На Заході явище корпоративної соціальної відповідальності є досить звичним. Компанії прагнуть бути соціально активними та відповідальними. Тобто цілісно мати хороші показники в питаннях корпоративного управління, охорони праці, трудових відносин, прав людини, чесних операційних практик, турботи про довкілля, роботи з зацікавленими сторонами, з якими взаємодіє компанія: співпрацівниками, партнерами, споживачами, державними органами, акціонерами. Суспільство на Заході зі свого боку добре усвідомлює та трактує цю відповідальність, демонструє бізнесу свій запит наслідувати ці стандарти, стимулює компанії впроваджувати соціально важливі проєкти. Натомість в Україні ще багато роботи в цьому напрямі. Зокрема, часто трапляється помилкове сприйняття корпоративної соціальної відповідальності, несистемність у практиках КСВ, дотримання компаніями стандартів КСВ лише в певних пунктах та ігнорування інших.
Про соціальну корпоративну відповідальність в Україні, наявні тенденції та вектор розвитку сфери «День» говорив із головою правління Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності», експерткою зі сталого розвитку Мариною САПРИКІНОЮ.
«КСВ УЖЕ РІДШЕ ОТОТОЖНЮЮТЬ ІЗ БЛАГОДІЙНІСТЮ»
— Ви тривалий час досліджуєте питання корпоративної соціальної відповідальності в Україні. Як у нашій країні сприймають КСВ і якою є обізнаність про це?
— Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» займається темою розвитку корпоративної соціальної відповідальності вже десять років. І зараз можу сказати, що поняття КСВ стає дедалі зрозумілішим для суспільства. Певні стереотипи починають менше проявлятися, і, наприклад, КСВ уже рідше ототожнюють із благодійністю.
Відразу уточнімо, в чому різниця між КСВ та благодійністю. КСВ — це відповідальність компаній за свій вплив на суспільство. Вплив проявляється в аспектах, пов’язаних із бізнесом компанії. І тому вона розробляє програми і проєкти, спрямовані на мінімізацію негативного впливу та поширення позитивного, обов’язково з залученням співпрацівників. Ці програми і проєкти лягають у основу КСВ-стратегії компанії, яка є невід’ємною частиною бізнес-стратегії. Наприклад, коли компанія має заводи, то вона впливає на: своїх співпрацівників, місцеву громаду, довкілля, регіон присутності загалом, партнерів та постачальників. Тобто її відносини з цими людьми-стейкхолдерами впливають на бізнес. І тому для компанії важливо покращувати ці відносини, робити більше, ніж вона має за законом — і це про КСВ. Благодійність може бути лише маленькою частиною у відносинах з громадою, коли компанія надає благодійну допомогу.
Щодо ключових практик, то якщо подивитись у ретроспективі — раніше компанії зазвичай говорили про взаємини з працівниками, а зараз більше приділяють увагу довкіллю, і люди сприймають КСВ як екологічні практики. Бо є запит від суспільства на екосвідомість.
Нашою місією є поширення правильного розуміння корпоративної соціальної відповідальності. І тому наші активності — публікації, книжки, кейси — про це. З метою просвіти з питань КСВ ми видали підручник, нещодавно спільно з партнерами записали відеокурс та запустили платформу для навчання сталого розвитку Impactorium. Хотілось би, щоб, наприклад, представники молоді, активісти, які подивляться курс, згодом закликали компанії бути соціально відповідальними або, щоб менеджери КСВ більш ефективно розробляли програми.
— Цікаво, що екотему суспільство підхопило і вона актуалізована. А як робити, щоб інші складові КСВ були на порядку денному?
— Медіа точно може допомогти, як і держава. Наприклад, у ЄС кожна країна має свій національний план з корпоративної соціальної відповідальності. Нещодавно такий план розробила і Болгарія. Тому хотіла би закликати наш новий уряд прийняти вже Національний план з КСВ, що був розроблений але так і не ухвалений. Це потрібно для того, щоб усе ж таки в Україні було єдине розуміння КСВ, і бізнес, а також урядові структури, могли на нього покликатись. А також Національний план показав би, куди рухатись державі та які пріоритети будуть за кілька років.
«24% КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ ВЖЕ МАЮТЬ ЗАКЛАДЕНИЙ БЮДЖЕТ НА ПРОЄКТИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»
— До Центру компанії звертаються за рекомендаціями щодо КСВ?
— Компанії звертаються, і ми допомагаємо. На сьогодні ми працюємо з 40 компаніями України. Це — великі міжнародні та українські компанії. Однак в Україні чимало підприємств, які вважають, що знають, як впроваджувати КСВ, тому пробують робити щось самостійно, але наступають на граблі. Наприклад, роблять КСВ-проєкт, орієнтуючись на закриття якихось короткотермінових репутаційних ризиків. У нас був випадок, коли до нас звернулася компанія, яка захотіла працювати з Центром у той момент, коли її звинуватили в нечесній поведінці на ринку.
