Прийнято вважати, що акторська професія — найбільш залежна у кінематографі. І це, напевно, справедливо. Очікування і при цьому вміння тримати себе у постійній формі, щоб вчасно себе подати (хоч як прямолінійно це звучить), — постійні складові акторської праці. І добре, коли є робота (читай — надія), а коли немає? Як, власне, і було три роки тому. Фільми можна було порахувати на пальцях. Про ті ж вітчизняні серіали тоді й мріяти не могли. У країнах СНД наші актори були не запитані — там, по-перше, і своїх вистачало, а по-друге, справи з кіновиробництвом йшли не краще за наші. І ось у цей безнадійний час невтомна Ніна Ільїна перетворила Гільдію кіноакторів України на Акторське агентство Національної спілки кінематографістів України.
На перший погляд, вийшло не більше ніж модне словосполучення — акторське агентство, які на Заході, власне, і займаються улаштуванням усіх професійних справ акторів. Але при нашому малокартинні що можна по суті змінити? Виявляється, можна. І ось нині, через три роки, Ніна Ільїна та її нечисленна, але енергійна команда вирішили відзвітувати про виконану роботу. Форму для звіту вибрали вельми приємну і веселу — влаштували акторську вечірку, або акторський клуб, швидше. Зібрали і поважніх зірок, і молодь, і так званих волонтерів — акторів, які завдяки зусиллям агентства знялися за кордоном. Скажімо, у картині відомого польського режисера Агнешка Холанга «Джулія повертається додому» знялася Ніна Антонова (кіномани, ймовірно, пам’ятають її зоряні ролі у 70-і роки). У польському ж телесеріалі «На добро і зло» знімалися Олег Драч та Олег Савкін. У російському фільмі «І одна любов душі моєї...» у Наталії Бондарчук працювали Юрій Муравицький, Ганна Лев, Геннадій Болотов, Світлана Князєва, Петро Папчук. У спільній російсько-українській картині «Атлантида» знялися Тетяна Шеліга і син Анатолія Хостікоєва — Георгій. Для свого нового фільму вибрала трьох акторів Кіра Муратова: Ірину Кіхтєву, Юрія Рудченка і Віталія Линецького.
Сьогодні в агентстві є значний банк даних — 400-сторінковий портретний і відеобанк на сто чоловік. Отже, не тільки вітчизняним, але й зарубіжним режисерам є з чого вибирати. Ну а те, що наші актори у чудовій формі, підтвердила й вечірка у Будинку кінематографістів: було багато пісень, віршів, імпровізацій і, як водиться, байок. Були і спонсори, що приємно (до речі, з їхьою участю агентство видало цікавий календар «Чарівна Україна», де кожний місяць представляють наші кінодіви у національних костюмах ХIХ століття).
Сьогодні агентство живе у передчутті IV Київського міжнародного фестивалю акторів кіно «Стожари». Дійсно, час виводити наших акторів на широку публіку. Вона, публіка тобто, зачекалася.
