Київ — сюрреалістичне місто. У переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини є стара садиба у стилі модерн на вулиці Мельникова, 51 — колись належала дворянці Олені Згорській, розповідає депутат Київської міської ради і громадський діяч Олена Єскіна. Але вже декілька років на місці будівлі височіє багатоповерхівка.
Українську столицю можна порівняти із Брюсселем. Щоправда, аналогія невтішна. Так, як нині у Києві, у Брюсселі 1960—1970-х років руйнували пам’ятки архітектури в історичному центрі міста і замість них зводили безликі новобуди — навіть виник термін «брюсселізація». Потім ця «мода» минула, але частину історичної спадщини вже не повернути. Днями Олена Єскіна розповіла про результати свого розслідування щодо стану столичних пам’яток архітектури. Зупинимося на деяких особливо проблемних точках.
БЕЗЗАХИСНА ГОРА
У Державному реєстрі нерухомих пам’яток України є 164 пам’ятки національного значення, розташовані у Києві, з яких 95 — могили видатних людей. Утім, занесення у реєстр мало від чого рятує — пам’ятки все одно знищуються.
Унікальна пам’ятка природи та археології, гора Юрковиця, — під загрозою руйнування. Узвишшя сформувалося понад мільйон років тому і є частиною реліктового ландшафту. Ще 20 тисяч років тому тут полювали давні люди. Також на Юрковиці знайшли залишки чорноліської культури, що датують І тисячоліттям до нашої ери. Зараз Юрковицю безжально руйнують і забудовують. За словами Олени Єскіної, у власників забудівель або є дозволи, видані колишнім головою Києва Леонідом Черновецьким, або дозволів немає взагалі. «Встановили паркан, щоб не можна було знести їхні споруди, і продовжують руйнувати київські схили. Зараз трохи призупинили роботу, бо порушені кримінальні справи. Але раніше ці справи тричі відкликали, гальмували розслідування. Поки нікого не притягнули до відповідальності. Кілька днів тому захопили ще одну ділянку — там зрубані дерева, починається нова забудова».
КРАСУ ШКОДА!
Серед пам’яток місцевого значення у державному реєстрі є 815 київських об’єктів. Один із них — колишній будинок мецената Миколи Терещенка, а нині — Національний музей Тараса Шевченка. До 200-річчя поета палац перебудували. Головний вхід замурували, тепер заходити до музею треба через скляний атріум, художні якості якого викликають багато суперечок. Меценат, нащадок династії Терещенків, Мішель Терещенко живе в Україні 12 років. «За часів Януковича почав переживати, коли у музеї Тараса Шевченка звільнили фахового директора Наталію Клименко. Змінили керівництво і зробили цей жах із будівлею музею, — каже про нещодавню перебудову Мішель Терещенко. — Гадав, що після Майдану все буде краще, але ситуація стала ще більш небезпечною. Зараз декілька будівель, наприклад, на бульварі Тараса Шевченка, 34, де народився мій дідусь, приватизовано. Коли у будинках, створених моєю родиною, розташовуються музеї та бібліотеки, я тільки радію. Але, коли їх приватизують, і власник не може чи не хоче зберегти будівлю, це — обурливо».
У будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 12 — вибиті шибки. Споруду у стилі неоренесансу звели наприкінці ХІХ століття, це був прибутковий будинок купчихи Вольфсон. Унікальна садиба сусідує з Шевченківською районною державною адміністрацією, але чомусь чиновники не бачать, як поруч розвалюється історична будівля. «Допомагала місцевим мешканцям, які намагалися врятувати будинок від знищення, — згадує Олена Єскіна. — Бо власник, ОСББ, яке утворилося після відселення мешканців будинку, руйнував перекриття і стіни будівлі, щоб вона впала. Ми викликали правоохоронців, які склали відповідні акти. Але ж це — ганьба».
БЕЗСИЛЛЯ ЗАКОНІВ І МІЦЬ ГРОМАДИ
У Києві є 30 об’єктів культурної спадщини у незадовільному стані, які потребують консерваційних або реставраційних робіт. Такі дані Управління охорони архітектурної спадщини Київської міської державної адміністрації наводить Олена Єскіна. За словами депутата, більше половини цих об’єктів не мають встановлених власників — тобто, невідомо, кому пред’являти претензії щодо їхнього стану. У цьому контексті Олена Єскіна згадує будинок Леонтія Багговута на вулиці Багговутівській, 16, зведений у середині ХІХ століття. Споруда перебуває в аварійному стані. Будівля є у приватній власності, але київська влада не знає, хто її господар і, відповідно, хто відповідає за її стан.
У столиці нараховується 1258 щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Це — споруди, які мають історичну та архітектурну цінність, але їх виявили нещодавно і ще не занесли до реєстру пам’яток. Коли занесуть і чи існуватимуть вони до того часу — невідомо.
Повернемося до будинку Олени Згорської. Споруда була на балансі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. Дирекція отримала землю на місці будинку за одну гривню і потім нібито передала її для зведення резиденції посла Казахстану. Утім, замість резиденції маємо височезну новобудову. Дозволу на знесення історичного будинку не було, наголошує Олена Єскіна. Із 2011 року депутат намагається порушити кримінальну справу з цього приводу, але правоохоронні органи байдужі до проблеми.
Рушійна сила, яка «відбиває» пам’ятки архітектури у незаконних власників і забудовників-дикунів — громадськість. Ці люди витрачають час, а, буває, і здоров’я, на захист Гостинного двору, споруд у Десятинному провулку, на вулиці Олеся Гончара і багатьох інших. Зараз Олена Єскіна хоче ініціювати створення тимчасової комісії з вивчення стану історико-архітектурної спадщини Києва та її обліку. Але одної ініціативи замало. Влада, інколи свідомо, інколи — через необізнаність, ігнорує архітектурні скандали. І будинки, у яких святкували, працювали, смачно обідали і рятувалися від негоди покоління людей, тепер самі потребують захисту громади. Нам час змиритися, що ми відповідаємо за наші рідні стіни — не лише у Києві, будь-де — і вставати на їх оборону від вандалів і байдужих людей.
