Новорічна анкета «День»-2021
1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му "Дню" виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?
Наталія БЛАГОВІРНА, проректор з навчально-виховної роботи та комунікації Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціальних комунікацій:
1. 2021-й рік – це передусім ювілейний, 150-й рік Лесі Українки, тому для мене він закарбується в пам’яті як рік Лесі, а також рік, коли побачило світ повне нецензуроване академічне зібрання творів Лесі Українки у 14 томах, підготовлене ВНУ імені Лесі Українки. Це видання, яке посіло 15 позицію в конкурсі «ТОП–30 книжок нашої Незалежності» та найкраще українське видання 2021 року в номінації «Художня література», за версією Українського ПЕН-клубу. Багато поїздок, презентацій, розмов, конференцій – більшість із яких – навколо знакового імені, як для нашого університету, так і для кожного з нас.
2. Героєм для мене є кожен, хто, можливо, непомітно, але відповідально і наполегливо щодня робить свою справу. Історії саме таких людей підтримують у моменти втоми і спонукають діяти. У контексті попереднього питання: героями для мене є Лесині люди. Кожен, хто творить власний неповторний простір, зрештою, творить історію – як продовження справи Лесі Українки. Кожен, хто ставить високу планку і досягає її, не зупиняється на вже зробленому та відкриває нові горизонти. Кожен, хто свідомий не лише своїх прав, а й своєї відповідальності. Звісно ж, героями для мене є військові, які боронять незалежність і соборність України на передовій.
Антигерой – це не конкретна людина, радше збірний образ. Ворог України – це для мене антигерой. Байдужа людина, якій ліньки вдосконалювати навіть себе – це для мене антигерой. Тобто ті, що несуть зло, агресію, неконструктивну критику, байдужість – власне, типові антигерої і, мабуть, не лише для мене. Тішить, що пострадянська сконцентрованість на власних інтересах відходить у минуле.
3. «День» – це видання для тих, хто прагне розвиватися, орієнтуватися в усіх сферах нашого сьогодення, мислить незалежно. Ви виконуєте ще одну важливу місію – просвітницьку. Цікавим проєктом є «Україна Incognita». Не лише актуальним, а й злободенним є проєкт віртуальних екскурсій музеями України. І звісно, «День» виконує ще одну надважливу функцію – це творення якісної журналістики, подання збалансованих новин, усвідомлена та відповідальна редакційна політика. Не уявляю собі газету «День» без фотовиставок, які ми радо приймаємо і в нашому Університеті.
Автори ж цікаві кожен по-своєму. Та особливо хочу відзначити нашу Анну Данильчук – як цікаву авторку, адже вона – і викладачка ВНУ імені Лесі Українки. Лесині люди всесторонні.
4. Родина, друзі. В останні дні 2020 від ускладнень, завданих ковідом, померла моя мама. Минулий 2021 рік – це ще й прийняття того, що обійняти її зможу тепер лише в думках, тож підтримка найближчих була дуже цінною.
Мій чоловік – мій захист і моя можливість БУТИ вповні. Бо щоб бути активною, щоб діяти і розвиватись, потрібно мати впевненість, що можеш собі це дозволити.
Молоді люди, які вийшли із середовища нашого університету, а зараз активно показують готовність лідерства ідей творити новий простір регіону, країни, шукають нових можливостей і тепер уже вони дають нам домашні завдання. Бути поруч, синхронно мислити з ними, – не лише цінно, а й надихаюче.
5. Мабуть, те, що прекрасне – поруч. І дуже важливо, аби були живі-здорові рідні та близькі… звичайні, здавалося б, істини, але в них і є щастя кожного з нас. Надзвичайно важливо зберегти в собі здатність не боятись випробувань, бо з ними стаємо сильнішими. Прикладом для мене стала Лариса Новосад. Пані Лариса разом із Оленою Мельник є співзасновницею першої «сонячної» кав’ярні в Луцьку, де працюють хлопці із синдромом Дауна, зокрема і її син Валентин. Вона є активною діячкою громадської організації, яка немов легкий подих вітру, робить кожного з нас відкритішим до інклюзії. Вона є чудовою невтомною мамою трьох дітей, яка щодня непомітно змінює країну для свого старшого сина і одночасно відкрита для двох молодших дітей, фактично подаючи, без перебільшення, героїчний приклад інклюзивної родини. Але найбільш мотивуючим насправді є не те, що робить пані Лариса разом з іншими невтомними мамами. Найбільш захоплює її відкритий, щирий погляд, її надзвичайна чутливість на найменшу співдію людини, яка допомагає їй робити Україну інклюзивною. Її невтомність захоплює.
6. Для мене «День» – це українське видання, яке варто ставити у приклад. Яке є зразком якісної журналістики. Яке не прилаштовується під запит аудиторії, а усвідомлено формує запит аудиторії. Це інтелектуальне, знову ж таки просвітницьке видання. Аби тримати руку на пульсі подій України та світу – варто читати «День» щодень.
