А реальність сьогоднішнього дня в західному регіоні нашої України така, що переважна більшість чоловіків віком від 18 до 50 років і добра третина жіноцтва заробляє на хліб насущний переважно за кордоном. Це і в Росії, Нiмеччинi, Чехії, Польщі... Напевно немає такого ближнього закордону, де б нас не було. Зовсім не тому, що в країні немає роботи (здебільшого, це не потрібно нинішній владі), а тому що при нинішній економічній ситуації немає ніякої цінності роботи. По правді сказати — її ніколи й не було. Але за «ту» оплату можна було б хоча прожити і не тільки... Так от, левова доля наших трударів голосувала за Кучму тільки тому, що, довівши країну до такого занепаду, він ще дає можливість людям подбати про себе і свою сім'ю. Тому що реалії сьогоднішньої України — це як 1933 рік в спіральному витку, тільки сліпий цього не бачить. Але «щоб не було ще гірше, нехай так», — говорить народ. І комуністів ми не хочем — це однозначної, і «Рух» на сьогоднішній день в утопічному стані, і більше ми нікого не знаємо, тому що така річ, як інформаційна блокада телебачення. Сьогоденне телебачення — це телебачення Кучми.
Кажуть, народ живе так, як цього заслуговує. Можливо й так. Тому що більшості абсолютно все одно, хто президент, хто міністр... З 1989 по 1999 досить було часу, щоб не тільки похоронити світлу ідею, а й зневіритись. А сьогодні немає дурних віддавати своє життя за нездійсненну фікцію, і нікому не потрібна слава потім, посмертно. І зітхають люди, що таким, як Матвієнко і Ротару, Бог дав голос... та відібрав розум, а чорт, напевно, купив душу.
Зітхають, не вірять і голосують за Кучму.
