Учора ввечері в Єревані і Гюмрі відбулися масові мітинги, учасники яких висловили обурення з приводу розстрілу російським військовослужбовцям вірменської родини. Люди вигукували: «Або Вірменський суд, або геть із Вірменії», «Тут вам не рівнина - тут клімат інший», «Зате Крим ваш? Вірменський няшмяш вже не той», «Закон вище імперських амбіцій», «Нам не потрібні такі скріпи. Ваша «духовність» вбиває наших дітей». Біля російського консульства в Єревані люди намагалися спалити прапор РФ. Демонстранти вимагали від вірменської влади домогтися від Росії передачі Валерія Пермякова правоохоронним органам країни для здійснення над ним справедливого суду.
В результаті зіткнень мітингувальників і поліції постраждали 14 людей, понад 10 осіб були затримані. «День» звернувся до вірменським експертів з проханням розповісти, до яких наслідків можуть призвести ці протести і чи вплинуть на відносини між Росією і Вірменією?
«ЛЮДИ ШОКОВАНІ»
Еміль ДАНІЕЛЯН, журналіст, аналітик, Єреван:
- Навряд чи ці протести матимуть якийсь значний вплив на відносини між двома урядами або збройними силами наших країн. Але, звичайно, осад залишиться і ще багато залежить від того, як будуть розвиватися події в розслідуванні цього злочину, адже там ще досить багато нез’ясованих питань: в якому суді слухатиметься справа, хто буде висувати звинувачення, тут досить-таки багато невизначеностей.
Не можна сказати, що це накопичувалося і вибухнуло, просто цей злочин був настільки шокуючим. І ніякого виразного пояснення від влади в перший день не було. Це просто збурило місцеву громадськість. І передовсім я маю на увазі населення Гюмрі, другого за чисельністю міста у Вірменії.
Звичайно, ж люди шоковані. Великі протести були тільки в Гюмрі. У Єревані вони були досить-таки незначними. Вчора біля посольства Росії в Єревані мітингували близько ста активістів. Можливо, після вчорашніх подій число протестуючих в Єревані зросте. Поки говорити про це передчасно і епіцентр цієї напруженої ситуації залишається в Гюмрі.
Що стосується можливого виведення російської військової бази. Це виключено. Присутність російської військової бази у Вірменії підтримується не тільки нинішньою владою, а й більшістю основних політичних сил, і на це є ряд геополітичних причин і передовсім – нерозв’язане питання в Нагірному Карабасі і відносини Вірменії з Туреччиною.
«В ЦІЛОМУ СОЦІАЛЬНА СИТУАЦІЯ НАПРУЖЕНА»
Давид ПЕТРОСЯН, агентство «Ноян тапан», Єреван:
- Я думаю, що поступово ситуація стабілізується тому, що вимоги демонстрантів виходять за межі правової угоди про статус російської військової бази на території Вірменії. Думаю, що це не вплине на відносини між Вірменією та Росією. Цей інцидент буде поступово і поетапно врегульовано, і ситуація пом'якшиться.
Такі події мають неприємний осад, і різні верстви населення сприймають їх по-різному, але я не думаю, що це в підсумку призведе до погіршення вірмено-російських відносин або до того, що Вірменія відмовиться від співпраці з Росією в економічній, військовій, політичній та інших галузях.
Навряд чи ці протести можуть призвести до зміни влади. Таких політичних вимог люди, які брали участь у цих акціях, не висували. Парламентські партії зробили відповідні заяви з вимогою проведення об'єктивного і прозорого розслідування та співпраці з російськими правоохоронними органами. В цій угоді є четверта стаття, згідно з якою все, що відбувається на території республіки Вірменія, розслідується і підсудне вірменським правоохоронним органам. Але є й п'ята стаття, де вказані винятки, і цей епізод під них підпадає, оскільки спочатку було скоєно воєнній злочин. Тому посилання в ЗМІ йшли на четверту статтю, а про п'яту знали тільки досвідчені юристи. Тому вимога передати Валерія Пермякова в руки вірменських правоохоронних органів була від початку неадекватною.
Слідство буде спільним. Російська сторона розслідує свою частину, вірменська - свою, пов'язану в цьому випадку з вбивством і спробою порушення кордону. Я припускаю, що суд буде російським, але, швидше за все, він буде відбуватися на території бази. Військовий трибунал приїде з Росії і судити його будуть, швидше за все, в Гюмрі. Цілком можливо, що із зали суду буде організована трансляція або будуть присутні журналісти місцевих ЗМІ.
В цілому соціальна ситуація напружена. Зазвичай це пов'язують із діями влади або системою управління. Переспрямувати її в інше русло дуже зручно, щоб тим самим зняти політичний тиск. Тому політичні партії дистанціювалися, і я думаю, що саме тому політичних наслідків не буде.
ГОЛОС ІЗ FACEBOOK
Бачо КОРЧІЛАВА, дипломат, блогер:
- Історія з російським військовим, що відбулася у Вірменії, ще раз показує, чого варте «братство Росії». Адже такий злочин не випадковість, це скоріше закономірний результат того, як ставляться росіяни всередині свого суспільства до інших людей. Ви ж всі не раз чули, як вони люблять називати кавказців - чорножопими, європейців - геями, євреїв - жидами, українців - укропами, середньоазіатів - чурками. Загалом, всі для них, хто не росіянин, - це люди другого сорту. Ось цей підхід і починає мати свої прояви у такій собі «пермяковщині».
Тому я й кажу, що цей факт сам по собі не випадковість, це прояв тієї ненависті, яку десятиліттями зрощували у «пермякових» і їм подібних російські політичні лідери.
Місто Гюмрі - саме по собі невелике місто, недалеко від кордону з Грузією, тисяч 130 населення. Вірмени народ дуже гостинний, а жителі Гюмрі (місто раніше називалося Ленінакан) після пережитого ними у 80-их роках страшного землетрусу з радістю приймають будь-якого гостя. Вони добре пам'ятають, як тоді всі допомагали їм. І особисто я не вірю, що дезертира міг хтось образити. А небажання російської влади видавати солдата Пермякова владі Вірменії лише ще більше підкреслює ту політику ненависті до всіх «не росіян», про яку я сказав. Але вони повинні розуміти там, у Кремлі, що Кавказ складний, але єдиний організм, і саме цей факт може стати точкою відліку повного провалу російської політики на Південному Кавказі. Адже Росію вже давно не сприймають ні в Грузії, ні в Азербайджані. Вірменія залишався єдиним союзником Росії на Південному Кавказі. Але партнерство може бути знищено солдатом Пермяковим і небажанням російської влади проводити політику поваги на Південному Кавказі.
Дивно якось виглядає бажання Кремля нажити якомога більше ворогів, щоб навколо тебе були якщо не вороги, то точно не друзі. Але така суть російської політики...
