Частина фасадів Андріївської церкви сховалася за зеленим напівпрозорим брезентом, за ним чаклують над збереженням штукатурки та елементів декору реставратори-будівельники. Зробити повне коло по периметру церкви вже не вийде — прохід до оглядового майданчика частково перекрито. За огорожею видно складені на купу будівельні матеріали. Такого ремонтного пожвавлення біля пам’ятки не було давно, якщо точно — останні три роки. Саме стільки часу з державного бюджету не виділялося ні копійки на ремонт чи реставрацію Андріївської церкви. А цього року Міністерство культури виділило чотири мільйони гривень на ремонтно-реставраційні та протиаварійні роботи на пам’ятці архітектури ХVІІІ століття. Уже два місяці під наглядом НДІ «Укрпроектреставрація» ТОВ «Екстер’єр-Будсервіс» виконує роботи з укріплення пагорба, на якому височіє святиня, та відновлює трохи облуплені та понівечені фасади. Наступного року реставраційні роботи продовжаться, на оновлення інтер’єру, фасадів, даху та сходів передбачено з бюджету ще шість з половиною мільйонів гривень.
«ЦЕРКВА МОГЛА СПОВЗТИ ДО ДНІПРА...»
У Національному заповіднику «Софія Київська», до складу якого входить Андріївська церква, тішаться, що нарешті стартувало оновлення пам’ятки. Делікатно нагадують, що за часів Олени Сердюк, гендиректорки, призначеної владою Віктора Януковича, для продовження життя Андріївської святині майже нічого не робилось. А план роботи вже був готовий, у 2009 — 2010 роках було розроблено проект «Протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи по Андріївській церкві». Протягом 2009 — 2012 років цей проект реалізовувався залежно від фінансування, за наявні кошти змогли укріпити схил, зміцнити конструкцію споруди церкви, стилобатної частини та частково провести роботи щодо благоустрою пагорба.
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ЖИВЕ У МАЙЖЕ ПОСТІЙНОМУ ПРОЦЕСІ РЕСТАВРАЦІЇ ЧИ РЕМОНТУ. ЧАСТКОВО І ЧЕРЕЗ МІСЦЕ, НА ЯКОМУ ЗБУДОВАНА. ОСТАННІЙ КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ БУВ МАЙЖЕ 15 РОКІВ ТОМУ
Бо зараз пагорб, на якому височіє пам’ятка, наче розділений навпіл, одна частина — зелена, охайна, приємна для споглядання, інша — із сухої трави, проглядається земля. Якщо опустити погляд вниз, прямо під перила оглядового майданчика, спочатку видно жовтогарячі каски, а за ними — й робу будівельників, вони ходять схилом майже під мурами церкви. Так завершують укріплення пагорба, чого не зробили кілька років тому, — на весь периметр просто не вистачило коштів.
«Через це почались просідання грунтів, щоб цього не було, укріплення треба робити в один прийом, у нормальні погодні умови. До речі, багато суперечок було щодо очищення самого пагорба від зелені. Раніше він був покритий самосівами, чагарниками, деревами, й були різні думки, як це озеленення впливає на стан пагорба. На наш погляд, це шкодить. Бо з самого початку він був без рослинності», — розповіла головний архітектор НДІ «Укрпроектреставрація» Лариса Цяук.
Укріплювати пагорб — непросто, в одних місцях землю довелось підсипати, а в інших, навпаки, — вибирати. Завдання спеціалістів було зробити так, щоб утримати грунт і не дати йому сповзати. «Розчищався фрагмент грунту, на нього укладали спеціальні геомати, вони фіксувались у жорстку опору, а зверху клався ще один геомат, так би мовити, дренажна система», — пояснює технологію Лариса Цяук. Ще чотири роки тому пам’ятку було визнано аварійною, церква могла сповзти до Дніпра. Наразі стан пам’ятки стабільний.
«Цього року планується завершити реставрацію фасадів, куполів та благоустрій пагорба. Мокрі роботи повинні виконуватися при температурі не менш ніж плюс п’ять градусів, тому в холодних умовах максимально дороблятимуть фасад, утеплювати дах, бо останні дослідження показали, що дах та склепіння нічим не захищені й не утеплені, також повністю відновлять ліпний декор», — уточнює план робіт перший заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» Вадим Кириленко.
«ЇЇ ТРЕБА ПІДТРИМУВАТИ ПОСТІЙНО»
У заповіднику попереджають, що на певний час доступ до церкви доведеться закрити. Приміром, коли почнуться роботи на центральному фасаді або ж коли ремонтуватимуть сходи. Під ними розташовані адміністративні приміщення, котрі протікають. «За проектом, сходи розкриваються, рівно накладається пінка гідроізоляції, сходи назад монтуються, щоб захищати приміщення від вологи ззовні», — розповідає Кириленко. Самі ж фасади теж потребують кропіткої роботи. Реставратори мають простукувати кожну ділянку, де є мікротріщини чи глибокі тріщини, звільнити стіну від штукатурки з дефектами, й ці місця заповнити новою.
У МІНКУЛЬТІ ОБІЦЯЮТЬ ЗРОБИТИ ПРОЕКТ ВІДНОВЛЕННЯ ХРАМУ МАКСИМАЛЬНО ПРОЗОРИМ ТА ВІДКРИТИМ
Навіть провівши такі грунтовні роботи для збереження церкви, фахівці наполягають, що підтримувати пам’ятку треба постійно, не тоді, коли є кошти, а коли є потреба. «Пам’ятка, навіть відреставрована, стоїть без відповідного догляду недовго, періодично є потреби в роботі реставраторів, щоб відновити минулу красу. Так, через аварійний стан пагорба, а він рукотворний, церква стоїть на насипних грунтах, які потерпають від ерозій, зсувів, то найбільш вагоме завдання — зробити проект посилення основи Андріївської церкви, що й було зроблено, хоч і з деякими затримками та неприємностями, пов’язаними з нестабільним фінансуванням», — додає Лариса Цяук.
ПАМ’ЯТКА ЧИ ДІЮЧА ЦЕРКВА?
Є ще один чинник, який впливає на життя церкви, це її використання для богослужінь. 2001 року дозвіл на проведення служби отримала Українська автокефальна церква. І щоразу, коли постає питання збереження пам’ятки, делікатно та завуальовано в повітрі витає питання, чи варто експлуатувати пам’ятку для служби, адже свічки, дим від них, активність парафіян також мають свій вплив на внутрішню оздобу та декор церкви. Так само непрямо експерти натякають, що мають бути спільні правила гри для використання пам’ятки та церкви одночасно. Це, певно, питання на майбутнє. А сьогодні Андріївська церква, збудована у 1747 — 1762 роках за проектом архітектора Растреллі, яка вважається перлиною бароко, отримала шанс на продовження життя.
