Певно, МГЗ Президента розчарував: «Я якось казав і Мєшину,
і керівництву області, що завод повинен нести «золоті яйця» для економіки
України. А коли він у боргах, як у шовках, посилатися на велику політику
недоцільно», — заявив він, виступаючи на семінарі регіональних журналістів.
Хоч і погодився, що заводу приділяється багато уваги з боку тих, хто хотів
би його придбати. Дотримувати справедливості й законності — «завдання влади,
керівництва заводу й області. Тому що, якщо інвестиції для розвитку самого
заводу необхідні, то треба думати про приватизацію, а якщо ні — припинити
всі розмови».
Як відомо, В. Мєшин чотири дні домагався прийому в Л. Кучми.
Можливо, директор розповів би Президентові про те, що дебіторська заборгованість
МГЗ набагато перевищує кредиторську; що щорічні прибутки заводу становлять
десятки мільйонів доларів і з них величезні суми надходять до бюджету;
що МГЗ фактично утримує один із чотирьох районів Миколаєва; що надходження
інвестицій на завод передбачав початковий план приватизації, а згідно з
нинішнім, зміненим, пакет у 30% акцій заводу буде продано не під інвестиційні
зобов'язання, а через комерційний конкурс, і гроші підуть не на модернізацію
виробництва, а до скарбниці; що власті фактично гальмують приватизацію
— навіть за затвердженим планом... Аудієнції В. Мєшин не отримав: йому
повідомили, що «Президент у курсі справи».
Утім, завдяки Л. Кучмі, з обвинуваченими у «справі МГЗ»
обійдуться по-справедливості: «Я дав серйозну вказівку СБУ, щоб не зіграти
на чиїхось інтересах і не зробити людей винними там, де вони не мають провини».
Виходить, що чийсь інтерес все ж є? І щоб СБУ не називало невинних, необхідна
спеціальна вказівка Президента?
Данило КЛЯХІН, «День»
ДО РЕЧІ
Секретар Ради національної безпеки і оборони України Володимир
Горбулін, відповідаючи на запитання кореспондента агентства Інтерфакс-Україна,
заявив, що «не має інформації, яка дозволяє зробити чіткий висновок, наскільки
директор МГЗ перевищував свої повноваження при приватизації підприємства».
«Уся початкова приватизація, яка проводилася на цьому заводі,
викликала великі юридичні сумніви, оскільки тоді не було відповідного законодавства,
яке б чітко визначило права колективу й держави», — сказав секретар РНБО.
В. Горбулін також підкреслив, що «взагалі у приватизації
великих підприємств, не тільки МГЗ, наше недосконале законодавство дозволяло
досить цікаво підходити до самого процесу приватизації, й помилок було
зроблено чимало. Це й буде предметом найближчого обговорення на нараді
РНБО».
А все почалося з того, що 10 грудня управління Служби безпеки
України по Миколаївській області повідомило про порушення кримінальних
справ щодо окремих керівників ВАТ «Миколаївський глиноземний завод». Кримінальні
справи порушено за статтями 70 (контрабанда) і 80-1 (приховування валютної
виручки) Кримінального кодексу України.
Генеральний директор Миколаївського глиноземного заводу
Віталій Мєшин і ще двоє керівників підприємства, щодо яких порушено кримінальні
справи, перебувають на своїх робочих місцях і продовжують виконання службових
обов'язків.
Про це повідомив в інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна
заступник генерального директора МГЗ із кадрів Володимир Грінченко.
За його словами, трудовий колектив МГЗ має в своєму розпорядженні
інформацію про порушення кримінальних справ щодо семи керівників підприємства.
Четверо з них у цей час перебувають на стаціонарному лікуванні у Києві
й Миколаєві.
За словами В. Грінченка, трудовий колектив занепокоєний
ситуацією, що склалася. «У ході зустрічі з органами слідства ми звернулися
з проханням до завершення слідства і пред'явлення звинувачень зберегти
людям можливість продовжувати свою роботу», — сказав він.
