Черкаський батальйон Національної гвардії створено на базі військової частини № 3061, де вже не одне десятиліття готують внутрішні війська МВС. Частина знаходиться поряд із виправною колонією посиленого режиму, яку раніше охороняли внутрішні війська. З березня цього року вони стали Національною гвардією. Сьогодні черкаська Нацгвардія займається патрулюванням міста, охороною судових установ і конвоюванням засуджених чи підсудних, а також — після відповідного закону про гвардію — захистом Батьківщини від зовнішнього ворога. Нещодавно бійці батальйону Нацгвардії повернулися із бойових завдань на сході країни. Вони брали участь в операціях у Харкові, Донецьку та Маріуполі. Командир військової частини і черкаського батальйону Національної гвардії Андрій Савчук розповів «Дню» про особливості бойових операцій, підготовку, оснащення і настрій бійців.
«ЦЕНТРАЛЬНІ ОБЛАСТІ — НАЙЗРУЧНІШІ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦГВАРДІЇ»
— Пане Андрію, скільки з часу появи закону про створення Нацгвардії до вас прийшло добровольців? Які зміни у вас відбуваються?
— Ми прийняли за цей час 11 осіб, які добровільно вирішили служити в Національній гвардії. Хоча ми були в роз’їздах, коли виконували завдання на сході...
Звичайно, зміни з того часу, як створили Національну гвардію, у нас є. Адже тепер Національна гвардія (внутрішні війська) додатково виконує функцію захисту держави від зовнішнього агресора і бере участь у збройних конфліктах. Раніше, згідно з законодавством, ми працювали виключно з проблемами всередині країни. Ми вже брали участь в операціях на сході, а зараз повернулися на місце дислокації і будемо виконувати функцію охорони Черкас — патрулювати вулиці й так далі. Тобто будемо робити те, чим займалися до виконання завдань у східних областях.
Буде команда — будемо знову обороняти країну.
— Як добираєте бійців?
— У нас процедура зарахування до Національної гвардії, а також підготовки бійців та сама, як і в Збройних силах. Людина — до 45 років — приходить, оформляє медичні документи. Вона має бути повністю здоровою. Ось зараз прийшли двоє чоловіків — 37 і 40 років — працюють. Сьогодні деякі вже поїхали відновлювати свої навички в стрільбі, тому що проходили службу ще в 1990-х роках.
Ми перевіряємо людину, яка хоче служити в Нацгвардії, чи немає судимостей і так далі. Тому що це структура при МВС — Національна гвардія МВС України.
Кадрова комісія після розгляду документів вже вирішує, чи брати особу. Згодом підписують контракт на п’ять років.
У нас є різні підрозділи — і спецпризначення, і патрульний, і підрозділ з охорони судових установ і підсудних.
Сподіваюся, після цих подій на сході держава повернеться обличчям до нас, і ми будемо набагато краще укомплектовані, з’явиться новітнє озброєння.
Думаю, в центральних регіонах України будуть формуватися дуже боєздатні підрозділи Національної гвардії, щоб у будь-який момент оперативно виїхати в будь-яке місце держави для виконання завдань. Так, як ми це робили — здійснили марш і виконували завдання. Центральні області найбільш зручні для формування і дислокації таких підрозділів, тому що оперативно можна доїхати і на захід, і на схід країни. Наприклад, у Кіровограді стоїть бригада з певними функціями, яка виконує подібні завдання.
— Скільки осіб із вашого батальйону брало участь в операції на сході?
— Трохи менше ста. Ми спершу виконували завдання у Харкові, потім — в Донецьку, згодом — у Маріуполі. Звісно, ми не вчилися воювати в таких умовах, вже орієнтувалися на місці і виконували поставлені завдання. Одна справа — охорона громадського порядку, патрулювання вулиць і так далі. А тут — вуличні бойові дії. Причому лише 10—15% населення на сході активне і намагається свою думку продемонструвати, а решта просто пасивні. Це проблема суспільства. Я вважаю, що більшість людей сходу підтримує Україну і Донбас як частину єдиної України. Але ці 10—15% баламутять все. Там — і кримінальні елементи, і ті, хто отримує певне фінансування з Росії... Є люди, які з’являються скрізь, де відбуваються конфлікти. Вони і провокують це все.
