На новину про продовження фотовиставки «Дня» більшість відвідувачів відреагувало схвально. Нібито за два тижні її роботи в Українському домі мали б встигнути навідатися всі, хто того бажав, але ж ні – хтось пізно дізнався, хтось не мав можливості через робочі справи. Причин може бути безліч. Але ще раз потішимо наших прихильників, що фотобієнале «Дня» продовжено на тиждень – до 13 лютого.
Оглянути усі світлини, а їх близько 300, традиційно приходять із друзями, батьками та дітьми. Одна з відвідувачок розповіла, що заради виставки відклали катання внуків на санчатах, а натомість прийшли в Український дім: «Наша родина товаришує із «Днем» понад 10 років. Досить довго виписували газету, навіть їздили до вас в редакцію для підписки. А тепер у мене щоп’ятниці завдання – купити «День», - розповідає жінка. – Тож про роботу виставки дізналась із газети. Була й раніше на вашій фотовиставці. Але на цю особливо чекала».
І це зрозуміло, адже через пандемію відкриття відкладалося. Ті, хто вже звик щороку до нашого фотозвіту, чекав на цю подію із нетерпінням. Цьогорічна виставка має кілька особливостей. Тут зібрані фотографії одразу за два роки – 2020 та 2021. Частина світлин присвячена пам’яті Євгена Кириловича Марчука, який торік відійшов у вічність. А на підвісних банерах представлено розділ the best of the best — найбільш знакові світлині, які відібрані ще з часу першого фотоконкурсу «Дня» (відбувся 1998 року). Це 70 знімків, кожен з яких – це важливий етап розвитку нашої країни. І біля них теж чимало відвідувачів. Одна з них – Галина Містечкіна, як виявилося, теж давня шанувальниця «Дня». Жінка каже, що рішення про продовження виставки – чудове.
«Ясно, що «День» відображає життя, найболючіші, найяскравіші його моменти, - розповідає вона. – Бо останні роки такими і є. Та я очікувала на великі враження, бо після побаченого завжди щось залишається в пам’яті, і це завдяки «Дню». Я довгі роки передплачувала газету, бо дуже поважаю її та Ларису Івшину. А фотовиставки ніколи не пропускала. Радості, на жаль, тут мало. Є щемливі фотографії та сцени, які зворушують, але ситуація зараз така, що нема чого танцювати та радіти. Проте – тримаємось!»
Подружжя Євдокименків довідалося про роботу фотобієнале теж зі сторінок «Дня». Кажуть, що намагаються відвідувати наші фотовиставки щоразу. Чим вражені нині, розповідають разом: «Фотовиставка – прекрасна. Зрозуміло, що тематика та підбір матеріалу відповідає нинішньому часу. Але добре, що є і ретроспектива в минуле. Загалом виставка – це завжди свято. Тому здоров’я усім людям – і героям, і хто стояв за камерою, і організаторам. І добре, що на тиждень продовжили. Бо встигли передати усім знайомим, щоб обов’язково відвідали. Багато, звісно, важких тем. Але навіть у цьому важкому періоді дуже цінно, коли люди бачать щось світле, проблиски чогось доброго та вічного. Таке є і на світлинах, але хотілося б більше».
Людмила Леонтіївна з донькою, котрі присвятили виставці години дві, теж втішені її продовженням. Їхній вердикт – усе сподобалося. Але шкодують, що не взяли з собою онука. До речі, прийшли в Український дім за порадою знайомих, котрі дуже пильно стежать за проєктами «Дня». Пані Людмила каже, що раніше працювала у бібліотеці, де й познайомилась із нашим виданням. Також жінка здивована, чому вибір журі щодо призерів не співпадає із глядацькими симпатіями. Хоча у кожного своя думка та свої критерії оцінювання.
Постійний відвідувач наших виставок Євгеній Добровольський, який прийшов із сином, поділився зауваженням, що крім цікавих фото, зокрема, на політичні та суспільні теми, є дещо буденні. «Мені ще бракує пояснень, де саме було місце зйомки, бо не про всі локації можемо здогадатися. Але це такий цікавий захід, яких у Києві недостатньо. Я порівнюю із нашими ворогами, то там дуже часто і закордонні фотографи виставляються. Але там інші гроші. Та такий захід дуже необхідний для держави та людей».
