Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти останні тижні перебуває під домашнім арештом. Такий запобіжний захід обрав для Ігоря Лікарчука Печерський районний суд Києва до кінця липня. Наразі судді розглядають так звану справу ЗНО та постійно оголошують перерву в засіданнях.
Нагадаємо, Лікарчука підозрюють у відмиванні державних грошей та створенні злочинного угруповання, що нібито фальсифікувало результати тестів. У його причетність до злочинних схем не вірять ні колеги, ні друзі, ні керівництво Міністерства освіти і науки. Оскільки справа стосується системи зовнішнього незалежного оцінювання, експерти не відкидають спроби її дискредитації в такий спосіб. З іншого боку, справа порушена проти засновника системи тестування, що нагадує політичну розправу за тверду позицію.
ЗНУЩАЛЬНЕ СЛІДСТВО
Як коментувала «Дню» раніше голова громадської організації «Точка росту: освіта і наука» Світлана Благодєтєлєва-Вовк, ця справа має замовний характер. Можливо, вона більше спрямована проти особисто Ігоря Лікарчука — через його принциповість та відмову підробити тести для дітей високопосадовців, адже торік, на посаді директора УЦОЯО, він заявляв про спроби таких домовленостей.
З усім цим мав би розібратись суд. Та весь рік від моменту порушення справи (липень 2015 року) слідчі працювали тихо, особливо не розголошуючи результатів. А коли добігли кінця терміни досудового слідства, за справу з новою силою взявся Печерський районний суд та Генпрокуратура, при цьому права сторони захисту суттєво обмежуються.
«Протягом одинадцяти місяців потенційні підозрювані тримаються в статусі свідків, — коментує адвокат Ігоря Лікарчука Кирило Антонов. — Коли у слідства завершується дванадцятимісячний термін, передбачений на досудове розслідування (кінець липня), раптом низці свідків повідомляють про підозру, тут же вручають повідомлення про завершення досудового розслідування і про надання для ознайомлення матеріалів справи. Знущанням виглядає пропозиція слідства до сторони захисту поділитися «зібраними доказами», які не було можливості збирати, адже нинішні підозрювані рік були у статусі свідків. По-моєму, ми стрімко йдемо до розгляду справ трійками протягом дня, негайного оголошення вироку та його виконання у ту ж ніч».
СУДЯТЬ ЧЕРЕЗ... НЕОТРИМАНІ МЕДАЛІ
Ігор Лікарчук наразі утримується від коментарів для ЗМІ, перебіг справи описує через свою сторінку у Facebook. За його даними, у «справі ЗНО» — 54 томи документів та шість терабайтів інформації на електронних носіях, котрі треба переглянути до 28 липня. Сторона обвинувачення забуває чи не хоче викликати до суду потерпілих, про яких стало відомо у залі суду, а доказова база по справі досить слабка.
Приміром, в апеляційній скарзі ГПУ до Печерського райсуду з приводу обрання міри запобіжного заходу серед доказів — урядові рішення, якими Лікарчук звільнявся чи призначався на посаду директора УЦОЯО, накази директора УЦОЯО про розподіл обов’язків між працівниками центру, а також скриншот Facebook-сторінки сина Ігоря Лікарчука Костянтина з оцінками дій ГПУ.
«Уже рік триває метушня навколо цієї справи, — коментує Ігор Лікарчук у соцмережі. — Сотні людей так чи інакше були включені в цей процес. Проведені десятки дорогих експертиз та інших так званих «слідчих» дій. І заради чого? Щоб встановити, що хтось отримав чи не отримав золоті або срібні медалі, чи незаконно став студентом?».
«ТЕСТУВАННЯ ЗАВАЖАЄ У БОРОТЬБІ ЗА СТУДЕНТІВ»
Заради чого затіяна ця справа — питання, важливе для суспільства. Як зазначив директор благодійного фонду «Інститут розвитку освіти» Георгій Касьянов, за часів міністра освіти та науки Дмитра Табачника (як офіційно, так і в опозиційному уряді) завдання знищити ЗНО було зрозумілим, Ігор Лікарчук був персональним ворогом системи. Експерт відзначає, що рік тому «справу ЗНО» порушив тодішній Генпрокурор Віктор Шокін, і нового витка вона набуває за іншого керівника служби — Юрія Луценка. При цьому ті, хто вважають це тиском на систему оцінювання, не отримують спростування. Вочевидь, має розпочатись дискусія — це війна проти ЗНО чи особисто проти Лікарчука?
«Суспільна довіра до системи ЗНО попри все висока, — розмірковує Георгій Касьянов. — Зараз вузів більше, ніж абітурієнтів, тому йде серйозна боротьба за студента. Деякі виші ведуть її чесно, через якість та соціальну рекламу, а деякі зацікавлені у поверненні схем, коли заклад визначав внутрішні правила вступу і на цьому заробляв. Припускаю, через це частина ректорів зацікавлена у дискредитації ЗНО. Очевидно, до системи ЗНО існує якась системна опозиція, а справа проти керівництва центру використовується саме для цього. Та резюме одне: систему ЗНО не можна скасовувати, її треба вдосконалювати та розвивати. Якщо хтось хотів завалити ЗНО, то цього не вийшло. Система нормальна, і суспільство в ній зацікавлене».