Працювати проти натовпу дуже складно. Тому що спереду стоять люди без зброї, а що відбувається за їхніми спинами — невідомо. Виводять наперед дітей, жінок.
Головне завдання — зберегти людей, привезти їх живими і неушкодженими. Для цього треба обдумувати кожен крок.
Нам довелося брати участь в обороні управління внутрішніх справ в Маріуполі. Ми виконали те, що повинні були виконати. Ніхто не сказав: «Я не піду». Є команда терміново захищати управління МВС — ми приїхали туди, зайняли позиції. Відпрацювали до кінця і повернулися після виконання завдання.
Було непросто. З нами пліч-о-пліч стояли хлопці із Західної України. У них були загиблі, поранені. На щастя, у нас всі залишилися живі.
Ми не ховалися. Бойові дії — це бойові дії. Їхали назад, то теж по автобусах стріляли.
«Я ВІВ ХЛОПЦІВ УПЕРЕД»
— Ви брали безпосередню участь в операціях разом зі своїми бійцями?
— Так, я був першим, вів хлопців уперед. Своїм прикладом показував, як потрібно працювати. Не ховався ззаду. Так само, як і командир із Західної України, якого поранили в перші хвилини бою. Я не міг ховатися. Я відповідав за кожну людину. Моєму сину — 18 років. Зі мною були такі самі діти. Я беріг їх як синів. Потрібно скерувати людей, показати приклад, психологічно підтримати... Вони бачать приклад і йдуть вперед без страху. Якщо всі прийшли живі і здорові — значить, всі виконали накази і показали себе гідно.
— Враховуєте нові бойові операції при підготовці Національної гвардії?
— У підготовці бійців теж намагаємося враховувати нові завдання і функції. Відпрацьовуємо роботу на блокпостах. Оновлюємо екіпіровку. Знаємо, що найбільше потрібно. Бойові дії показують, над чим потрібно працювати і що оновлювати.
Добре, що багато небайдужих людей відгукуються. Ми шукаємо техніку. Потрібні ще автобуси, машини, щоб перевозити людей. Їздимо до підприємців. Є патріоти, які самі приїжджають в частини і пропонують закупити якісь необхідні нам речі (ті ж самі ліхтарики тощо).
— Наскільки гостра проблема із бронежилетами і шоломами?
— Уже з допомогою голови ОДА 35 бронежилетів ніби проплатили, робота триває, а шоломи — це відкрите питання. Потрібна екіпіровка, сучасні лопатки і так далі. Нова специфіка діяльності вимагає змін для виконання завдань. Техніка пішла вперед, а в нас — ще старі запаси 1980—1990-х років. Вже є новітні бензоагрегати, нові засоби захисту і т.ін. Тільки потрібні кошти для переоснащення.
У Збройних силах ще складніша ситуація.
Можу сказати, що сил, які в нас є сьогодні, достатньо, щоб захисти країну, але потрібно ще трохи покращити оснащення військовослужбовців.
— Який настрій ваших бійців?
— Дух хлопців хороший. Ми приїхали — нас гарно зустріли, подякувала громадськість. Хлопці відчувають, що вони потрібні. Добре, що зараз грошове забезпечення особового складу підняли, і обласна рада передбачила матеріальне стимулювання тих, хто виконував завдання на сході. Це теж піднімає мотивацію, бо у кожного сім’ї, яким потрібно допомагати.
Різні проблеми є. Мама чекала сина із бойового завдання на сході і померла (серце схопило). Інша мати потрапила з інфарктом в лікарню — теж хвилювалася за сина...
Щодо громадськості і добровольців, то загалом ніби всі підтримують нас, просять видати їм зброю, щоб Черкаську область захищати, але підписувати контракт чи їхати на схід — це вже проблема. Це ж уже обов’язок, відповідальність, виконання завдання до кінця... У нас їдуть на схід в першу чергу добровольці — свідомо йдуть захищати Батьківщину. Їх достатньо для здійснення завдання. Строковики показали себе з позитивного боку в бойових діях і не злякалися. Хоча це вже ті, хто прослужив рік чи більше і кого мали вже звільнити в запас.