Тим часом у переданій в агентство у вівторок заяві трудових
зборів ВАТ «МГЗ» говориться, що у зв'язку з останніми подіями «частина
підприємств СНД припинила платежі за відвантажену продукцію, одночасно
отримано вимоги негайної оплати за надані послуги від постачальників газу,
електроенергії та залізниці. Традиційні партнери МГЗ почали пошук альтернативних
постачальників глинозему».
КОМЕНТАР «Дня»
Євген МАРЧУК (голова Комітету ВР з питань соціальної
політики та праці):
— Ще в квітні-травні 1996 року, будучи прем’єр-міністром,
я звернувся до Служби безпеки з рекомендацією взяти під посилений оперативний
контроль процес приватизації деяких стратегічних об’єктів, зокрема, Миколаївського
глиноземного заводу. Була інформація, яка свідчила про те, що на цей завод
націлилися деякі потужні міжнародні структури. Ці структури мали досить
широку платформу на міжнародному ринку торгівлі алюмінієм, контролювали
значну частину його світового видобутку. Була велика небезпека, що, приватизувавши
завод, ми можемо його втратити. Мені відомо, які структури, які особистості
дуже зацікавлені в приватизації цього об’єкта. З другого боку, я ще тоді
(два з половиною роки тому) небезпідставно вважав, що глиноземний завод
може стати об’єктом дуже серйозних спекуляцій. Те, що зараз ситуація вийшла
на загальнонаціональний рівень, на парламентське вивчення, це питання саме
по собі засвідчило про свою важливість.
Водночас, Миколаївський глиноземний — це не той об’єкт,
який працює з неліквідною продукцією чи вже лежить. Тобто проблема приватизації
такого об’єкта свідчить про те, що тут якоюсь мірою зміщений акцент з точки
зору сенсу приватизації.
У принципі, його приватизація могла проводитись. Але тільки
за умови, що ефективність його роботи підвищиться. Так, власне, мало бути
і з іншими об’єктами: реструктуризація, відсікання вже мертвих виробничих
структур, доведення до світового рівня ефективності. Але такої вже гострої
потреби приватизувати цей завод у повному обсязі я не бачу. Сам факт, що
піднято старі справи шестирічної давності, які стали підставою для різних
заходів силових органів, теж викликає дуже багато запитань і сумнівів щодо
істинної суті всіх цих процесів.
Наскільки я знаю, зараз на Миколаївський глиноземний націлились
кілька структур, зокрема, кланових, в тому числі неукраїнських. Я не можу
оцінювати всю діяльність Мешина, але сам факт, що він перешкоджає приватизації
структурами, інтереси яких далекі від України, які хочуть перебрати в свої
руки стратегічний пакет, заслуговує на повагу. І якби він відчував себе
грішним, думаю, він би не оббивав пороги в Києві, намагаючись потрапити
на прийом до Президента та інших посадовців. Це дужа показова ситуація.
Якщо я не помиляюся, Мешин був довіреною особою кандидата в президенти
Леоніда Кучми.
Усе це загострення ситуації є хрестоматійним прикладом
щодо політики та тактики великої приватизації в Україні. Думаю, що в парламенту
є дуже гостра потреба розібратися в суті всього того, що там відбувається.
Якби ми добре розібралися, ми б отримали багато відповідей на всі запитання,
пов’язані з приватизацією. Це буде корисним і з точки зору майбутньої приватизації
інших великих об’єктів, зокрема, «Укртелекому». В цей вир втягнулися дуже
потужні клани, до цього мають стосунок навіть деякі народні депутати, представники
правоохоронних органів, бізнесових українських та зарубіжних структур.
Серйозних об’єктів в Україні залишилось два-три десятки — від яких тіньові
чи напівтіньові структури ще не відкусили ласі шматки. Дуже важливо, як
Президент, його адміністрація на це відреагують. Схоже, що їм досить складно
виробити з цього питання конкретну позицію, тут заплутано дуже багато такого,
до чого причетні й деякі працівники самої адміністрації.
Записав В’ячеслав ЯКУБЕНКО, «День»
№242 17.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