Зустріли ми на виставці і тих, хто дізнався про неї вперше, тому їхні враження особливо цінні. Так, киянка Наталія прийшла сюди з дітьми, дізнавшись про подію з інтернету. «Люблю фотовиставки, люблю фотографії, сама фотографую, і знаю, що фотографії журналістів дуже сильні і дуже точно та влучно відображають реалії. Тому й дітей привела, щоб подивилися, щоб відчули і красу, і біль, і горе», - ділиться жінка першими враженнями.
А от подружжя Ярослава та Ніни почули про фотобієнале від нашого редактора відділу політики Івана Капсамуна. Ніна каже, що, на жаль, побачили тут багато суму, хоча такі часи. Та важливо, що подано все правдиво, чесно, без зайвої ретуші. Тепер родина шкодує, що не бачили наші фотопроєкти у минулі роки.
Традиційно фотовиставка «Дня» залучає до участі закордонних фотографів. Звідси маємо і статус міжнародної. Але посилити його можуть і візити іноземців. Найсвіжіший приклад – вірменин-білорус Карен з Білорусі, який в Україні усього п’ять місяців. І вже вникає в український контекст. «Мені дуже цікаво побачити усі ці фотографії, бо це зріз історії сучасної України, - відповідає чоловік. – Я бачу у якомусь швидкісному режимі всю історію і згадую, що я так само колись це бачив, десь чув. Тут є деякі моменти, спільні для наших країн, і це теж цікаво. Є вражаючі кадри, я собі навіть деякі відзняв. Оскільки виставку продовжено, запропоную ще і сябрам прийти, бо це вельми цікаво».
Проголосувати за найкращу світлину можна було упродовж двох тижнів. За підсумками народного голосування приз глядацьких симпатій отримує робота В’ячеслава Мадієвського «Люблю». Редакція нагороджує автора подарунковим набором «Детокс» - це й однойменна наша книжкова новинка, і ароматизований чай разом з декоративною свічкою.
Фотовиставка «Дня» відкрита до 13 лютого 2022 року в Українському домі (вул. Хрещатик, 2). Вхід вільний за умови наявності «зеленого» COVID-сертифіката або ж негативного результату ПЛР- чи експрес-тесту, зробленого не пізніше, ніж за 72 години. Виставка працює з 11.00 до 18.00 (крім понеділка).
«ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО – ПОБАЧИТИ ШТРИХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»
Тарас КУЗИК, генеральний менеджер BANKHOTEL:
– Цьогорічна XXII Міжнародна фотовиставка «Дня» дуже цікава. Зокрема, тим, що на ній представлені найбільш виразні, промовисті світлини всіх років – починаючи від першого фотоконкурсу «Дня» 1998 року.
Виставка ця – дуже емоційна, бо транслює важливі моменти, в яких ми живемо.
Я особисто отримав велике візуальне задоволення, роздивляючись світлини. Також мені дуже приємно було бачити знакових осіб, які прийшли на відкриття фотовиставки «Дня». Це насправді надихає, надає віру і викликає почуття гордості за нашу країну і таланти України.
Надзвичайно приємно мені, що багато світлин цьогорічної фотовиставки присвячено Євгенові Кириловичу Марчуку. Я оглянув всі ті фото. Дивився на всі ті постаті, які закарбовані у вічність… Це живі, емоційні моменти з життя України за участю Євгена Кириловича. З погляду моїх років і мого досвіду – це вже історія, але це дуже важливо – побачити штрихи історії України.
Щодо BankHotel Lviv, то ми давно обговорювали ідею стати спонсорами фотовиставки «Дня». Цього року ми – золотий спонсор. Наш інвестор, В'ячеслав Михайлович Юткін, на жаль, не зміг прибути на відкриття фотовиставки. Місія була передоручена мені. І я дуже радий, що мав нагоду передати приз Андрієві Дубчаку за роботу «Очі морпіха». Ми обрали це фото через сенси, які воно передає, а це – реалії сучасного світу, реалії сучасної геополітичної ситуації і ризики, в яких ми живемо. Ми вісім років живемо в умовах війни. Хтось навіть вже почав звикати до цього… А насправді щодня на війні гинуть люди, які захищають наше право на територіальну цілісність, захищають наше життя.
Звичайно, я був би радий зустрітися з Андрієм Дубчаком особисто, потиснути йому руку. Але він перебував на лінії фронту, біля Маріуполя. За що Андрієві велика шана і подяка.
«Дню» – подальших успіхів у всіх проєктах!
Підготувала Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
