Ісаак Ньютон займався не лише фізикою й математикою, а й алхімією. Таємним хімічним експериментам він присвятив 30 років життя. Тепер його лабораторні журнали, коментарі до них і схеми дослідів, проведених за його методиками, опубліковані в інтернеті й доступні широкому читачеві.
Сер Ісаак Ньютон, культовий учений, приклад для наслідування та людина дивної долі, виявляється, жив майже таємним життям, про яке мало що відомо. Він займався алхімією, хоч і не залишив після себе хімічних праць. Відомо, що 1691 року він серйозно отруївся, а після смерті в його організмі виявили небезпечний вміст ртуті. То що ж стояло за цим захопленням і наскільки великий фізик був захоплений ідеєю перетворення свинцю на золото?
Професор історії та філософії університету Індіани в Блумінгтоні Вільям Ньюман присвятив останні шість років вивченню цієї сфери інтересів Ньютона й запустив сайт «Алхімія Ісаака Ньютона», присвячений їй.
Міждисциплінарний проект, зокрема, відкриває доступ до 23 відредагованих робіт Ньютона з алхімії. Вони опубліковані вперше.
На сайті, зокрема, детально розповідається про оптичні експерименти, за допомогою яких Ньютон довів, що білий колір є сумішшю кольорів. Загалом Ньютон займався алхімією близько 30 років, частина з них припала на роки усамітненого життя на малій батьківщині вченого — у Вулсторпі, куди він змушений був виїхати в роки важкої епідемії чуми в Англії в 1664—1666 роках. Дослідники робіт Ньютона стверджують, що його досліди з дисперсією світла в призмах щільно пов’язані з алхімічними працями.
«Ньютон постійно займався алхімією протягом 30 років, але він приховував свої праці в цій сфері від сучасників і колег, тому існує багато спекуляцій щодо цієї теми», — пояснив Ньюман мету своєї роботи.
Історик та його помічники адаптували до сучасної мови, відредагували й інтерпретували алхімічні праці Ньютона: лабораторні журнали й інші документи. Тексти статей Ньютона доступні для автоматичного пошуку, а лабораторні журнали містять ілюстрації дослідів — репліки експериментів ученого (їхні точні копії, проведені в умовах і з використанням лише інструментів, доступних у XVII столітті).
«Алхімія Ісаака Ньютона» не лише відкриває вікно у світ думок і творчості великого генія, а й малює полотно матеріальної культури і технологій «алхімії» тих часів», — відповів Ньюман.
Кінцева мета проекту — створити повні анотації до текстів Ньютона і вмістити всі дані до загальної інтерактивної системи, що дає можливість легко й швидко працювати з ними. На сьогодні історики обробили й виклали в мережу загалом понад 600 сторінок тексту. Серед них найбільший лабораторний журнал Ньютона, що був у бібліотеці Кембриджського університету.
Відвідувачі сайту можуть ознайомитися із системою графічних знаків, розробленою Ньютоном для позначення речовин. Деякі формули дуже екзотичні й називаються «Зелений Ліон», «Зірка Регул сурми», «Жезл кадуцея ртуті» (кадуцей — магічний жезл, обвитий двома зміями, міфологічний атрибут Гермеса (Меркурія), символ медицини). Такі терміни були загальноприйнятими в алхімії того часу, і Ньютон також користувався ними.
Історики хімії повторили алхімічні досліди, описані в лабораторних журналах Ньютона та його «Збірці алхімічних термінів». Використовуючи примітивну вугільну піч і виготовлений за старими методиками лабораторний посуд, вони спромоглися отримати «купоросне масло» (концентровану сірчану кислоту H2SO4), «міцну горілку» (азотну кислоту HNO3) й соляну кислоту (хлороводневу кислоту HCl).
Крім хімії, серед «сторонніх» захоплень Ньютона виділяють богослов’я.
Ньютон намагався підійти до аналізу Біблії з наукової точки зору, розробив свій варіант біблійної хронології та тлумачив Апокаліпсис.
Щож до захоплення Ньютона алхімією, то автор російськомовної біографії вченого, радянський історик Борис Кузнєцов (також писав про Альберта Ейнштейна, Галілео Галілея, Джордано Бруно) вважає, що в ній було більше наукових атомістичних підходів, аніж містичних прагнень отримати золото.
«Він вірив у можливість перетворення одного металу на інший і протягом трьох десятиліть займався алхімічними дослідженнями й вивчав алхімічні праці середньовіччя і старовини. Сам факт переважання теоретичного інтересу й повної відсутності інтересу до отримання золота виводить Ньютона за межі алхімії як елементу середньовічної культурної традиції. В основі його атомістики лежить уявлення про ієрархію корпускул, утворену менш інтенсивними силами взаємного тяжіння частин. Ця ідея безконечної ієрархії дискретних часток речовини пов’язана з ідеєю про єдність матерії. Ньютон не вірив в існування не здатних перетворюватися один на одного елементів. Навпаки, він передбачав, що уявлення про нерозкладність часток і відповідно про якісні відмінності між елементами пов’язане з історично обмеженими можливостями експериментальної техніки», — писав історик.
