Із «Днем» у відомого на Вінниччині господарника, керівника агрофірми «Ольгопіль» Павла Каленича склалися багаторічні стосунки. Познайомив його з газетою колишній фотокореспондент видання Борис Корпусенко, який родом із тих країв, де живе і працює аграрій. У 2007 році він запросив фотовиставку «Дня» приїхати в село Ольгопіль. Відтоді багато місцевих жителів стали постійними читачами газети, а Павло Каленич — надійним партнером багатьох проєктів газети. З року в рік він не пропускає відкриття фотовиставки видання у Києві і особисто вручає головний приз переможцю фотоконкурсу. Крім того, купує книги для шкіл з «Бібліотеки «Дня» і передплачує газету для себе і колективу. Зізнається, що таким чином відчуває свою причетність до побудови України, над якою багато років невтомно працює колектив видання на чолі з ентузіасткою неймовірної сили і наполегливості Ларисою Івшиною.
— З «Днем» я познайомився за цікавих обставин. Якось на одному зі свят відомий у наших краях фотограф Олег Нич сфотографував нашу світлицю, де на возі сиділи і грали музиканти. Світлину він надіслав на фотоконкурс «Дня», підписавши її так: «Оркестр підводного флоту». І знаково, що Олег отримав приз за це фото від Євгена Кириловича Марчука. На той час у газеті працював наш земляк Борис Корпусенко. Він приїхав і розповів про фотоконкурс і цей випадок, коли світлина з ольгопільськими музиканти виграла приз. Тоді вирішили, що така фотовиставка має бути і в Ольгополі і наші люди повинні знати, що наших музикантів показують у столиці.
Уперше фотовиставка приїхала у наше село 2007 року — це була подія з подій. Тоді ми вперше зустрілися з Ларисою Олексіївною. Згадую, як вийшла публікація із моїм (тепер вже крилатим) висловом «...глибинка — поняття не територіальне, а ментальне», кореспонденти влучно вихопили цю фразу з розмови. З того часу наше господарство і я особисто постійно підтримуємо проєкти газети, фотовиставка п’ять разів була презентована у сусідньому Чечельнику і, у нас, в Ольгополі. Мабуть, це єдине село в Україні, яке приймало таку масштабну фотовиставку — галерею на колесах, де майстри знімків вдало підмічають і звертають нашу увагу на проблемні питання сьогодення. Також агрофірма «Ольгопіль» та її структурні підрозділи купують книжки «Дня» для шкіл та бібліотек нашого краю, бо це розумні інвестиції і українські села їх потребують.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Взагалі, знаєте, бути співпричетним до добрих справ, до побудови країни — це важливо. На вагу золота розмови з Ларисою Олексіївною і нині вже, на жаль, покійним Євгеном Кириловичем. Він уперше приїхав в Ольгопіль у 2009 році — з ночівлею. Був здивований, що ми в Ольгополі спорудили штучний острів посеред ставка і назвали його «Тузла — 2». Саме на острові він і любив зупинятися. Називав його «територією без масок», бо там і справді панує особлива атмосфера умиротворення: навіть на душі «зморшки» розправляються. Я був щасливий приймати таких гостей, бо кожна розмова з Ларисою Олексіївною чи Євгеном Кириловичем — це можливість відчути себе в колі однодумців, україноцентричних людей, які бачать горизонт і те, що за ним, дивляться в майбутнє України.
— «Дню» 25 років. Як можна охарактеризувати це явище на тлі 30-річчя відновлення незалежності?
— Сьогодні газета «День» — це джерело серйозної інформації, яке зібрало філософів, економістів, реформаторів, котрих цікаво почути, щоб самовизначитися. У ній розкривають різні теми: політики, економіки, культури і відчувається той національний український дух, якого так бракує нині. Унікальна риса газети в тому, що попри різні ситуації «День» дає надію — надію на те, що Україна, яку Лариса Івшина називає «Британією слов’янського світу», вистоїть, зуміє повернутися на орбіту європейських держав і відновити історичну справедливість.
— Якщо говорити про «День» в українській журналістиці, який він?
— «День» — це стабільність. Багато газет відкривалося і йшло в небуття. Зараз це гарний зразок виваженої журналістики з обґрунтованою позицією. Газета має чітку дорожню карту, не прогинається під різні політичні сили і ситуації. Унікальність «Дня» у відсутності замовних статей. Газета подає реальний стан речей, без прикрас і водночас нав’язування — прочитай і зроби свій висновок. Думай, аналізуй. Так, це видання не для ледачих, але я за це його і люблю.
— А для вас особисто що означає «День»?
— За кожною газетою стоять люди, у «Дні» вони особливі, бо заряджають усю країну на стійке майбутнє. Моє знайомство з Ларисою Олексіївною і Євгеном Кириловичем було знаковим. Я, чесно кажучи, до 2007 року не виписував столичні газети, бо вони часто не помічають того, що відбувається на місцях. «День» — інший! Якось Лариса Івшина сказала, що «вода закипає з країв» і важливо звертати увагу на те, що робиться у громадах, бо саме вони формують країну. Так і є! У цій газеті можна знайти все — світ, Україна й українське село. Прочитавши її, ти відчуваєш себе в курсі подій, які відбуваються. Особливо актуальні для мне паралелі про історичне минуле і сьогодення, які змушують задуматися про відносини з партнерами, сусідами, зокрема України і Росії, що дозволяє розставити багато крапок над «і».
Я вдячний «Дню» за те, що за 14 років нашої фантастичної дружби газета не випускає з порядку денного розвиток нашого підприємства, підтримує і помічає ті перетворення, які ми робимо в громаді. Тому з нагоди ювілею — 25-річчя — дякую за підтримку, я її відчуваю, за просвітництво, за віру і неймовірну наполегливість «лупати сю скалу». Як аграрій скажу, нехай усе посіяне з вірою, надією і любов’ю, завжди сходить і повертається новими здобутками. Гарних «розумних» врожаїв і вдячних читачів.