У наших консультаціях ми завжди наголошуємо на стратегічності розвитку КСВ. У це поняття входить не лише план розвитку, а й відповідальність за впровадження КСВ, бюджет на КСВ-програми та звітування. 24% компаній в Україні вже мають закладений бюджет на проєкти корпоративної соціальної відповідальності, а хочеться — більше.
— На якому етапі розвитку КСВ у нашій країні?
— Компанії, які цим давно займаються, уже досягають гарного рівня і можуть порівнюватися з найкращими європейськими практиками, оскільки їхні КСВ-інструменти відповідають міжнародним стандартам. Але ж знову питання в підтримці уряду. Ми очікуємо на ухвалення Національного плану дій з КСВ, що також би вирішило й іншу проблему — відсутність поняття корпоративної соціальної відповідальності в українському законодавстві. Це несе певні ризики, бо кожна компанія сприймає це по-своєму. Не можна ні на що покликатись, лише на міжнародні норми. Дуже хотілося б, щоб КСВ була закріплена в законодавстві і щоб було розуміння, що бізнес — надійний партнер у вирішенні суспільних питань.
«КОМПАНІЯ МАЄ ДЛЯ СЕБЕ ВИДІЛИТИ КЛЮЧОВІ ПИТАННЯ, ДЕ ВОНА БАЧИТЬ СВІЙ ВПЛИВ НА СУСПІЛЬСТВО»
— Щодо правильних практик корпоративної соціальної відповідальності в Україні — які є тенденції руху в цьому напрямі?
— Для КСВ важлива система. Компанії зі стратегічним підходом до КСВ завжди виграють. Тому компанія має для себе виділити ключові питання, де вона бачить свій вплив на суспільство. Наприклад, якщо це логістична компанія, то одне з ключових питань — це довкілля. Далі компанія оцінює свій цикл створення цінності й обговорює всередині та ззовні, як вона може покращити свій вплив. Компанія продумує, які матеріали вона використовує і що можна зменшити, як покращити логістику, щоб виділялось менше СО2. Наприклад, у Нідерландах компанії з доставки використовують велосипеди та водний транспорт. В Україні «Нова пошта» перейшла на екологічний тип упаковки для відправлень і відмовилась від пінопласту під час пакування.
Тому серед популярних практик сьогодні — робота з постачальниками, щоб переосмислити свій вплив на соціальні та екологічні питання. Інша практика — забезпечення прав людини в бізнесі. Нещодавно три компанії в Україні підписали міжнародний заклик до бізнесу щодо захисту прав людини — «Астарта», українські відділення «Сингенти» та «Ашан». І за такими об’єднаннями бізнесу в просуванні питань соціальної відповідальності — майбутнє.
— Як піднімати рівень соціально відповідального бізнесу?
— Потрібна підтримка держави, а також підтримка топів. Я вважаю, що якщо ми зацікавимо топів, то це може мати гарний поштовх, щоб інші компанії долучалися. Це можна робити через рейтинги, нагороди, а також спільні коаліції. Думаємо над залученням бізнес-асоціацій — їхня підтримка важлива. Не можу не зазначити про співпрацю з Європейською бізнес-асоціацією та Американською торговою палатою. Ще один важливий аспект — це підтримка медіа. Що більше про цю тему пишуть медіа, то більша підтримка компаній.
«ДЕЯКІ КРАЇНИ ВИМАГАЮТЬ ЗВІТУВАННЯ»
— Чому компаніям важливо бути соціально відповідальними?
— Я виділила б кілька аспектів: репутаційний — 70% репутації компанії становить її корпоративна соціальна відповідальність. Нещодавно Harvard Business Review оцінював найкращих топ-менеджерів, і за оцінками рейтингів зі сталого розвитку сформулював свою оцінку коефіцієнту успішності топів компаній — 30 відсотків успішності топ-менеджера — це КСВ компанії. Другий аспект — це гроші інвесторів. Дедалі більше інвесторів спостерігають за КСВ зусиллями компаній, а за кредитами знижка може бути значною за наявності КСВ. Третій аспект — законодавство, Деякі країни уже вимагають певних дій та звітування: законодавство Франції вимагає розкривати інформацію про мережу постачальників або про інклюзивність, зокрема, гендерну рівність у компанії. По-четверте, це розвиток громад, регіонів присутності й отримання все тієї ж ліцензії на роботу. Якщо громада не підтримує компанію — це негативно вплине на діяльність компанії. І п’яте — це співпрацівники. Таланти та молоді люди прагнуть працювати в компаніях із сенсом. У Канаді навіть відома громадська організація United Way навчає компанії соціальної місії.
— Наскільки важливо українському суспільству загалом і працівникам, аби компанії впроваджували соціально відповідальні проєкти?
— Я сказала б просто: не можна рахувати гроші, коли нічим дихати. Компанії — це частина суспільства, тому їх також мають хвилювати проблеми суспільства і вони мають на них відповідати, якщо ці компанії мають довготривалі стратегії. Бізнесу з соціальною місією потрібно впроваджувати КСВ заради сталого розвитку і майбутніх поколінь. Світ змінюється, а важливість КСВ лише зростає.
