. Незмінним правилом фотокросу лишається заборона на застосування постобробки знімків. Це означає, що все, що ви тут бачите, — плід живої креативності та майстерності.
«Зі швидкістю світла», автори фото переможці фотокросу — Максим ФІНОГЕЄВ та Юрій ВАСИЛЬЄВ
«Горизонт подій» також від Максима ФІНОГЕЄВА та Юрія ВАСИЛЬЄВА
А це «Горизонт подій» від бронзового призера — команди «Светосила» у складі Олени ЛАСУНОВОЇ, Світлани СОКУР та Дмитра ДЯЧЕНКА
«Часовий стрибок» у виконанні команди «Лайки твоейбывшей» (Марія ВАРНА та Микита ЛАГУТІН)
Ця команда, до речі, у 2016-му перемогла з такими роботами:
«Молодше, ніж учора»
«Народжений бігти»
Серед минулорічних сюжетів «Народжений бігти» іронічна світлина команди «YoungFolks» (Віталій ОДОБЕСКУ, Аніта ЗЕЛЕНЦОВА та Христина ЗАМОРКОВА)
Вулична та громадська фотографія створює той неперевершений шарм Одеси, що відомий за кордоном як постійна прихильність мистецтву.
