Днями в Дубліні відбулася перша презентація звіту ООН-2003 щодо рівня людського розвитку. Вже втринадцяте, базуючись на економічних і соціальних показниках країн, міжнародна організація оприлюднює своєрідні рейтинги, що складаються зі 160 — 180 позицій (цього року їх — 175.) Щоб уникнути плутанини з великою кількістю показників цього самого людського розвитку, спочатку було вирішено визначати його всього по трьох, але водночас досить показових напрямах — можливості прожити довге життя, підтримуючи хороший стан здоров’я, здобутті освіти населення та доступу до коштів, які забезпечують гідний рівень життя. Інакше кажучи, якість життя, в тому числі й в Україні, вираховують з огляду на показник ВВП, рівень освіти, якість охорони здоров’я і прогнозовану тривалість життя.
Цього року наша країна опинилася на 75-му місці, значно відставши від Білорусі (53-є місце) та Росії (63-є). А оголошення лідерів не стало сенсацією. Як і минулого року, оонівські експерти вирішили, що жити найкраще у Норвегії, Ісландії та Швеції. А беззмінний чемпіон звітів 1994 — 2000 років, Канада, сьогодні може похвалитися лише 8-м місцем. Позиції, які завершують рейтинг, і зовсім статичні — «у хвості» незмінно плентаються африканські країни, серед яких цього року 175-те місце займає Сьєрра-Леоне.
Україна, слід відзначити, стабільністю в оонівських рейтингах не відрізнялася. Наприклад, її дебют у 1993 — 1994 рр. можна було назвати навіть успішним — 45-е місце серед 165 країн. Потім окреслилася песимістична тенденція: 54-е місце у 1995, 80-е — у 1996, 95- те — в 1997 і, нарешті, 102-е — у 1998. Лише впродовж останніх років вектор вдалося змінити — минулого року вона знову зайняла 80-ту позицію. Щоправда, тоді ж МЗС публічно оспорював «вирок» ООН. У своїй офіційній заяві вони мотивували це істотною застарілістю показників. По-перше, варто робити знижку на те, що аналізованим даним не менше року. Це робить оцінку країн, які розвиваються, некоректною. А по-друге, не завжди відомості, що надходять до головного офісу ООН, виходять із офіційних джерел.
Нинішнього року, оцінюючи українську позицію в рейтингу, представництво програм розвитку ООН в Україні вже говорить про огріхи української статистики. Для початку виникає чимала плутанина з вирахуванням освіченості українців. Зміна строків навчання і поява шестирічних школярів не дозволяє визначити справжню кількість тих, хто здобуває середню освіту. А стосовно ВВП, то міжнародні експерти переконані, що ми і зовсім рахуємо його неправильно, не кажучи вже про те, що не враховуємо тіньовий сектор економіки. «Насправді, — говорить доктор економічних наук Елла Лібанова, — Україна повинна займати вищу позицію. Що має відбутися у наступному річному звіті, за умови, зрозуміло, що ми інакше підійдемо до розрахунків і підправимо свої економічні і демографічні показники, які нині не дозволяють піднятися вище».
Проте коректування цих показників і є цілями тисячоліття, які затвердили для себе країни-члени ООН і які стали тематикою нинішнього звіту. Україна серед 189 інших країн взяла на себе зобов’язання увійти у 2015 рік, викоренивши бідність, перемігши інфекційні хвороби, знизивши материнську і дитячу смертність та створивши сприятливе екологічне середовище.
Що стосується бідності, то, згідно з планом, через 12 років таких в Україні має залишитися не більше 5,5%. А поки, тільки за офіційними даними, бідними у країні вважаються 27%, а згідно з соціологічним опитуванням, проведеним Інститутом соціології НАНУ, такими, які живуть за межею, вважають себе 46%. Проте на підсумковій колегії міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв стверджував, що перший етап Стратегії подолання бідності ми пройшли досить успішно. Тільки за 9 місяців 2002 року рівень бідності знизився на 27,8%, а її крайньої форми — до 15%.
Складніша, як виявилося, ситуація з демографічними показниками, які як за об’єктивними, так і суб’єктивними показниками оптимізму не вселяють нікому. За різними прогнозами, до 2006 року українців стане на 5 — 7 млн. менше. До того ж, материнська смертність у країні вдвічі перевищує середньоєвропейський показник, що експерти пов’язують із частотою абортів і низькою обізнаністю населення у питаннях репродуктивного здоров’я. При тому, що за останні 10 років народжуваність в Україні скоротилася на 38,5%, смертність зросла на 26,5%, і питома вага тих, кому за 60, становить п’яту частину населення. І, за прогнозами експертів, до 2050 року в Україні може скластися ситуація, коли на тисячу працюючих громадян припадатимуть... 900 пенсіонерів.
А щодо середньої тривалості життя (цей показник, за запевненнями фахівців, відіграє вирішальну роль при визначенні позиції країни у рейтингу), то наші показники «грають» хіба що на тлі африканських країн. Різниця між «середніми» чоловіками і жінками становить 11 років, оскільки до пенсії в Україні не доживають 47% представників сильної статі. Серед причин, які впливають на такий стратегічний показник, геронтологи називають травматизм і смертність на виробництві (до речі, смерті шахтарів, як розповідають у представництві ООН в Україні, експерти враховували) й несприятливу екологічну ситуацію. Згідно з даними Інституту екогігієни і токсикології АМНУ, щорічно на голову кожного українця звалюється 85 кілограмів шкідливих речовин.
