Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Армія, як і проводове радіо, теж збиткова

10 липня, 2002 - 00:00

Леонтій ДАЦЕНКО , віце-президент Національної радіокомпанії України:

— Проводове мовлення — це наш постійний біль, оскільки Українське радіо виявилося своєрідним заручником не тільки генеральної лінії розвитку радіомовлення в колишньому Радянському Союзі, а й інших обставин, що мали місце уже в новітній історії. За радянських часів у нас, на відміну від Західної Європи, надавався пріоритет лише проводовому, хоч і надзвичайно затратному, виду мовлення, а не ефірному, значно дешевшому, який широко використовувався за рубежем і, що особливо важливо, зберігав за слухачем право вибору радіостанції. Останнє, зрозуміла річ, було неприпустимим за радянської влади, яка ретельно дбала в першу чергу про чистоту ідеології і прагнула донести її до масового слухача не через «ефірні хащі», нашпиговані «ворожими голосами», а значно надійнішим шляхом — єдиним дротовим каналом. То була політика. Тоді економити можна було на всьому, тільки не на ідеології.

Проте вся трагедія полягає в тому, що після розвалу радянської системи почало розвалюватися та занепадати і породжене нею проводове мовлення, альтернативи якому в Україні немає і невідомо чи буде. Якщо на початку 90-х років у нас налічувалося 16 мільйонів радіоточок, то нині їх наполовину менше. При цьому слід нагадати, що саме завдяки розгалуженій мережі проводового мовлення, що доходило до кожної оселі, Українське радіо свого часу відіграло чи не першорядну роль серед усіх інших засобів масової інформації у виборюванні Україною державної незалежності. Тобто проводове мовлення із засобу колишнього ідеологічного впливу перетворилося у надзвичайно ефективний засіб державотворення. Однак цей державотворчий інструмент Україна остаточно втрачає. Тривають незворотні процеси його руйнації.

На мій погляд, причин тут кілька. Одна з них полягає в тому, що наші законотворці, дотримуючись принципів демонополізації, поширили його дію і на Національну радіокомпанію, зрівнявши її у правах з численними комерційно-приватними радіостанціями за умов неспівмірності їхніх завдань у суспільно-політичному житті країни і тим більше у державному будівництві. Інша причина випливає з першої і полягає вже в політиці Держкомзв’язку, у підпорядкуванні якого перебувають засоби поширення програм УР, у тому числi і проводове мовлення. Тут давно дійшли висновку, що проводове мовлення, на відміну від ефірного, яке завдяки приватному сектору дає свіжу копійку, продовжує бути збитковим і не вписується у ринкові умови, а тому зайняли позицію скоріше пасивного спостерігача, ніж господаря.

Тим часом на Заході, де ринок давно править бал, виписані чіткі правила його поведінки: як тільки він вступає у протиріччя з державними, а отже, національними інтересами, закони такого ринку в тій чи іншій сфері перестають діяти. До речі, армія, як і Держкомзв’язок та інші владні структури, також збиткова. Але без них, як і без національного радіомовлення, державне функціонування немислиме. Тому якщо ми хочемо мати міцну і демократичну державу, маємо подбати і про національне радіомовлення, не відкладаючи розв’язання його проблем на потім. Радянська влада, як уже наголошувалося, зараховувала радіомовлення до найбільш пріоритетних галузей. І правильно робила.

І насамкінець — яскрава ілюстрація до сказаного. У сусіднiй Білорусі, незважаючи на специфіку тамтешніх ринкових перетворень, є чому повчитися. Тут поставились до проводового мовлення як до безцінного надбання минулої епохи. Білоруси не тільки зберегли, а й примножили кількість радіоточок, довівши їх число до раніше недосяжної цифри — трьох мільйонів! А тепер порівняймо: у них, скажімо, на 8 мільйонів населення — 3 мільйони радіоточок, а у нас на 49 мільйонів — тільки близько 8-ми мільйонів! Отож, як дбаємо — те й маємо.

ДО РЕЧI

Невигідне, але потрібне

Ольга ШАМУГІЯ, начальник відділу розвитку технологій та послуг Держкомзв’язку:

— Протягом 2002 року «Укртелеком» передбачає відновити 6000 км ліній радіофікації, а це потребує близько 6 млн. грн. Розроблені і реалізуються плани оптимізації обласними дирекціями мереж проводового мовлення, якими передбачається збільшити кількість радіотрансляційних вузлів та скоротити протяжність ліній радіофікації. Проводиться заміна застарілого лампового обладнання на радіовузлах на напівпровідникове. Протягом цього року «Укртелеком» передбачає централізовано закупити 60 підсилювачів загальною вартістю 1 млн. грн. Також підтримується парк старих підсилювачів, для яких закуповуються потужні генераторні лампи на 1 млн. грн. Ці заходи спрямовані на відновлення і підтримку мереж проводового мовлення. Тільки у районах, де економічно недоцільно відновлювати мережі, поступово буде впроваджуватись ефірне мовлення. На сьогоднішній день у нас існує велика проблема по 17 районах Вінницької області, де мережу було зруйновано стихією. На сьогодні там впроваджено мережу ефірного радіомовлення на рівні району. Ми підготували проект постанови Кабінету Міністрів України, щоб нам централізовано виділили кошти на завершення цих робіт, але поки що рішення не прийнято.

Ще одна проблема полягає у тому, що проводове радіо не є вигідним у сільській місцевості через те, що протяжність ліній велика, їхня експлуатація потребує значних коштів, а щільність радіоточок занадто низька. У сільській місцевості це збиткова послуга, і тому вона підтримується за рахунок більш прибуткових районів. Через те, що проводове радіо чи не єдиний ЗМІ у сільській місцевості, «Укртелеком» і надалі вкладає туди кошти. Хоча це й не вигідно, але потрібно. Тому йде відновлення ліній радіофікації, які часто руйнуються. Відбувається це через спільну підвіску проводів. Міненерго проводить реконструкцію своїх ліній, а на тих самих стовпах підвішено лінії радіофікації. Тому після ремонту Міністерством енергетики зазнають пошкодження наші лінії, а щоб відновити їх, знову ж потрібно затрачувати кошти. Раніше плата за спільну підвіску була чисто символічною, а зараз приватні компанії не задоволені такими коштами і збираються переглянути це питання стосовно підвищення цін. Це, безумовно, погіршить ситуацію, і особливо у сільській місцевості. Показово, що у Вінницькій області «Укртелекомом» було закуплено майже 18000 радіоприймачів для районів, де було впроваджено ефірне радіомовлення. Це зроблено для абонентів, які не мали заборгованості, коли були абонентами мережі проводового мовлення. Також це найбільш незахищені верстви населення, котрим приймачі роздаються безкоштовно.

Підготував Володимир ДЕНИСЕНКО, «День»

Підготував Володимир ДЕНИСЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: