Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Альтернативне» наметове містечко

Екскурсія військовою частиною внутрішніх військ
10 грудня, 2004 - 00:00
СТРАТЕГІЧНА ЗБРОЯ У ЗИМОВОМУ НАМЕТОВОМУ МІСТЕЧКУ — ДВОРУЧНА ПИЛКА / У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ СОБАКИ НАЛЕЖАТЬ ДО СПЕЦЗАСОБІВ. КІНОЛОГ ПРАПОРЩИК КУЗНЄЦОВ IЗ ВИХОВАНЦЕМ — ДОГОМ ТІНГОМ АРМІЙСЬКІ ПІСНІ ЗАПАМ’ЯТОВУЮТЬСЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ

За декілька десятків кілометрів від Майдану Незалежності біля села Нові Петрівці на території навчального центру внутрішніх військ МВС, де розташовано військову частину 3027, також є наметове містечко. Тут не проводять мітинги і не скандують гасла. Усе по-армійськи лаконічно: підйом, зарядка, сніданок, наведення порядку на території та в приміщеннях (наметовому містечку) і, якщо немає чергування у Києві, заняття згідно з розпорядком.

Після другого туру виборів на територію в/ч 3027 почали прибувати військові частини Кримського, Західного, Східного, Центрального територіальних командувань. Екскурсію цією всеукраїнською військовою частиною внутрішніх військ провів начальник відділу з виховної роботи в/ч 3027 майор Андрій Горін.

Це наметове містечко відрізняється від «майданівського» ідеальною чистотою, тишею і порядком. Створилося враження, що над плануванням попрацював ландшафтний дизайнер. Грунтові доріжки відокремлено від символічних клумб бордюрчиками зі щебеню. Загалом — красиво.

Пройшовши розташування Західного ТРК (про чергування якого на території Адміністрації Президента «День» писав минулого тижня у №222 від 4.12.04) одразу потрапляєш у «область» Східного ТРК. «Місцевий» заступник начальника з виховної роботи підполковник Андрій Мігур бере нас під свою опіку і показує облаштування побуту солдатів внутрішніх військ у польових умовах. Усе дуже компактне: житлові намети, їдальні для солдатів і офіцерського складу, кухні та цистерна з водою.

Цікавимося в підполковника, як змінилися настрої особистого складу після ухвали Верховного Суду України і Верховної Ради. «Морально-психологічний стан як був, так і залишається добрим. Ми прибули сюди для виконання завдань із захисту конституційного ладу і правопорядку. Політичні і територіальні пристрасті не для нас, — говорить Андрій Мігур і підтверджує свої слова фактами. — Бачте, ми стоїмо поруч із Західним ТРК, і у нас не виникає суперечностей. Атмосфера дуже доброзичлива».

За час цього не запланованого «відрядження» бійці зі Східного ТРК виступали на чергування один раз. «Двоє діб ми стояли біля Центральної виборчої комісії, і більшість військовослужбовців у такій ситуації перебувала вперше. Тому, насамперед, ми налаштовували їх на те, що необхідно підтримувати спокій у державі та діяти відповідно до законодавства. Гадаю, що в нас це вийшло», — повідомляє заступник начальника з виховної роботи Східного ТРК.

У розташуванні Центрального ТРК, окрім житлових наметів, є похідний храм і лазарет, де солдатам надають духовну і медичну допомогу. Начальник медичної служби Зведеного загону підрозділів спеціального призначення старший лейтенант Громовецький повідомив, що травм і серйозних хвороб за весь час перебування не було, проводиться профілактика грипу противірусними препаратами. Про особливості роботи в польових умовах медик сказав: «У польових умовах треба встигнути не лише надати допомогу солдатові, а ще й окопатися, і нагріти приміщення. До того ж, тут цілодобово йде прийом — хтось приходить за консультацією, хтось — за психологічною допомогою».

Після обходу наметового містечка зустрічаємося із заступником командира в/ч 3027 підполковником Олегом Бідненком, який повернувся з наради керівництва. Про що там йшлося не питаємо — військова таємниця. Але видно, що офіцер задоволений. Значить скоро буде віддано наказ відправлятися «по домах». «Настрій бойовий, погода тактична — сприяє проведенню навчань, занять, — з усмішкою говорить підполковник, дивлячись на наш закляклий стан. — Але хочеться, щоб військові частини, які перебувають на території нашої в/ч, уже відбули — потрібно впорядковувати територію до наступного навчального року. Та й по гостях видно, що вони трохи втомилися: офіцерів чекають родини, а солдати хочуть спокою і зустрітися з батьками».

Покидаючи в/ч 3027, бачимо, як біля автобусів юрбляться водії. А якщо прогріваються двигуни, то це означає, що коли не сьогодні, так завтра — додому.

Володимир ДЕНИСЕНКО, фото Михайла МАРКІВА, «День»
Газета: 
Рубрика: