Фахівці стверджують, що в розвинених країнах на кожну наркозалежну людину припадає по чотири інтернетзалежних. Сьогодні кількість користувачів мережі перевищила мільярд осіб. Наскільки загрожують сучасні технології нашій психіці, а особливо дитячій? На це запитання днями намагалися відповісти гості Національного прес-клубу реформ, експерти в галузі медицини та сучасних технологій.
Олег Чабан, доктор медичних наук, керівник відділення граничних станів і соматичних розладів Українського відділення соціальної, судової психіатрії та наркології сказав: «Сьогодні ми вже працюємо з дітьми та підлітками, які мають ті чи інші психічні розлади «завдяки» інтернетові. Соціум сьогодні сам створив цю проблему. Подібна ситуація характерна як для більшості розвинених країн, так і для України. Наприклад, сьогодні ми розрізнюємо такі порушення в психіці, як інтернетна, ігрова та комп’ютерна залежності. Це різні поняття, хоча вони й мають багато спільного». Першими вдарили на сполох батьки дітей, які потерпіли від нових недуг. Вони скаржилися лікарям на втрату дитиною інтересу до реальності — до навчання, друзів, до близьких. І дійсно, якщо дитина може сидіти в інтернеті декілька діб, у неї змінюється свідомість, вона впадає в стан прострації, сильно погіршується кровообіг...
«Допомагати інтернетзалежним дітям дуже складно, — говорить професор Чабан, — бо вони добре адаптовані в своєму інтернетному середовищі. Їм там комфортно. Як відірвати дитину від радості перебування у віртуальному світі, коли наш реальний світ набагато гірше адаптовано до потреб дитини аніж штучний? На сьогодні в нас практично немає ні соціальних програм, ні психіатричних, які могли б швидко та ефективно допомогти дітям, які потрапили в інтернетзалежність. За кордоном застосовуються різні методи — психотерапевтичні, психіатричні. Але вони недостатньо ефективні, бо корінь проблеми — в здоров’ї родини пацієнта. Ніхто з її членів у цьому сам не зізнається. А коли починаєш досліджувати, то виявляється, що домашні, буває, і 10 хвилин на день між собою не спілкуються. Так що доводиться провадити сімейну системну психотерапію».
Які групи людей більше за інші ризикують перетворитися на комп’ютерних адиктів (залежних)? Який середньостатистичний портрет такої людини? Як твердять експерти, це підліток чоловічої статі, який проводить за комп’ютером більше ніж 24 години на тиждень (трапляється й до 60-ти годин). Як правило, він із проблемної сім’ї, передусім маються на увазі емоційні проблеми. Часто — з неповної чи зайнятої лише досягненням матеріального благополуччя. Це діти, які вже мали емоційні проблеми в школі, а вдома зростали в гіпоопіці чи гіперопіці. У другому випадкові, вириваючись у інтернет-простір, вони прагнули отримати свободу. У них нерідко спостерігалися порушення нервової системи, а також генетична схильність до алкоголізму, схильність до азартних, наприклад, карткових ігор. Це особистості, які легко збуджуються. Враховуючи, що практично здорових людей у нас немає, то, на думку лікарів, ризикує потрапити в комп’ютерну залежність кожна друга дитина.
Крім інтернетзалежностей, на дітей, які без догляду гуляють всесвітнім павутинням, чигають і інші небезпеки. За словами Ольги Швед, працівника Харківського університету внутрішніх справ, представника міжнародної організації «ECPAT», Україна стала одним із основних постачальників «сировини» для дитячої порнопродукції. Ділки знайомляться з дітьми через інтернет (удаючи з себе навіть дитину) і призначають зустріч, щоб дитину викрасти. Для створення порносайтів також використовуються звичайні фотографії людей. Світлина монтується з оголеного тіла та «приклеєного» до нього обличчя. До інтернету світлини можуть потрапити з камер мобільних телефонів, а також із комп’ютерних камер. Згідно з законом, таких «монтажерів» притягнути до відповідальності не можна, та й фахівців, спроможних розслідувати такі справи, в Україні поки що немає.
Що ж до шкідливих випромінювань від сучасних технічних пристроїв, то дитячий організм, на думку лікарів, виявляється найбільш вразливим. Від тривалих розмов мобілками, багатогодинного сидіння за комп’ютером і навіть телевізором у дітей псується імунна система. Для зменшення негативного впливу розробляються маса технологій і пристроїв, розгортається ціла промислова галузь. Однак Анатолій Павленко, академік Міжнародної академії біотехнології, твердить, що навіть найсучасніші комп’ютери небезпечні для здоров’я людини. Адже до 75% користувачів комп’ютера скаржаться на ті чи інші нездужання. За його словами, за 15 хвилин після початку роботи за комп’ютером, у людини змінюється склад крові в гірший бік. Тому, твердить Анатолій Павленко, прийшов час використати нові методики захисту користувачів електронної техніки — розробляти ефективні технології для захисту від впливу шкідливих випромінювань.
