Цьогорічне свято села в Ольгополі, що на Вінниччині, було незвичним. Минулої суботи тут урочисто відкрили пам’ятник Олександрові Пушкіну. За деякими даними, свого часу він проїздив кілька разів через Ольгопіль: коли їхав з Тульчина до Одеси і навпаки. Іншої дороги на цьому маршруті не було. Тож не міг Олександр Сергійович оминути цей куточок Поділля. Звісно ж, і відобразив побачене тут у своїй поезії. Кажуть, нібито у Франції навіть знайшли невідомий досі вірш, що належить його перу. А в тому поетичному творі є такі слова:
«Ай да Ольгополь,
черт бы тебя драл!
Запомнится мне этот городишко —
Здесь ось в повозке я сломал
Да сто рублей еще спустил в картишки.»
Але є й інша версія. Подейкують, що все це — дотепні вигадки директора агрофірми «Ольгопіль» Павла Каленича, людини не просто талановитої в усьому, невтомного організатора виробництва, хлібороба від Бога, а й неперевершеного жартівника. Та є в цьому підході одне залізне правило — ніякі жарти не повинні шкодити справі, а навпаки — мають допомагати в усіх гарних починаннях. Саме це й засвідчила подія, що відбулася кілька днів тому в Ольгополі. До неї тут готувалися кілька місяців, упорядковували вулиці, ремонтували приміщення, висаджували квіти, кущі з дотриманням усіх правил ландшафтного дизайну... Скульптор Микола Крижанівський натхненно творив композицію, центральною фігурою якої став мідний Пушкін з поламаним колесом від екіпажу та розсипаною колодою карт... На фасаді сільського будинку культури розмістили своєрідне тло для пам’ятника із символами поезії — музами та пегасами.
У ході підготовки до свята за невеликий проміжок часу проклали чудову асфальтну дорогу — і не тільки через село, а й від районного центру до Ольгополя, який тепер виглядає по-справжньому європейським містом.
...Незважаючи на неймовірну липневу спеку, до Ольгополя з самого ранку почали з’їжджатися гості, у тому числі з інших районів та областей, зі столиці... Власне кажучи, свято одного села перетворилося на представницький районний фестиваль народної творчості. Та це був лише початок. Далі урочистості продовжилися вже на відрізку вулиці перед будинком культури. Ведуча, вона ж, до речі, й режисер-постановник цього незвичного заходу, директор міжнародної турфірми «Чайка-тур» Лариса Верпека зі спеціально встановленої сцени привітала присутніх і запросила на свято самого... Олександра Сергійовича. Привезла поета на свято карета, що ніби матеріалізувалася з малюнків першої половини ХІХ століття. А Пушкін (актор Вінницького облмуздрамтеатру Роман Сегам-Семенов) розпочав спілкування з публікою із читання «свого» вірша «В Ольгополь еду я сейчас...»
Далі — екскурс ведучої та поета в минуле, спогади про те, яким був Ольгопіль двісті й більше років тому, представлення гостей. «Я мала можливість побачити кожну «світлицю», зустрічала усміхнені, гарні, щирі обличчя, а це свідчить, що ви є дружною подільською родиною. Не можна не гордитися тим, що в цьому невеликому селі ви створили європейський куточок. А сільський палац культури не поступається столичному...», — говорить заступник голови облдержадміністрації Любов Спірідонова. А росіянин, заступник директора російського центру науки і культури Олександр Урбан висловив упевненість, що дружні стосунки України і Росії зміцнюватимуться саме завдяки подібним заходам.
У рамках свята села в приміщенні будинку культури було відкрито виставку відомого в Україні фотохудожника, колишнього фотокора газети «День», лауреата міжнародних конкурсів Бориса Корпусенка. В організації фотовиставки, до слова, теж допоміг Петро Каленич. Хоч він уже давно киянин, свою першу персональну виставку вирішив провести на своїй малій батьківщині. Тож так і назвав творчий доробок — «Уклін землі, де народився». Чимала кількість робіт присвячена саме землякам, які з великим задоволенням переглядали цікаві світлини.
Свято вдалося на славу. Тривало воно до пізньої ночі. Маленьке село на Поділлі дало своєрідний урок тим, хто ставить пам’ятники та монументи царям і тиранам...
Іван БОНДАРЧУК, голова обласного товариства «Україна — Росія»:
— Такі свята об’єднують, нагадують про спільну відповідальність за дальший розвиток громади. Спасибі ольгопільцям за те, що показують приклад, як жити і працювати, шанувати нашу спільну історію, культуру, бережуть надбання, яке називається дружбою народів. Цей прекрасний пам’ятник стане місцем зустрічі закоханих, тут вони освідчуватимуться, прийматимуть рішення про створення сімей.
Павло КАЛЕНИЧ, директор агрофірми:
— Вражений, що стільки людей прибуло на свято. Воно вже не тільки ольгопільське, а й набуває ширшого масштабу. Відзначатиметься щороку в першу суботу червня, ближче до дня народження Пушкіна. Ми, бізнесмени нового покоління, маємо виховувати культуру і духовність на селі. Тільки при єдності культури і бізнесу розвиватимуться села. Наш Ольгопіль — не провінція, і це підтверджує подія, що сьогодні відбувається. Ми й далі доводитимемо, що «глибинка» — поняття не територіальне, а ментальне. І ми продовжуватиме розвивати гарні соціально-культурні проекти.
Микола КРИЖАНІВСЬКИЙ, автор скульптурної композиції, заслужений учитель України, генерал-лейтенант Українського реєстрового козацтва, крайовий отаман Вінницького обласного товариства :
— Павло Євгенович — відомий в Україні меценат, доброчинець, який своєю діяльністю доводить, що не хлібом єдиним живе людина. Є ще душа, яку потрібно наповнювати змістом. І чим він вагоміший, тим краще. Мені б хотілося, щоб традицію, яку ми започатковуємо в українському селі, продовжили і наші російські колеги. Вірю, що і в якомусь російському селі його жителі спроможуться поставити пам’ятник комусь із видатних українців. Це буде виявом справжньої дружби народів.
Микола КОЛОСОВ, журналіст:
— Подія ця неоднозначна, багатогранна. Мені імпонують щирість, відвертість її учасників, поєднані з масовістю. А відкриття пам’ятника Пушкіну має величезне значення для наших народів. Маємо зрозуміти: українська і російська культури дуже тісно переплетені, тому треба розвивати дружбу саме духовну. І ще один аспект свята — моральний: очищення душ від усього наносного й непотрібного. Частіше звертаймося до поезії, до наших класиків — навіть у наш прагматичний час.
