Минулого тижня до законопроекту «Про альтернативну (невійськову) службу» було внесено поправку, яка передбачала можливість проходження альтернативної служби в організаціях Червоного Хреста України.
Раніше, 18 лютого 1999 року, Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до закону України «Про альтернативну службу», який визначав, що невійськову службу громадяни України проходять на підприємствах, установах, організаціях, які перебувають у державній або комунальній власності. Червоний Хрест — добровільна організація, яка не входить до переліку вищеназваних установ, затверджених законом України.
Як повідомив «Дню» заступник голови Комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Володимир Рудий, законодавча ініціатива вилилася у поправку до 5 статті, яка полягає у наданні можливості проходження альтернативної служби поза державними (урядовими) організаціями, зокрема, — у Червоному Хресті. До переліку раніше затверджених підприємств для проходження невійськової служби включено ті, що займаються проблемами соціального захисту і допомоги, охорони здоров’я, захисту навколишнього середовища, екології.
Ініціатором прийнятої поправки до Закону «Про альтернативну службу» стала безпосередньо організація Червоного Хреста. Як повідомляє Національний Комітет товариства Червоного Хреста України, практика проходження невійськової служби у Червоному Хресті вже мала місце, але це були лише епізодичні випадки (Одеса, Хмельницький), які й підказали думку про системну розробку проходження альтернативної служби у «Червоному Хресті». Як повідомила «Дню» Світлана Мудрова, юрист-консул Національного комітету товариства Червоного Хреста України, призовники, які проходять у них альтернативну службу, працюватимуть як молодші патронажні сестри. Вони обслуговуватимуть вдома самотніх літніх людей, надаватимуть пенсіонерам медико-соціальну допомогу. Патронажні сестри надаватимуть медичну допомогу: робитимуть ін’єкції тощо. За наявності у призовників медичної освіти, вони зараховуватимуться на посаду патронажної сестри. У разі ж відсутності спеціальної освіти призовники просто надаватимуть різні види допомоги у вирішенні побутових проблем. Відразу після прийняття поправки, у п’ятницю, в одному з військкоматів Києва кореспонденту «Дня» вдалося поспілкуватися з юнаками призовного віку. Думки призовників щодо альтернативної служби різко розійшлися. Дехто вважає її не мужньою і такою, що не розвиває силу волі. Наприклад, Тарас Охріменко, з яким кореспонденту «Дня» вдалося поспілкуватися на цю тему, вважає значно привабливішою для себе строкову службу в армії, яка, на його думку, досі не втратила популярності. За його словами, йому хочеться дійсно «чоловічої» служби, а не носити воду бабусям. Інші ж, як ось Олег Ковальов або Максим Сидорченко вважають, що альтернативна служба, це можливість вибору, якої донедавна у призовників не було. Вони вбачають в альтернативній службі певний позитив і можливість уникнути зайвих прикрощів та знущань в армії, про які вони так багато чули. Катерина МАРКЕЧКО, Михайло ЗУБАР
КОМЕНТАР
Ігор ХАЛЯВІНСЬКИЙ, старший офіцер прес-служби Міністерства оборони України:
Цього року Міністерство оборони планує залучити до строкової служби 35 тис. чоловік, раніше ця кількість становила 50—60 тис. юнаків. «Альтернативники», на мій погляд, «не роблять погоди» для Збройних сил. Так Червоний Хрест, наприклад, у масштабах Києва та області зможе прийняти десь чоловік 500 — 700. До того ж існують обмеження у наборі призовників (за станом здоров’я, судимістю, наркомани тощо), які щорічно «відсіваються» при призові. Окрім того, я не думаю, що можливість проходження альтернативної служби у Червоному Хресті широко використовуватиметься призовниками.
