23 червня відзначає день народження Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, людина невипадкова в історії газети «День». Щиро вітаючи іменинницю, «День» скористався нагодою і для розмови про те, яким виявився для неї минулий рік — а він тривав у плідній співпраці з нашим виданням.
— Ви багато років займалися улюбленою українською філологією, торік успішно захистили докторську дисертацію на цікаву тему, стали професором Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Але водночас, крім подальшого викладання в університеті, займаєтеся не просто благодійністю, а організацією благодійності. Бо допомога завжди має дійти до того, хто її найбільше потребує, і це треба визначати. Що дали вам роки роботи у благодійному фонді Ігоря Палиці «Тільки разом»? Що змінили у вашому характері, світосприйнятті?
— У червні благодійний фонд, заснований Ігорем Палицею, відзначив свою п’яту річницю. Про результати роботи можна розповідати довго, бо це великі кошти, витрачені на допомогу людям хворим, бідним, знедоленим. Хоч найбільший ефект, на мою думку, мають проекти і програми в соціально-гуманітарній сфері Луцька і Волині, які відіграли своєрідну компенсаторну роль на тлі бідного бюджету міста й культурно немотивованої влади. Тоді, коли влада не знаходила можливостей підтримати важливі справи і талановитих людей, фонд це робив, розуміючи унікальність цих явищ, подій, особистостей.
Перелік прикладів може бути вражаючим не лише в кількісних параметрах (понад 250 мільйонів гривень витрачено на благодійність за п’ять років), оздоровлення дітей: щороку тисяча обдарованих волинян відпочивають у таборі «Буковель»; підтримка фізкультури і спорту: встановлення у школах футбольних полів, обладнання найбільших спортивних стадіонів, дворових майданчиків; культурно-мистецьких: численні фестивалі, виставки, творчі імпрези. Ефект такої роботи має не лише актуальну дію, я думаю, що він більш пролонгований у часі і його головне завдання — формувати стійке уявлення про ціннісні суспільні пріоритети. Відповідаючи на запитання, що змінила в мені робота у фонді й ширше — у благодійному секторі, не лукавлячи, скажу: дуже багато. Бачення і розуміння життя загострилися, відповідальність і громадянська позиція, вочевидь, теж. Життя диктує своє, а ти формуєш уже свою особистісну модель поведінки згідно з суспільними і християнськими законами. Робота в команді Ігоря Палиці дала можливість реалізувати низку цікавих та потрібних проектів, відчути радість від самовдосконалення і щастя від творчого пошуку.
— «День» є давнім партнером як Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, так і благодійного фонду «Тільки разом». Це спільні акції, придбання фондом сотень екземплярів книг, які видає газета «День» та які мають бути принаймні в кожній бібліотеці. Завдяки фонду на Волині вони і є в районних бібліотеках, у шкільних бібліотеках Луцька, в обласних книгозбірнях. Чому фонд, благодійники підтримують ці проекти газети «День», і що би ви як давній друг видання побажали газеті напередодні її 20-річчя?
— Газета «День» упродовж 20 років сформувала широке і стійке коло своїх читачів та прихильників. Це досить широка аудиторія людей мислячих, які потребують незаангажованої інформації, думок авторитетних експертів. І разом із тим патріотична основа редакції газети «День» та головного редактора Лариси Івшиної, войовнича українськість у правильному розумінні цього слова демонструють усім нам, якою має бути реальна і дієва громадянська позиція всіх ЗМІ та кожного журналіста особисто. За роки мого читання цього видання я побачила стабільно високий рівень матеріалів, ґрунтовність, аналітизм, панорамність охоплення життєвих явищ і найголовніше — власний стиль. Це газета, яка має своє обличчя незмінно всі 20 років. Побажати хотілося б усім журналістам, працівникам газети «День» і надалі, формуючи якісно нову сучасну журналістику, бути такими ж близькими й рідними тисячній аудиторії своїх читачів.
— Просте людське щастя — в чому воно для вас?
— Усе просто. Близькі й дорогі мені люди — мої батьки, чоловік і діти. Їхнє здоров’я і щастя — це і моє щастя. Радість спілкування з людьми, друзями. Втіха від кожного дня, хай би яким він був. Життєвий досвід вчить дорожити всім, що нас оточує, бачити красу в малому й цінувати кожну мить.
